1 – Если кто-то украдет вола или овцу и зарежет их или продаст, он заплатит пять волов за вола и четыре овцы за овцу.

(21-37) Коли хто вкраде вола або овечку, і заріже його або продасть його, то відшкодує п'ять штук великої худоби за вола того, а чотири дрібної худоби за ту овечку.

2 Е сли вора застигнут при взломе и изобьют так, что он умрет, то тот, кто его бил, не виноват в убийстве.

(22-1) Коли злодій буде зловлений в підкопі, і буде побитий так, що помре, то нема провини крови на тому, хто побив.

3 Н о если это случится после восхода солнца, он виноват. Вор должен возместить украденное. Если у него ничего нет, пусть его продадут в рабство, чтобы возместить украденное.

(22-2) Але як засвітило сонце над ним, то є на ньому провина крови. Злодій конче відшкодує, а якщо він нічого не має, то буде проданий за свою крадіжку.

4 Е сли краденый скот будет найден у него живым, то все равно, вол это, осел или овца, он должен заплатить вдвое.

(22-3) Якщо та крадіжка справді буде знайдена в руці його живою, від вола аж до осла, до ягняти, то нехай відшкодує удвоє.

5 Е сли кто-то потравит чужое поле или виноградник, пустив скотину на чужое поле, то пусть возместит за потраву лучшим урожаем со своего поля или виноградника.

(22-4) Коли хто випасе поле або виноградника, і пустить свою худобу й буде випасати на чужому полі, відшкодує найліпшим із поля свого й найліпшим із свого виноградника.

6 Е сли загорится огонь и, охватив терновые кусты, спалит скирды или несжатое зерно в поле, то тот, кто пустил огонь, должен возместить сгоревшее.

(22-5) Коли вийде огонь і попаде на тернину, і буде спалена скирта, або збіжжя стояче, або поле, конче відшкодує той, хто запалив пожежу.

7 Е сли кто-то отдаст ближнему на хранение серебро или вещи и их украдут из дома поручившегося, то вор, если его поймают, заплатит вдвое.

(22-6) Коли хто дасть своєму ближньому срібло або посуд на збереження, а воно буде вкрадене з дому того чоловіка, якщо буде знайдений злодій, нехай відшкодує вдвоє.

8 Н о если вора не найдут, поручившийся должен предстать перед судьями и поклясться, что не посягал на чужое добро.

(22-7) Якщо ж злодій не буде знайдений, то власник дому буде приведений до суддів, на присягу, що не простягав своєї руки на працю свого ближнього.

9 П ри всяком споре о праве на имущество, будь то вол, осел, овца, одежда или другое пропавшее имущество, о котором кто-то говорит: «Это мое», – обе стороны должны представить дело судьям. Тот, кого судьи объявят неправым, заплатит истцу вдвое.

(22-8) У кожній справі провини, про вола, про осла, про овечку, про одіж, про все згублене, про яке хто скаже, що це його, нехай справа обох прийде до судді. Кого суддя визнає за винного, той відшкодує вдвоє своєму ближньому.

10 Е сли кто-то отдаст ближнему осла, вола, овцу или другую скотину на хранение, и она умрет или будет покалечена или угнана, когда никто не видит,

(22-9) Коли хто дасть своєму ближньому на збереження осла, або вола, або овечку, чи яку іншу худобину, а вона згине, або буде скалічена, або буде заграбована, і ніхто того не бачив,

11 е го спор с ответчиком будет решен клятвой перед Господом, что ответчик не посягал на чужое добро. Истец должен принять клятву, и возмещения не будет.

(22-10) присяга Господня нехай буде між обома, що він не простяг своєї руки на власність свого ближнього, а власник її нехай забере, а позваний не буде відшкодувати.

12 Н о если скотину у ответчика украли, он должен возместить истцу за украденное.

(22-11) А якщо справді буде вкрадена від нього, то нехай відшкодує власникові її.

13 Е сли скотину растерзали дикие звери, пусть ответчик принесет труп животного для доказательства. Тогда он не будет возмещать убытки за растерзанное животное.

(22-12) Якщо дійсно буде розшарпана вона, нехай принесе її як свідоцтво, а за розшарпане він не відшкодує.

14 Е сли кто-то возьмет у ближнего скотину взаймы, а она получит увечье или умрет, когда хозяина не будет рядом, он должен возместить.

(22-13) А коли хто позичить від свого ближнього худобину, а вона буде скалічена або згине, а власник її не був із нею, то конче відшкодує;

15 Н о если хозяин будет в тот момент рядом, то взявший ее взаймы не будет платить. Если скотина была взята внаем, пусть потерю покроет плата за наем. Общественные законы

(22-14) якщо ж її власник був із нею, не відшкодує. А якщо худобина була найнята, то піде та шкода в заплату її.

16 – Если человек соблазнит девушку, которая не давала обещания выйти замуж, и переспит с ней, он должен заплатить свадебный выкуп, и она станет его женой.

(22-15) А коли хто підмовить дівчину, яка не заручена, і ляже з нею, то нехай дасть їй віно, і візьме її собі за жінку.

17 Е сли отец откажется отдать ее ему, он все равно должен заплатить выкуп, какой полагается за девушку.

(22-16) Якщо батько її справді відмовить віддати її йому, нехай відважить срібла згідно з віном дівочим.

18 Н е оставляй в живых колдунью.

(22-17) Чарівниці не зоставиш при житті.

19 В сякого, кто совокупляется с животным, следует предать смерти.

(22-18) Кожен, хто зляжеться з худобиною, конче буде забитий.

20 В сякого, приносящего жертвы иному богу, кроме Господа, следует истребить.

(22-19) Кожен, хто приносить жертву богам, крім Бога Одного, підпадає закляттю.

21 Н е притесняйте поселенцев, не угнетайте их: вы сами были поселенцами в Египте.

(22-20) А приходька не будеш утискати та гнобити його, бо й ви були приходьками в єгипетськім краї.

22 Н е притесняйте вдов и сирот.

(22-21) Жодної вдови та сироти не будеш гнобити;

23 Е сли вы будете делать это, они призовут на помощь Меня, и Я непременно услышу.

(22-22) якщо ж ти справді гнобитимеш їх, то коли вони, кличучи, кликатимуть до Мене, то конче почую їхній зойк,

24 М ой гнев вспыхнет, и Я убью вас мечом. Ваши жены сами станут вдовами, а дети – сиротами.

(22-23) і розпалиться гнів Мій, і повбиваю вас мечем, і стануть жінки ваші вдовами, а діти ваші сиротами.

25 Е сли даете взаймы бедняку из Моего народа, не будьте, как ростовщик – не налагайте процентов.

(22-24) Якщо позичиш гроші народові Моєму, бідному, що з тобою, то не будь йому, як суворий позичальник, не покладеш на нього лихви.

26 Е сли возьмете у ближнего в залог одежду, верните ее к закату:

(22-25) Якщо дійсно візьмеш у заставу одежу ближнього свого, то вернеш її йому до заходу сонця,

27 м ожет быть, ему больше нечем укрыться, кроме этой одежды. Как ему спать без нее? Когда он взмолится ко Мне, Я услышу, потому что Я милостив.

(22-26) бо вона єдине накриття його, вона одіж на тіло його; на чому він буде лежати? І станеться, коли буде він кликати до Мене, то почую, бо Я милосердний.

28 Н е оскорбляйте Бога и не проклинайте вождя вашего народа.

(22-27) Бога не будеш лихословити, а начальника в народі твоїм не будеш проклинати.

29 Н е медлите совершать приношения из ваших амбаров и кувшинов. Отдавайте Мне первенцев из своих сыновей.

(22-28) Не будеш спізнюватися, щодо жертов, із щедрістю збіжжя та з плинами твоїми. Перворідного з синів своїх даси Мені.

30 О тдавайте Мне первородное из крупного и мелкого скота. Пусть животные остаются семь дней с матерью, а на восьмой день отдавайте их Мне.

(22-29) Так зробиш волові своєму, і дрібній худобі своїй: сім день буде вона з своєю матір'ю, а восьмого дня даси її Мені.

31 Б удьте Моим святым народом: не ешьте мясо животного, растерзанного дикими зверями. Бросайте его собакам.

(22-30) І ви будете Мені святими людьми, і не будете їсти м'яса, розшарпаного в полі, псові кинете його!