1 П омни своего Создателя в дни юности своей, пока не настали тяжелые дни, и не приблизились годы, о которых ты скажешь: «Я не нахожу в них удовольствия!»

І пам'ятай в днях юнацтва свого про свого Творця, аж поки не прийдуть злі дні, й не наступлять літа, про які говорити ти будеш: Для мене вони неприємні!

2 П ока не перестали сиять солнце, и свет, и луна, и звезды, и не вернулись тучи после дождя.

аж поки не стемніє сонце, і світло, і місяць, і зорі, і не вернуться хмари густі за дощем,

3 П ридет день, когда задрожат стерегущие дом, и сильные мужчины согнутся, и мелющие женщины перестанут молоть, потому что осталось их немного, и помрачатся смотрящие в окно;

у день, коли затремтять ті, хто дім стереже, і зігнуться мужні, і спинять роботу свою млинарі, бо їх стане мало, і потемніють ті, хто в вікно визирає,

4 к огда будут запираться двери на улицу и затихнет звук жернова; когда человек будет просыпаться даже от щебета птиц, и умолкнут все песни;

і двері подвійні на вулицю замкнені будуть, як зменшиться гуркіт млина, і голос пташини замовкне, і затихнуть всі дочки співучі,

5 к огда люди будут бояться высоты и опасностей на улице; когда расцветет миндаль, и отяжелеет кузнечик, и осыплется каперс. Ведь человек отправляется в свой вечный дом, и плакальщицы проходят по улицам.

і будуть боятись високого місця, і жахи в дорозі їм будуть, і мигдаль зацвіте, й обтяжіє кобилка, і загине бажання, бо людина відходить до вічного дому свого, а по вулиці будуть ходити довкола голосільники,

6 П оэтому помни Его, пока не порвалась серебряная цепочка, и не раскололась золотая чаша, пока не разбился кувшин у источника, и не обрушилось колесо над колодцем.

аж поки не пірветься срібний шнурок, і не зломиться кругла посудина з золота, і при джерелі не розіб'ється глек, і не зламається коло, й не руне в криницю...

7 И тогда тело вернется в землю, откуда оно и было взято, а дух вернется к Богу, Который дал его.

І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!

8 « Суета сует! – сказал Екклесиаст. – Все суета!» Заключение

Наймарніша марнота, сказав Проповідник, марнота усе!...

9 Е кклесиаст не только был мудрым, но и передавал знания народу. Он обдумал, исследовал и записал много мудрых изречений.

Крім того, що Проповідник був мудрий, він навчав ще народ знання. Він важив та досліджував, склав багато приповістей.

10 Е кклесиаст старался подбирать красивые выражения и верно записал слова истины.

Проповідник пильнував знаходити потрібні слова, і вірно писав правдиві слова.

11 С лова мудрецов подобны стрекалу, которым пастухи подгоняют скот, и собранные пословицы закрепляются в сознании, словно прочно вбитые гвозди. Они даны одним пастухом.

Слова мудрих немов оті леза в ґірлизі, і мов позабивані цвяхи, складачі ж таких слів, вони дані від одного Пастиря.

12 Б ерегись, сын мой, того, что сверх этого: книги можно составлять без конца, и усиленное изучение утомляет тело.

А понад те, сину мій, будь обережний: складати багато книжок не буде кінця, а багато навчатися мука для тіла!

13 Т еперь, когда все было услышано, вот заключение: бойся Бога и соблюдай Его повеления, ведь это все, что важно для человека,

Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!

14 п отому что Бог приведет каждое дело на суд, включая и то, что сокрыто, будь оно хорошим или плохим.

Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе!