1 В спомни, о Господь, что случилось с нами, взгляни и посмотри на бесчестие наше.

Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

2 Н аследие наше досталось чужим, дома наши – иноземцам.

наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

3 М ы стали сиротами – отца лишились, матери наши овдовели.

Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

4 В оду свою мы пьем за плату, отдаем деньги за наши же дрова.

Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

5 П реследуют нас по пятам, мы измучены и не находим покоя.

У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

6 М ы протягивали руку к Египту и Ассирии, чтобы насытиться хлебом.

До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

7 Н аши отцы грешили – их уже нет, а мы несем наказание за их беззакония.

Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

8 Р абы господствуют над нами, и некому вызволить нас из их рук.

Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

9 Р искуя своей жизнью, мы добываем хлеб свой, потому что меч подстерегает нас в пустыне.

Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

10 К ожа наша раскалилась от сильного голода, как будто побывала в печи.

Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

11 Ж енщин бесчестят на Сионе, девушек – в городах иудейских.

Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

12 В ожди повешены руками захватчиков, старцев они не уважают.

Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

13 Ю ноши трудятся за жерновами, и мальчики падают под ношами дров.

Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

14 С тарцы перестали сидеть у городских ворот, юноши больше не поют.

Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

15 Р адость покинула наши сердца, танцы наши сменились плачем.

втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

16 У пал венец с головы нашей, горе нам, согрешившим!

Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

17 С лабеют из-за этого сердца наши, и мрак затмевает глаза.

тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

18 О пустела гора Сион, и шакалы бродят по ней.

через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

19 Т ы, о Господь, – Царь навеки, престол Твой – из поколения в поколение.

Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

20 П очему же Ты до сих пор не вспомнил нас? Почему оставляешь нас на столь долгое время?

Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

21 В ерни нас к Себе, Господи, и мы возвратимся, обнови наши дни подобно дням, давно миновавшим.

Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

22 И ли Ты полностью отверг нас, и гневу Твоему нет меры?

Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...