1 С ын мой, будь внимателен к моей мудрости, внимай моему разуму,

Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,

2 ч тобы тебе сохранить рассудительность, и чтобы речь твоя всегда выказывала знание.

щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!

3 В едь уста чужой жены сочатся медом, и речь ее – мягче масла;

Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,

4 н о под конец она горька, как полынь, остра, как меч обоюдоострый.

та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,

5 Н исходят ноги ее к смерти, ее шаги ведут в мир мертвых.

її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!

6 О стезе жизни она и не думает; кривы ее тропы, а она и не знает.

Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.

7 И так, сыновья, послушайте меня; не отклоняйтесь от того, что я говорю.

Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:

8 Д ержи свой путь от нее подальше, к дверям ее дома не приближайся,

віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,

9 ч тобы чести своей не отдать другим, и безжалостным – своих лет,

щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,

10 ч тобы богатством твоим не насыщались чужие, и твой труд не обогатил чужого дома.

щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!...

11 Н е то под конец жизни ты будешь стонать, когда плоть и тело твои будут истощены.

І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,

12 Б удешь говорить: «Как ненавидел я наставление! Как сердце мое презирало упрек!

і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!

13 Я не слушался учителей и наставникам не внимал.

І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників...

14 Я стою на краю окончательной гибели у всего собрания на глазах».

Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...

15 П ей воду из своего водоема, воду, текущую из своего колодца.

Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:

16 З ачем твоим родникам растекаться по улицам и потокам вод твоих – по площадям?

чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?

17 П усть они будут только твоими, с чужими не делись.

Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!

18 П усть источник твой будет благословен. Радуйся жене твоей юности,

Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,

19 п рекрасной лани, изящной серне. Пусть груди ее утоляют твое желание во всякое время, пусть всегда ты будешь опьянен ее любовью.

вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!

20 З ачем, мой сын, опьяняться тебе другой и обнимать стан чужой жены?

І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?

21 В едь пути человека открыты Господу, и Он наблюдает за всеми его тропами.

Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:

22 Г рехи нечестивого ловят его в западню; крепко держат его узы собственного греха.

власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він,

23 Г ибнет он, не получив наставления, и сбивается с пути по великой своей глупости.

помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...