1 З атем Елиуй продолжал говорить:

І говорив Елігу та й сказав:

2 – Послушайте, мудрые, мою речь. Внимайте мне, умные люди.

Слухайте, мудрі, слова ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене!

3 В едь ухо разбирает слова, как язык – вкус пищи.

Бо ухо слова випробовує, а піднебіння їжу куштує.

4 Т ак давайте решим, где правда, и рассудим, что есть добро. Елиуй обличает Иова в неправедности

Виберім право собі, між собою пізнаймо, що добре.

5 И ов сказал: «Я невинен, но лишил меня Бог правосудия.

Бо Йов говорив: Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.

6 И хоть я прав – меня считают лжецом. Хоть я без греха, моя рана от Его стрелы неисцелима».

Чи буду неправду казати за право своє? Без вини небезпечна стріла моя...

7 Е сть ли еще такой человек, как Иов, кто кощунство, как воду, пьет?

Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузування, як воду,

8 О н дружит с нечестивыми, и общается со злодеями.

і товаришує з злочинцями, і ходить з людьми беззаконними?

9 В едь он говорит: «Нет выгоды человеку, который старается угодить Богу». Елиуй свидетельствует о справедливости Бога

Бо він каже: Нема людині користи, коли її Бог уподобає.

10 П отому, имеющие разум, послушайте меня! Не может быть у Бога неправды, чужд Всемогущий злу.

Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!

11 В оздает он смертному по делам и обходится с ним по его заслугам.

Бо за чином людини Він їй надолужить, і згідно з своєю дорогою знайде людина заплату!

12 В оистину, Бог не делает зла, Всемогущий не извращает суд.

Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права.

13 К то отдал землю Ему во власть? Кто поставил Его над вселенной?

Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселенну поклав?

14 Е сли бы Он решил забрать Свой дух и отозвал бы Свое дыхание,

Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій подих до Себе забрав,

15 п огибла бы разом любая плоть, и возвратился бы смертный во прах.

всяке тіло погинуло б вмить, а людина повернулася б на порох!...

16 И меешь ты разум, так слушай это; внимай моей речи.

Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:

17 Р азве правил бы Бог, если бы ненавидел правосудие? Обвинишь ли ты Справедливого и Могучего,

Хіба стримувати може ненависник право? І хіба осудити ти зможеш Всеправедного?

18 К оторый говорит царю: «Негодяй!» – и приближенным: «Вы беззаконники!».

Хіба можна сказати цареві: Негідний, а вельможним: Безбожний?

19 О н вождям не выказывает пристрастий и не ставит богатого выше бедного, ведь все они – Его рук творение.

Таж Він не звертає уваги на зверхників, і не вирізнює можного перед убогим, бо всі вони чин Його рук,

20 О ни умирают мгновенно в полночь; мечутся люди и угасают; не руки смертных сражают сильных.

за хвилину вони помирають, опівночі... Доторкнеться Він можних і гинуть вони, сильний усунений буде рукою не людською.

21 Г лаза Его над путями людей; Он видит каждый их шаг.

Бо очі Його на дорогах людини, і Він бачить всі кроки її,

22 Н ет ни мрака, ни тьмы кромешной, где могли бы спрятаться беззаконники.

немає темноти, немає і темряви, де б злочинці сховались.

23 В едь Богу нет нужды назначать время человеку, чтобы предстать на суд перед Ним.

Бо людині Він не призначає означений час, щоб ходила до Бога на суд.

24 Б ез допроса сокрушает Он сильных и других на их место ставит.

Він сильних ламає без досліду, і ставить на місце їх інших.

25 И стинно, ведая их дела, низлагает их ночью – и им конец.

Бож знає Він їхні діла, оберне вночі і почавлені будуть!

26 Н а глазах у людей Он карает их за грехи,

Як несправедливих уразить Він їх, на видному місці,

27 в едь они от Него отступили, не познали Его путей.

за те, що вони відступили від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,

28 И дошел до него крик бедных, Он услышал крик страдальцев.

щоб зойк сіромахи спровадити до Нього, бо Він чує благання пригнічених.

29 Е сли Он промолчит, кто Его укорит? Если скроет Он лицо Свое, кто сможет Его увидеть? Он над народом и над человеком,

Коли Він заспокоїть, то хто винуватити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над народом, і над людиною разом,

30 ч тобы не царствовали безбожники, став сетью для народа.

щоб не панував чоловік нечестивий із тих, що правлять за пастку народові.

31 П оложим, кто-нибудь скажет Богу: «Я виновен – больше не согрешу.

Бо Богові треба отак говорити: Несу я заслужене, злого робити не буду!

32 Н аучи меня, если что-то не знаю; если я согрешил, то впредь зарекусь». –

Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не буду чинити!

33 Т огда должен ли Бог тебя удостоить наградой, когда ты отказываешься раскаяться ? Ты должен решать, а не я. Говори же, что знаешь.

Чи на думку твою надолужить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!

34 Л юди разумные скажут мне, мудрецы, кто услышит меня:

Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:

35 « От невежества говорит Иов, нет в его речи разума».

Йов говорить немудро, а слова його без розуміння.

36 О , когда бы до конца был испытан Иов, за ответы, достойные беззаконных!

О, коли б Йов досліджений був аж навіки за відповіді, як злі люди,

37 К греху своему приложил он бунт; насмехаясь над нами, он бьет в ладоши и слова против Бога множит.

бо він додає до свойого гріха ще провину, між нами він плеще в долоні та множить на Бога промови свої...