1 Б оже, своими ушами мы слышали, рассказали нам наши отцы о том, что Ты сделал в их дни, в дни стародавние.

Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом навчальний. (44-2) Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки нам оповідали: велике Ти діло вчинив за їхніх днів, за днів стародавніх:

2 Р укою Своей Ты изгнал народы, а наших отцов в земле насадил. Ты сокрушил народы и заставил оставить их землю.

(44-3) Ти вигнав поганів Своєю рукою, а їх осадив, понищив народи, а їх Ти поширив!

3 Н е мечом своим землю отцы добыли, и не сила их дала им победу, а Твоя правая рука и сила Твоя, и свет Твоего лица, потому что Ты возлюбил их.

(44-4) Не мечем бо своїм вони землю посіли, і їхнє рамено їм не помогло, а правиця Твоя та рамено Твоє, та Світло обличчя Твого, бо Ти їх уподобав!

4 Т ы − Царь мой и Бог; даруй победы Иакову!

(44-5) Ти Сам Цар мій, о Боже, звели ж про спасіння для Якова:

5 С Тобой мы тесним врага и во Имя Твое попираем противника.

(44-6) Тобою поб'ємо своїх ворогів, ім'ям Твоїм будемо топтати повсталих на нас,

6 Я не верю в свой лук, и не меч мой мне дарит победу.

(44-7) бо я буду надіятися не на лука свого, і мій меч не поможе мені,

7 Э то Ты спасаешь нас от врагов, ненавидящих нас предаешь стыду.

(44-8) але Ти нас спасеш від противників наших, і наших ненависників засоромиш!

8 Б огом мы хвалимся каждый день и Имя Твое будем славить вовек. Пауза

(44-9) Ми хвалимось Богом щодня, і повіки ім'я Твоє славимо, Села,

9 Н о теперь Ты оставил нас и посрамил, и уже не выходишь с войсками нашими на битву.

(44-10) та однак Ти покинув і нас засоромив, і вже не виходиш із нашими військами:

10 Т ы обратил нас в бегство перед врагом, и ненавистники наши нас грабят.

(44-11) Ти вчинив, що від ворога ми обернулись назад, а наші ненависники грабували собі наш маєток...

11 Т ы отдал нас, как овец, на съедение, и рассеял нас между народами.

(44-12) Ти віддав нас на поїд, немов тих овечок, і нас розпорошив посеред народів,

12 З а бесценок Ты продал народ Свой, ничего от продажи не выручив.

(44-13) Ти за безцін продав Свій народ, і ціни йому не побільшив!

13 Т ы сделал нас глумлением для наших соседей; все окружающие смеются и издеваются над нами.

(44-14) Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць,

14 Т ы сделал нас посмешищем для других народов; люди качают головой, глядя на нас.

(44-15) Ти нас учинив за прислів'я поганам, і головою хитають народи на нас...

15 В сякий день бесчестие мое предо мной, и лицо мое горит от стыда

(44-16) Передо мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє,

16 и з-за насмешек тех, кто злословит меня и бранит, из-за мстительного врага.

(44-17) через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника...

17 В се это случилось с нами, хотя мы Тебя не забыли и не предали Твой завет.

(44-18) Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й заповіту Твого не порушили,

18 Н е отступали наши сердца, и наши стопы с пути Твоего не сходили.

(44-19) не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги!

19 Н о Ты сокрушил нас, превратил наши жилища в шакальи логова и покрыл нас непроглядной тьмой.

(44-20) Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню,

20 Е сли бы забыли мы Имя нашего Бога и к чужому богу простерли руки,

(44-21) чи й тоді ми забули ім'я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого?

21 н еужели Бог не узнал бы об этом – Тот, Кто ведает тайны сердца?

(44-22) Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця,

22 Р ади Тебя убивают нас всякий день и смотрят на нас, как на овец перед бойней.

(44-23) що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних...

23 П робудись, Владыка! Почему Ты спишь? Восстань! Не отвергни нас навсегда.

(44-24) Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш? Пробудися, не кидай назавжди!

24 П очему Ты скрываешь лицо, забывая беду нашу и гонения?

(44-25) Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту?

25 С ведена наша жизнь во прах, и тела наши льнут к земле.

(44-26) Бо душа наша знижилася аж до пороху, а живіт наш приліг до землі...

26 В осстань, помоги нам; спаси нас по Своей милости.

(44-27) Устань же, о Помоче наша, і викупи нас через милість Свою!