1 Н о Бог помнил о Ное и о всех диких животных и скоте, которые были с ним в ковчеге, и Он послал ветер на землю, и воды стали убывать.

І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась.

2 И сточники бездны и окна неба закрылись, и дождь перестал литься с неба.

І закрились джерела безодні та небесні розтвори, і дощ з неба спинився.

3 В ода медленно уходила с земли, и к сто пятидесятому дню она сильно убыла.

І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спадати по ста й п'ятидесяти днях.

4 Н а семнадцатый день седьмого месяца ковчег остановился на Араратских горах.

А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.

5 В оды продолжали убывать до десятого месяца, и в первый день десятого месяца стали видны вершины гор.

І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.

6 Ч ерез сорок дней Ной открыл окно, которое он сделал в ковчеге,

І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.

7 и выпустил ворона, и тот улетал и прилетал обратно до тех пор, пока вода на земле не высохла.

І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.

8 П отом Ной выпустил голубя, чтобы увидеть, сошла ли вода с поверхности земли,

І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі.

9 н о голубь не нашел сухого места, чтобы опуститься, и вернулся к Ною в ковчег, потому что вода покрывала всю землю. Ной протянул руку и взял голубя обратно к себе в ковчег.

Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.

10 С пустя семь дней он опять выпустил голубя из ковчега.

І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.

11 К огда вечером голубь вернулся, в клюве у него был свежесорванный масличный лист. Тогда Ной понял, что вода сошла с земли.

І голубка вернулась до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.

12 О н подождал еще семь дней и снова выпустил голубя, и на этот раз голубь не вернулся.

І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.

13 К первому дню первого месяца шестьсот первого года жизни Ноя земля высохла от воды. Ной поднял крышу ковчега, выглянул и увидел, что земля сухая.

І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!

14 К двадцать седьмому дню второго месяца земля стала совершенно сухой.

А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля.

15 Т огда Бог сказал Ною:

І промовив Ноєві Господь, кажучи:

16 – Выйди из ковчега, и ты, и твоя жена, и твои сыновья, и их жены.

Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.

17 В ыведи наружу все живые существа, которые с тобой – птиц, зверей и всех пресмыкающихся, чтобы они могли расти числом, и плодиться, и размножаться на земле.

Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються.

18 И Ной вышел из ковчега вместе со своими сыновьями, женой и женами своих сыновей.

І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.

19 В се звери и все пресмыкающиеся, и все птицы – все, что движется по земле – вышли из ковчега, один вид за другим. Бог заключает завет с Ноем

Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу вони.

20 Н ой построил Господу жертвенник и принес на нем жертву всесожжения из всех видов чистых животных и птиц.

І збудував Ной жертівника Господеві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення.

21 Г осподь почувствовал приятный запах и сказал в сердце Своем: «Никогда впредь не стану Я проклинать землю из-за человека, хотя всякое помышление его сердца порочно с детства. И никогда впредь не уничтожу всех живых существ, как в этот раз.

І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.

22 П ока существует земля, не прекратятся сев и жатва, холод и зной, лето и зима, день и ночь».

Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!