1 П риближался праздник Пресных хлебов, называемый Пасхой.

Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.

2 П ервосвященники и учители Закона искали способа разделаться с Иисусом так, чтобы не вызвать возмущения народа. Иуда решает предать Иисуса (Мат. 26: 14-16; Мк. 14: 10-11)

А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу...

3 Т огда сатана вошел в Иуду, которого называли Искариотом, одного из числа двенадцати.

Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.

4 И уда пошел и поговорил с первосвященниками и с начальниками храмовой стражи о том, как ему предать им Иисуса.

І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.

5 Т е обрадовались и обещали заплатить ему.

Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.

6 И уда согласился и стал искать удобного случая, когда с Иисусом не будет народа, чтобы предать Его. Приготовления учеников к Пасхе (Мат. 26: 17-19; Мк. 14: 12-16)

І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...

7 Н аступил день Пресных хлебов, когда следовало зарезать пасхального ягненка,

І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.

8 и Иисус послал Петра и Иоанна с поручением: – Идите и приготовьте для нас пасхальный ужин.

І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.

9 – Где Ты хочешь, чтобы мы его приготовили? – спросили они.

А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?

10 О н ответил: – Когда вы войдете в город, то встретите человека, несущего кувшин с водой. Идите за ним в дом, куда он войдет,

А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.

11 и скажите хозяину дома: Учитель спрашивает тебя: «Где комната для гостей, в которой Я буду есть пасхальный ужин с Моими учениками?»

І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?

12 О н вам покажет большую комнату наверху, в которой уже все подготовлено. Там и приготовьте ужин.

І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.

13 О ни пошли, и все произошло так, как им сказал Иисус, и они приготовили пасхальный ужин. Последний ужин Иисуса с учениками (Мат. 26: 20-29; Мк. 14: 17-25; 1 Кор. 11: 23-25)

І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.

14 К огда подошло время, Иисус с учениками собрались у стола.

А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.

15 И исус сказал им: – Я очень хотел есть эту Пасху с вами перед Моими страданиями.

І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.

16 Г оворю вам, что Я уже не буду есть ее до тех пор, пока она не совершится в Царстве Бога.

Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.

17 В зяв чашу и поблагодарив за нее Бога, Он сказал: – Возьмите ее и разделите между собой.

Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.

18 Г оворю вам, что Я уже не буду пить от плода виноградного до тех пор, пока не придет Божье Царство.

Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.

19 З атем, взяв хлеб и поблагодарив за него Бога, Он разломил его и дал ученикам со словами: – Это Мое тело, отдаваемое за вас. Делайте это в воспоминание обо Мне.

Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!

20 Т акже взял и чашу после ужина и сказал: – Эта чаша – новый завет, скрепленный Моей кровью, которая за вас проливается.

По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

21 Н о рука того, кто предает Меня, на одном столе с Моей.

Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.

22 С Сыном Человеческим все случится так, как было предназначено, но горе тому человеку, который предает Его.

Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!

23 Т огда ученики начали спрашивать друг друга, кто из них мог бы совершить такое. Не господствуйте, но служите (Мат. 20: 25-28; 19: 28; Мк. 10: 42-45)

А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?

24 П отом они начали спорить, кто из них должен считаться самым великим.

І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

25 И исус тогда сказал им: – Цари язычников господствуют над ними, правителей народа именуют «благодетелями»,

Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.

26 н о вы не будьте, как они. Напротив, пусть самый великий среди вас будет как самый меньший, и начальник – как слуга.

Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.

27 В едь кто важнее: тот, кто возлежит за столом, или тот, кто прислуживает? Разве не тот, кто возлежит? Я же среди вас как слуга.

Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.

28 В ы были со Мной во всех Моих испытаниях,

Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,

29 и как Мой Отец дал Мне царскую власть, так Я теперь даю ее вам,

і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

30 ч тобы и вы могли есть и пить за Моим столом в Моем Царстве, и вы сядете на престолах судить двенадцать родов Израиля. Иисус предсказывает отречение Петра (Мат. 26: 33-35; Мк. 14: 29-31; Ин. 13: 37-38)

щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.

31 – Симон, Симон, сатана просил, чтобы все вы были рассеяны, как пшеница,

І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.

32 н о Я молился о тебе, чтобы ты не потерял веру. И ты сам, когда обратишься ко Мне, укрепи своих братьев.

Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!

33 П етр ответил: – Господи, я готов идти с Тобой и в темницу, и на смерть!

А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!

34 Н о Иисус сказал: – Говорю тебе, Петр, не успеет и петух пропеть сегодня, как ты трижды откажешься от того, что знаешь Меня.

Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...

35 П отом Иисус спросил их: – Когда Я посылал вас без кошелька, без сумки, без сандалий, нуждались ли вы в чем-либо? – Ни в чем, – ответили они.

І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.

36 – Сейчас же, если у вас есть кошелек, возьмите его, возьмите и сумку, и если у вас нет меча, то продайте плащ, но купите меч.

А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

37 Г оворю вам, что со Мной должно исполниться сказанное в Писании: «Он был причислен к преступникам». Все, что обо Мне было написано, скоро исполнится.

Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.

38 У ченики сказали: – Смотри, Господи, у нас есть два меча. – Достаточно об этом, – ответил Иисус. Иисус молится на Масличной горе (Мат. 26: 36-46; Мк. 14: 32-42)

І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!

39 И исус, как обычно, пошел на Масличную гору, и Его ученики пошли с Ним.

І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.

40 П ридя на место, Иисус сказал: – Молитесь, чтобы вам не поддаться искушению.

А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.

41 О н отошел от них примерно на расстояние брошенного камня, опустился на колени и начал молиться:

А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,

42 – Отец, если Ты хочешь, пронеси эту чашу мимо Меня, но пусть все будет не по Моей воле, а по Твоей.

благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...

43 Т огда с небес Ему явился ангел и укреплял Его.

І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.

44 В муках Иисус стал молиться еще горячее, и сделался пот Его как капли крови, стекавшие на землю.

А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...

45 К огда Он поднялся с молитвы и вернулся к ученикам, то нашел их спящими, потому что они были измучены печалью.

І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...

46 – Почему вы спите? – спросил Иисус. – Вставайте и молитесь, чтобы вам не поддаться искушению. Иисус предан и арестован (Мат. 26: 47-56; Мк. 14: 43-50; Ин. 18: 3-11)

І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

47 О н еще говорил, когда приблизилась толпа, во главе которой шел тот, кого звали Иудой, один из двенадцати учеников. Он подошел к Иисусу, чтобы поцеловать Его.

І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!

48 И исус сказал: – Иуда, ты поцелуем предаешь Сына Человеческого?

Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?

49 К огда же те, кто был с Иисусом, увидели, что происходит, они спросили: – Господи, а что если нам ударить мечом?

А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?

50 И один из них ударил слугу первосвященника и отсек ему правое ухо.

І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.

51 Н о Иисус сказал: – Прекратите, довольно! Он прикоснулся к уху слуги и исцелил его.

Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.

52 З атем Иисус сказал первосвященникам, начальникам храмовой стражи и старейшинам, которые пришли за Ним: – Что Я, разбойник, что вы пришли с мечами и кольями?

А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...

53 Я каждый день был с вами в храме, и вы не схватили Меня. Но сейчас ваше время, сейчас власть тьмы. Отречение Петра (Мат. 26: 67-75; Мк. 14: 66-72; Ин. 18: 15-18, 25-27)

Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви...

54 О ни схватили Его и повели в дом первосвященника. Петр шел за ними на некотором расстоянии.

А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.

55 П осреди двора первосвященника разожгли костер, и Петр вместе с другими людьми сел к нему греться.

Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

56 О дна из служанок, увидев Петра в свете огня, пристально всмотрелась в него и сказала: – Этот человек тоже был с Ним.

А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!

57 Н о Петр отрицал это. – Я не знаю Его, женщина, – сказал он.

І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!

58 Н емного позже кто-то другой увидел его и сказал: – Ты тоже один из них. – Нет, друг, – ответил Петр.

Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!...

59 П римерно час спустя еще кто-то стал утверждать: – Точно, этот человек тоже был с Ним, ведь он галилеянин.

І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.

60 Н о Петр сказал: – Я не знаю, о чем ты говоришь! И тотчас, когда он еще говорил, пропел петух.

А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

61 Г осподь повернулся и посмотрел на Петра. Тогда Петр вспомнил слова Господа, как Он сказал ему: – Прежде, чем пропоет петух сегодня, ты трижды отречешься от Меня.

І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.

62 И выйдя наружу, он горько заплакал.

І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

63 Л юди, охранявшие Иисуса, стали насмехаться над Ним и бить Его.

А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.

64 О ни завязывали Ему глаза и требовали: – Пророчествуй! Кто Тебя ударил?

І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе?

65 И говорили Ему много других оскорблений. Совет религиозных вождей осуждает Иисуса (Мат. 26: 63-65; Мк. 14: 61-64; Ин. 18: 19-21)

І багато інших богозневаг говорили на Нього вони...

66 Р ано утром старейшины народа, первосвященники и учители Закона собрались вместе на Совет. К ним ввели Иисуса.

А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,

67 – Если Ты Христос, то скажи нам прямо, – требовали они. Иисус ответил: – Если Я скажу вам, вы не поверите,

і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви.

68 и если Я вас спрошу, вы Мне не ответите.

А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді.

69 О днако с этого времени Сын Человеческий будет сидеть по правую руку от Божьей силы.

Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!

70 О ни все стали спрашивать: – Так Ты что, Сын Бога? Он ответил: – Вы сами говорите, что это Я.

Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я...

71 Т огда они сказали: – Какие нам еще нужны свидетельства? Мы слышали это из Его собственных уст!

А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!