1 З атем мы повернули назад и отправились в пустыню по дороге к Красному морю, как указал мне Господь. Долго мы кружили вокруг нагорий Сеира.

І обернулися ми та й рушили в пустиню дорогою до Червоного моря, як Господь промовляв був до мене. І кружляли ми навколо гори Сеїр багато днів.

2 З атем Господь сказал мне:

І сказав Господь до мене, говорячи:

3 « Довольно вам кружить вокруг этих нагорий, теперь поверните к северу.

Досить вам кружляти навколо цієї гори, оберніться на північ!

4 Д ай народу такое повеление: “Сейчас вы будете проходить через землю ваших братьев, потомков Исава, которые живут в Сеире. Они испугаются вас, но будьте очень осторожны.

А народові наказуй, говорячи: Ви переходите границі ваших братів, Ісавових синів, що мешкають у Сеїрі. І будуть вони боятися вас, та й ви пильно стережіться!

5 Н е побуждайте их к войне, потому что Я не дам вам ни пяди их земли. Я дал Исаву нагорья Сеира в собственность.

Не дражніть їх, бо Я не дам вам з їхнього краю місця ані на стопу ноги, бо гору Сеїр Я дав Ісавові, як спадщину.

6 В ы должны заплатить им серебром за пищу, которую будете есть, и за воду, которую будете пить”».

Їжу купите від них за срібло і будете їсти, а також воду будете купувати в них за срібло і будете пити.

7 Г осподь, твой Бог, благословил тебя во всяком деле твоих рук. Он охранял тебя в путешествии через эту огромную пустыню. Эти сорок лет Господь, твой Бог, был с тобой, и ты ни в чем не нуждался.

Бо Господь, Бог твій, поблагословив тебе в кожному чині твоєї руки, знає Він ходу твою в цій великій пустині. Оце сорок літ Господь, Бог твій, з тобою, не відчув ти недостачі ні в чому.

8 Т ак мы прошли мимо наших братьев, потомков Исава, которые живут в Сеире. Мы повернули с дороги иорданской долины, которая поднимается от Элата и Ецион-Гевера, и шли к пустыне Моава.

І перейшли ми від наших братів, Ісавових синів, що сидять у Сеїрі, від дороги степу, від Елату, і від Ецйон-Ґеверу. І обернулися ми, та й перейшли дорогою моавської пустині.

9 Г осподь сказал мне: «Не тревожь моавитян и не побуждай их к войне, потому что Я не дам тебе их земли. Я дал Ар во владение потомкам Лота».

І сказав Господь мені: Не ворогуй з Моавом, і не дратуй їх війною, бо Я не дам тобі з його краю спадщини, бо Лотовим синам дав Я Ар на спадок.

10 ( Прежде там жили эмимы − сильный и многочисленный народ, высокий, как потомки Анака.

Перед тим сиділи в ньому еми, народ великий, і численний, і високий, як велетні.

11 П одобно потомкам Анака, они также считались рефаимами, но моавитяне называли их эмимами.

Рефаями вважалися й вони, як велетні, а моавітяни кличуть їх: еми.

12 А в Сеире прежде жили хорреи, но потомки Исава прогнали их. Они истребили хорреев и поселились на их месте, точно так же, как сделал Израиль на земле, которую Господь отдал ему во владение.)

А в Сеїрі перед тим сиділи були гореї, а Ісавові сини заволоділи ними та вигубили їх перед собою, та й осіли замість них, як зробив Ізраїль Краєві спадку свого, що дав їм Господь.

13 Г осподь сказал: «Теперь встаньте и пересеките долину Заред». И мы пересекли долину.

Тепер устаньте, і перейдіть поток Зеред. І перейшли ми потік Зеред.

14 Т ридцать восемь лет прошло с тех пор, как мы покинули Кадеш-Барнеа до того времени, как мы пересекли долину Заред. К тому времени в лагере уже не осталось никого из прежнего поколения воинов, как и клялся им Господь.

А час, що ходили ми від Кадеш-Барнеа, аж перейшли потік Зеред, тридцять і вісім літ, аж вимерло все те покоління військових із табору, як Господь присягнув був їм.

15 Р ука Господа была против них, пока Он полностью не искоренил их из лагеря.

Також і Господня рука була на них, щоб вигубити їх із табору аж до решти.

16 И вот, когда последний из этих воинов умер,

І сталося, коли вигинули всі військові і вимерли з-посеред народу,

17 Г осподь сказал мне:

то Господь промовляв до мене, говорячи:

18 « Пройди сегодня мимо области Моава, то есть мимо Ара.

Ти сьогодні проходиш моавську границю Ар.

19 К огда ты приблизишься к аммонитянам, не тревожь их и не побуждай к войне, потому что от земли, принадлежащей аммонитянам, Я не дам тебе во владение ничего. Я дал ее во владение потомкам Лота».

І прийдеш близько до Аммонових синів, не ненавидь їх і не дратуй їх, бо не дам тобі спадку з краю Аммонових синів, бо Лотовим синам Я дав його на спадщину.

20 ( Она также считалась землей рефаимов, которые прежде жили там, но аммонитяне называли их замзумимами.

За край рефаїв вважався також він, рефаї сиділи в ньому перед тим, а аммонітяни кликали їх: замзуми,

21 О ни были сильным и многочисленным народом, высоким, как потомки Анака. Господь истребил их перед аммонитянами, которые прогнали их и поселились на их месте.

народ великий, і численний, і високий, як велетні. І вигубив їх Господь перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них,

22 Г осподь сделал то же самое для потомков Исава, которые жили в Сеире, когда истребил перед ними хорреев. Они прогнали их и поселились на их месте, где живут и сейчас.

як зробив Він Ісавовим синам, що сидять у Сеїрі, що заволоділи хореянами перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них, і сидять аж до сьогодні.

23 А что до аввитов, которые жили в селениях до самой Газы, то кафтореи, вышедшие с Кафтора, истребили их и поселились на их месте.) Победа над Сигоном, царем Хешбона (Чис. 21: 21-30)

А аввеїв, що сидять по оселях аж до Ази, вигубили їх кафтори, що вийшли з Кафтору, та й осіли замість них.

24 « Отправляйтесь в путь и перейдите реку Арнон. Смотри, Я отдал в твои руки аморрея Сигона, царя Хешбона, и его страну. Приступайте к захвату и начинайте воевать с ним.

Уставайте, рушайте, та й перейдіть потік Арнон! Ось Я дав у твою руку Сигона, царя Хешбону, амореянина, а край його зачни забирати, та й воюй з ним.

25 С этого самого дня Я стану распространять ужас и страх перед тобой на все народы под небом. Они услышат вести о тебе и испугаются, и затрепещут от страха».

Того дня Я зачну наводити страх та жах перед тобою на народи під усім небом, які, коли почують чутку про тебе, то затремтять, і жахнуться перед тобою.

26 И з пустыни Кедемоф я послал вестников к Сигону, царю Хешбона, чтобы предложить мир, и сказал:

І послав я послів з пустині Кедемот до Сигона, царя хешбонського, з мирними словами, говорячи:

27 « Позволь нам пройти через твою страну. Мы будем держаться главной дороги; не свернем ни вправо, ни влево.

Нехай же я перейду в твоїм краї в дорозі, я піду дорогою, не збочу ні праворуч, ні ліворуч.

28 П родай нам за серебро пищу, чтобы есть, и воду, чтобы пить, за их цену серебром. Позволь нам только пройти,

Їжу за срібло продаси мені, і я їстиму, і воду даси мені за срібло, і я питиму. Нехай тільки перейду я ногами,

29 к ак позволили потомки Исава, которые живут в Сеире, и моавитяне, которые живут в Аре, пока мы не перейдем через Иордан в землю, которую Господь, наш Бог, отдает нам».

як зробили мені Ісавові сини, що сидять у Сеїрі, і моави, що сидять ув Арі, аж перейду я Йордан до того Краю, що його нам дає Господь, Бог наш.

30 Н о Сигон, царь Хешбона, не позволил нам пройти. Ведь Господь, ваш Бог, сделал его дух упрямым, а сердце упорным, чтобы отдать его в ваши руки, как и произошло.

Та не хотів Сигон, цар хешбонський, дати нам перейти через свою землю, бо Господь, Бог твій, зробив запеклим дух його, та ожорсточив його серце, щоб дати його в руку твою, як сьогодні це видко.

31 Г осподь сказал мне: «Смотри, Я отдаю Сигона и его страну тебе. Теперь захвати его землю и овладевай ею».

І сказав Господь мені: Ось, Я зачав давати перед тобою Сигона та його край; зачни заволодівати, щоб успадкувати його край.

32 К огда Сигон выступил нам навстречу со всем своим войском к Иахацу,

І вийшов Сигон навпроти нас, він та ввесь народ його, на війну до Ягацу.

33 Г осподь, наш Бог, отдал его нам в руки, и мы поразили его вместе с его сыновьями и всем войском.

І дав його нам Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його та ввесь його народ.

34 В то время мы взяли все его города и полностью истребили их – мужчин, женщин и детей. Мы не оставили в живых никого.

І того часу ми здобули всі його міста, і зробили закляттям кожне місто, чоловіків і жінок та дітей, нікого не позоставили ми.

35 Н о скот и добычу из захваченных городов мы взяли себе.

Тільки худобу забрали ми собі на здобич, та захоплене в містах, що ми їх здобули.

36 О т Ароера на берегу потока Арнона и от города, что в долине, до самого Галаада не было города, который оказался бы неприступен для нас. Господь, наш Бог, отдал нам все.

Від Ароеру, що на березі арнонського потоку, і від міста, що в долині, і аж до Ґілеаду не було міста, яке було б сильніше від нас, усе віддав нам Господь, Бог наш.

37 Н о, по повелению Господа, нашего Бога, вы не посягнули ни на землю аммонитян, ни на землю вдоль реки Яббока, ни на ту, что вокруг городов в горах.

Тільки до краю Аммонових синів не наблизився ти, до всього побережжя потоку Яббоку, і до міст гори, та до всього, про що наказав був Господь, Бог наш.