1 К ак стремится лань к воде, так стремится душа моя к Тебе, Боже.

Для дириґетна хору. Псалом навчальний, синів Кореєвих. (42-2) Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя,

2 Д уша моя жаждет Бога, живого Бога. Когда я приду и пред Богом предстану?

(42-3) душа моя спрагнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду й появлюсь перед Божим лицем?

3 С лезы были мне пищей и днем, и ночью, когда постоянно говорили мне: «Где твой Бог?»

(42-4) Сльоза моя стала для мене поживою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог?

4 С ердце мое болит, когда я вспоминаю, как ходил в многолюдстве к дому Божьему, в шествии народ предваряя, ходил в праздничной толпе с криками радости и хвалы.

(42-5) Як про це пригадаю, то душу свою виливаю, як я многолюдді ходив, і водив їх до Божого дому, із голосом співу й подяки святкового натовпу...

5 Ч то унываешь, моя душа? Зачем тревожишься? Возложи надежду на Бога, ведь я еще буду славить Его – моего Спасителя и моего Бога.

(42-6) Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його!

6 Д уша моя унывает во мне, поэтому я вспоминаю Тебя с земли иорданской с высот Хермона, с горы Мицар.

(42-7) Мій Боже, душа моя тужить в мені, бо я пам'ятаю про Тебе з країни Йордану й Гермону, із гори із Міц'ар.

7 Б ездна бездну зовет шумом Твоих водопадов; все волны Твои, все Твои валы прошли надо мною.

(42-8) Прикликає безодня безодню на гуркіт Твоїх водоспадів, усі вали Твої й хвилі Твої перейшли надо мною.

8 Д нем Господь являет мне Свою милость, ночью я пою Ему песню – молитву Богу моей жизни.

(42-9) Удень виявляє Господь Свою милість, уночі ж Його пісня зо мною, молитва до Бога мого життя!

9 С кажу я Богу, моей скале: «Почему Ты меня забыл? Почему я скитаюсь, плача, оскорбленный моим врагом?»

(42-10) Повім я до Бога: Ти Скеле моя, чому Ти про мене забув? Чого я блукаю сумний через утиск ворожий?

10 К ак от раны смертельной страдает плоть, когда враг надо мной издевается, каждый день спрашивая мне: «Где твой Бог?»

(42-11) Ніби кості ламають мені, коли вороги мої лають мене, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог?

11 Ч то унываешь, моя душа? Зачем тревожишься? Возложи надежду на Бога, ведь я еще буду славить Его – моего Спасителя и моего Бога.

(42-12) Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!