1 К огда они, приближаясь к Иерусалиму, пришли в селение Виффагия, что расположено на Масличной горе, Иисус послал вперед двух учеников,

А коли вони наблизились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, до гори до Оливної, тоді Ісус вислав двох учнів,

2 с казав им: – Идите в селение, которое перед вами, там вы сразу же найдете привязанную ослицу и рядом с ней осленка. Отвяжите их и приведите ко Мне.

до них, кажучи: Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля; відв'яжіть, і Мені приведіть їх.

3 Е сли кто-то вас спросит о том, что вы делаете, то отвечайте, что они нужны Господу, и вам тут же дадут их.

А як хто вам що скаже, відкажіть, що їх потребує Господь, і він зараз пошле їх.

4 Э то произошло для того, чтобы исполнилось сказанное через пророка:

А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:

5 « Скажите дочери Сиона: Вот, Царь твой идет к тебе, кроткий, верхом на ослице и осленке, сыне вьючного животного!»

Скажіте Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, на осля, під'яремної сина.

6 У ченики пошли и сделали все так, как велел им Иисус.

А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.

7 О ни привели ослицу и осленка, положили на них свои плащи, и Иисус сел поверх их.

Вони привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, і Він сів на них.

8 Б ольшинство собравшихся начало расстилать свои плащи на дороге, другие срезали ветви с деревьев и тоже расстилали их.

І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою.

9 Т олпы людей, что шли впереди и позади Него, громко кричали: – Осанна Сыну Давида! Благословен Тот, Кто приходит во Имя Господа! Осанна в вышине небес!

А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Осанна на висоті!

10 И когда Иисус вошел в Иерусалим, весь город пришел в волнение, и все спрашивали: – Кто это?

А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: Хто це такий?

11 Н арод отвечал: – Это пророк Иисус из Назарета, что в Галилее! Изгнание торговцев из храма (Мк. 11: 15-19; Лк. 19: 45-47; Ин. 2: 13-16)

А народ говорив: Це Пророк, Ісус із Назарету Галілейського!

12 И исус вошел в храм и выгнал оттуда всех, кто там продавал и покупал. Он опрокинул столы менял и прилавки торговцев голубями.

Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і поперевертав грошомінам столи, та ослони продавцям голубів.

13 – Написано, – говорил Он, – «Дом Мой будет назван домом молитвы», а вы превратили его в разбойничье логово.

І сказав їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників.

14 В храме к Нему подошли слепые и хромые, и Он исцелил их.

І приступили у храмі до Нього сліпі та криві, і Він їх уздоровив.

15 С вященники и учители Закона, увидев чудеса, которые совершал Иисус, и услышав, как дети кричат в храме: «Осанна Сыну Давида!», возмутились.

А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: Осанна Сину Давидовому, обурилися,

16 – Ты слышишь, что кричат эти дети? – спросили они Его. – Да, – ответил Иисус, – разве вы не читали, что написано: «Из уст младенцев и грудных детей Ты вызовешь Себе хвалу»?

та й сказали Йому: Чи ти чуєш, що кажуть вони? А Ісус відказав їм: Так. Чи ж ви не читали ніколи: Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу?

17 О н оставил их и пошел из города в Вифанию, где и заночевал. Иисус проклинает бесплодный инжир (Мк. 11: 12-14, 20-24)

І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфанію, і там ніч перебув.

18 В озвращаясь рано утром в город, Иисус почувствовал голод.

А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів.

19 У видев у дороги инжир, Он подошел к нему, но не нашел на нем ничего, кроме листьев. Тогда Иисус сказал дереву: – Пусть же от тебя никогда больше не будет плодов! Инжир сразу же засох.

І побачив Він при дорозі одне фіґове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя самого, на нім не знайшов. І до нього Він каже: Нехай плоду із тебе не буде ніколи повіки! І фіґове дерево зараз усохло.

20 К огда ученики это увидели, то удивились: – Как это инжир мог так быстро засохнуть?

А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: Як швидко всохло це фіґове дерево!...

21 И исус ответил им: – Говорю вам истину: если вы будете верить, не сомневаясь, то сможете сделать не только то, что было сделано с инжиром, но даже если вы скажете этой горе: «Поднимись и бросься в море», то так и будет.

Ісус же промовив у відповідь їм: Поправді кажу вам: Коли б мали ви віру, і не мали сумніву, то вчинили б не тільки як із фіґовим деревом, а якби й цій горі ви сказали: Порушся та кинься до моря, то й станеться те!

22 Е сли вы верите, то получите все, о чем бы вы ни попросили в молитве. Вопрос о власти Иисуса (Мк. 11: 27-33; Лк. 20: 1-8)

І все, чого ви в молитві попросите з вірою, то одержите.

23 К огда Иисус вошел в храм и стал учить народ, к Нему подошли священники и старейшины народа с вопросом: – Чьей властью Ты все это делаешь, и кто дал Тебе эту власть?

А коли Він прийшов у храм і навчав, поприходили первосвященики й старші народу до Нього й сказали: Якою Ти владою чиниш оце? І хто Тобі владу цю дав?

24 И исус ответил им: – Я тоже задам вам вопрос, и если вы Мне ответите, то и Я скажу вам, чьей властью Я это делаю.

Ісус же промовив у відповідь їм: Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу, якою владою Я це чиню.

25 К рещение Иоанна было с небес или от людей? Они стали рассуждать между собой: – Если мы скажем: «С небес», то Он спросит: «Так почему же вы ему не поверили?».

Іванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей? Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: Із неба, відкаже Він нам: Чого ж ви йому не повірили?

26 С казать «От людей» нельзя – боимся народа, ведь все считают, что Иоанн был пророком.

А як скажемо: Від людей, боїмося народу, бо Івана вважають усі за пророка.

27 – Мы не знаем, – ответили они. Иисус сказал им: – Тогда и Я вам не скажу, чьей властью Я это делаю. Притча о двух сыновьях

І сказали Ісусові в відповідь: Ми не знаємо. Відказав їм і Він: То й Я вам не скажу, якою владою Я це чиню.

28 Ч то вы скажете на такое: у одного человека было два сына. Как-то он подошел к одному из них и говорит: «Сын, пойди поработай сегодня в винограднике».

А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!

29 « Не хочу», – ответил сын, но потом передумал и все же пошел.

А той відповів і сказав: Готовий, панотче, і не пішов.

30 П одойдя и к другому сыну, отец попросил его о том же. Сын ответил: «Иду, господин», – а сам не пошел.

І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: Я не хочу. А потім покаявся, і пішов.

31 К то из них исполнил волю отца? – Первый, – ответили они. Иисус тогда сказал им: – Говорю вам истину: сборщики налогов и блудницы впереди вас идут в Царство Божье.

Котрий же з двох учинив волю батькову? Вони кажуть: Останній. Ісус промовляє до них: Поправді кажу вам, що митники та блудодійки випереджують вас у Боже Царство.

32 В едь Иоанн пришел к вам показать путь праведности, и вы не поверили ему, а они поверили. Вы же, даже после того, как это увидели, не раскаялись и не поверили. Притча о злых виноградарях (Мк. 12: 1-12; Лк. 20: 9-19)

Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а митники та блудодійки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля, щоб повірити йому.

33 П ослушайте еще одну притчу: один землевладелец посадил виноградник, обнес его забором, выкопал яму для давильни и построил сторожевую башню. Он отдал виноградник внаем виноградарям, а сам уехал в далекую страну.

Послухайте іншої притчі. Був господар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.

34 К огда пришло время сбора винограда, он послал своих слуг к виноградарям, чтобы забрать его часть урожая.

Коли ж надійшов час плодів, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди свої.

35 Т е же схватили слуг и кого избили, кого убили, а кого закидали камнями.

Винарі ж рабів його похапали, і одного побили, а другого замордували, а того вкаменували.

36 Т огда хозяин послал других слуг, их было больше, чем в первый раз, но виноградари и с теми поступили так же.

Знов послав він інших рабів, більш як перше, та й їм учинили те саме.

37 В конце концов, он послал своего сына. «Сына-то моего они устыдятся», – думал он.

Нарешті послав до них сина свого і сказав: Посоромляться сина мого.

38 Н о когда виноградари увидели сына, они решили: «Это наследник. Давайте убьем его и завладеем его наследством».

Але винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і заберемо його спадщину!

39 О ни схватили его, выбросили из виноградника и убили.

І, схопивши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.

40 И так, когда придет хозяин виноградника, что он сделает с этими виноградарями?

Отож, як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим винарям?

41 – Он жестоко казнит злодеев, – ответили они, – и сдаст виноградник другим виноградарям, которые отдадут ему его долю урожая в условленный срок.

Вони кажуть Йому: Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно.

42 И исус сказал им: – Разве вы никогда не читали в Писаниях: «Камень, Который отвергли строители, стал краеугольным. Это совершил Господь, и как это удивительно в глазах наших!»?

Ісус промовляє до них: Чи ви не читали ніколи в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!

43 П оэтому Я и говорю вам, что Царство Божье будет отнято у вас и отдано народу, который приносит плод.

Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити.

44 К то упадет на Этот Камень, разобьется вдребезги, а на кого Он упадет, того раздавит.

І хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде то розчавить його.

45 К огда священники и фарисеи слушали притчи Иисуса, они поняли, что Он говорит о них.

А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він говорить.

46 О ни искали случая арестовать Иисуса, но боялись народа, потому что люди считали Иисуса пророком.

І намагались схопити Його, але побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.