1 П осле этого Иов заговорил и проклял день, когда он появился на свет.

По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

2 О н сказал:

І Йов заговорив та й сказав:

3 – Да сгинет день, когда я родился, и ночь, когда сказали: «Ребенок зачат!»

Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

4 П усть тот день станет тьмой, пусть Бог с высоты не вспомнит о нем, пусть свет в тот день не сияет.

Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

5 П усть он достанется мраку и мгле, пусть будет затянут тучей, пусть тьма его свет затмит.

Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

6 П усть той ночью владеет тьма, пусть не сочтется она в днях года и не войдет ни в один из месяцев.

Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

7 П усть та ночь будет бесплодной, и не раздастся в ней крик радости.

Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

8 П усть проклянут эту ночь те, кто проклинают дни, те, кто способен разбудить Левиафана.

Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

9 П усть померкнут звезды на ее заре; пусть ждет она утра и не дождется, не увидит первых лучей рассвета,

Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

10 з а то, что не затворила дверей материнского чрева и не скрыла от моих глаз горе.

бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

11 П очему не погиб я при родах и не умер сразу же после рождения?

Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

12 З ачем меня держали на коленях и вскармливали грудью?

Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

13 Я лежал бы сейчас в мире, спал бы себе спокойно

Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

14 с реди царей и мудрецов земли, которые строили себе то, что ныне в руинах,

з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

15 с реди правителей, у которых было золото, и которые свои дома наполнили серебром.

або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

16 П очему не зарыли меня, как мертворожденного, как младенца, который не увидел света?

Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

17 Т ам прекращается суета неправедных, и утомленные находят покой.

Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

18 Т ам отдыхают вместе пленники и не слышат криков смотрителя.

разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

19 Т ам и малый, и великий равны и слуга свободен перед господином.

Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

20 Н а что дан страдальцу свет, и жизнь – тому, чья душа скорбит,

І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

21 т ому, кто ждет смерти, но она не идет, даже если он ищет ее усердней, чем клад,

що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

22 т ому, кто с радостью и ликованием обрел бы могилу?

тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

23 З ачем дана жизнь тому, чей путь сокрыт, тому, перед кем поставил преграду Бог?

мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

24 В здохи мои вместо еды; льются стоны мои, как вода.

Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

25 Ч его я боялся, то и произошло; чего страшился, то со мной и случилось.

бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

26 Н ет мне ни мира, ни покоя; нет мне отдыха, настала смута.

Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...