1 Г лаза мои все это видели, слышали уши и понял ум.

Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...

2 Ч то знаете вы, то знаю и я; я не хуже вас.

Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,

3 Н о я бы хотел поговорить со Всемогущим, с Богом поспорить о моем деле.

і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!

4 А вы замарали меня ложью, все вы – бесполезные лекари.

Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!

5 О если бы вы все вместе замолчали! В этом была бы мудрость для вас.

О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...

6 В ыслушайте же мои доводы, внимайте укорам моих уст.

Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.

7 Н еужели вы станете лгать ради Бога, и обманывать ради Него?

Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?

8 Б удете ради Него пристрастными, и в суде станете Его выгораживать?

Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

9 Ч то с вами будет, если Он испытает вас? Обманете ли вы Его, как обманываете людей?

Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?

10 О н непременно осудит вас, если вы были втайне пристрастны.

Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!

11 Н е страшит вас Его величие? Ужас перед Ним вас не объемлет?

Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?

12 И зречения ваши – зола, и оплот ваш – оплот из глины.

Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!

13 З амолчите, и я буду говорить; а потом пусть будет со мной, что будет.

Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!

14 Я подвергну себя опасности, жизнью своей рискну.

Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?

15 О н убивает меня, но я буду надеяться на Него; перед Его лицом я защищу свой путь!

Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!

16 И в этом мое спасение, ведь безбожник предстать перед Ним не осмелится!

І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.

17 В нимайте моим словам; пусть дойдет моя речь до ваших ушей.

Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.

18 В от, я завел судебное дело и знаю, что буду оправдан.

Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!

19 В озьмется ли кто оспаривать меня? Если да, то я замолчу и умру.

Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...

20 Л ишь о двух вещах я, Боже, молю, и не стану я больше прятаться от Тебя –

Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:

21 у дали от меня Свою руку и не страши меня ужасом Твоим.

віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...

22 Т огда призови меня, и я откликнусь, или позволь мне говорить, а Сам отвечай.

Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!

23 С колько за мной злодейств и грехов? Покажи мне проступки мои и грех.

Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!

24 З а что Ты скрываешь Свое лицо и считаешь меня врагом?

Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?

25 С танешь ли Ты пугать лист опавший? Пустишься ли за сухою соломинкой в погоню?

Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?

26 Т ы записываешь горькое против меня и грехи моей юности мне вменяешь.

Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,

27 Н оги мои Ты заковал в колодки; следишь за всеми моими путями; по следам моих ног идешь.

і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,

28 И распадается человек, как гниль, как изъеденная молью одежда.

і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...