1 У Тебя, Господи, я ищу прибежище. Не дай мне быть постыженным никогда; по Своей праведности спаси меня!

Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (31-2) На Тебе надіюсь я, Господи, хай не буду повік засоромлений, визволь мене в Своїй правді!

2 У слышь меня и поспеши избавить. Будь мне скалой и прибежищем, надежной крепостью, чтобы меня спасти в ней.

(31-3) Нахили Своє ухо до мене, скоро мене порятуй, стань для мене могутньою скелею, домом твердині, щоб спас Ти мене!

3 Т ы моя скала и крепость; ради Имени Своего веди меня и направляй.

(31-4) Бо ти скеля моя та твердиня моя, і ради Ймення Свого Ти будеш провадити мене й керувати мене!

4 В ысвободи меня из сети, которую расставили для меня, ведь Ты мое прибежище.

(31-5) Ти витягнеш з пастки мене, що на мене таємно поставили, бо Ти сила моя!

5 В Твои руки я отдаю мой дух; избавь меня, Господи, Боже истины.

(31-6) У руку Твою доручаю я духа свого, і Ти мене визволиш, Господи, Боже правди!

6 Н енавижу тех, кто ничтожных идолов чтит, я на Господа уповаю.

(31-7) Я зненавидив всіх, хто шанує бовванів марних, я ж надіюсь на Господа.

7 Я возрадуюсь и возликую о Твоей милости, потому что Ты горе мое увидел и узнал о скорби моей души.

(31-8) Я буду радіти та тішитися в Твоїй милості, що побачив Ти горе моє, що приглянувся Ти до скорботи моєї душі,

8 Т ы не отдал меня врагу, но поставил меня на просторном месте.

(31-9) і мене не віддав в руку ворога, на місці розлогім поставив Ти ноги мої!

9 М не трудно, Господи! Помилуй меня! Ослабли от скорби мои глаза, душа моя и тело мое.

(31-10) Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, від горя вже виснажилось моє око, душа моя й нутро моє,

10 В скорби кончается моя жизнь и годы мои в стенаниях. Сила моя иссякла из-за моих грехов, и кости мои иссохли.

(31-11) бо скінчилось життя моє в смутку, а роки мої у квилінні, моя сила спіткнулася через мій гріх, і виснажились мої кості!

11 И з-за cвоих врагов я в презрении у соседей, поношением стал я для моих друзей, кто увидит меня на улице – убегает.

(31-12) Я в усіх ворогів своїх став посміховищем, надто сусідам своїм, і страхіттям знайомим моїм, хто бачить надворі мене утікають від мене!

12 Я забыт ими, словно мертвый; я – как сосуд разбитый.

(31-13) Я забутий у серці, немов той небіжчик, став я немов та розбита посудина...

13 С лышу я клевету от многих; ужас со всех сторон. Они сговариваются против меня: замышляют отнять у меня жизнь.

(31-14) Бо чую багато шептання, страхання навколо, як змовляються разом на мене, вони замишляють забрати мою душу,

14 Н а Тебя, Господи, надеюсь! Я говорю: «Ты мой Бог!»

(31-15) а я покладаю надію на Тебе, о Господи, я кажу: Ти мій Бог!

15 В Твоей руке мои дни; избавь меня от врагов и от тех, кто меня преследует.

(31-16) В Твою руку кладу свою долю, Ти ж визволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслідників!

16 П усть сияет Твое лицо над Твоим слугой, спаси меня по верной Своей милости.

(31-17) Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,

17 П усть не постыжусь я, Господи, что взываю к Тебе. Пусть нечестивые постыдятся и, онемев, сойдут в мир мертвых.

(31-18) Господи, щоб не бути мені посоромленим, що кличу до Тебе! Нехай посоромлені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шеолу,

18 П усть умолкнут их лживые уста, что дерзко говорят о праведных с гордыней и презрением.

(31-19) нехай заніміють облудні уста, що гидоту говорять на праведного із пихою й погордою!

19 К ак велика Твоя благость, которую хранишь Ты для тех, кто Тебя боится, которую даришь у всех на глазах тем, кто в Тебе прибежища ищет.

(31-20) Яка величезна Твоя доброта, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку приготовив для тих, хто на Тебе надіється перед людськими синами!

20 Т ы скрываешь их пологом Своего присутствия от козней людских. Ты охраняешь их в Своем жилище от языков сварливых.

(31-21) Ти їх у заслоні обличчя Свого заховаєш від людських тенет, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!

21 Б лагословен будь, Господи, Который явил мне чудесную милость Свою, когда я был в городе осажденном.

(31-22) Благословенний Господь, що вчинив мені милість чудовну Свою в оборонному місті!

22 В своем смятении я сказал: «Я изгнан от Твоих очей!» Но Ты услышал мой крик о милости, когда к Тебе я взывал.

(31-23) А я говорив у своїм побентеженні: Я відрізаний з-перед очей Твоїх! Та дійсно Ти вислухав голос благання мого, коли я до Тебе взивав...

23 Л юбите Господа, все святые Его! Господь хранит верных, но сполна воздает надменным.

(31-24) Любіть Господа, усі святії Його, стереже Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.

24 М ужайтесь и сердце свое укрепите, все надеющиеся на Господа.

(31-25) Будьте сильні, і хай буде міцне ваше серце, усі, хто надію покладає на Господа!