1 В тот день Девора и Варак, сын Авиноама, спели такую песнь:

І співала Девора й Барак, син Авіноамів, того дня, говорячи:

2 « Вожди повели Израиль, народ пошел добровольно – славьте Господа!

Що в Ізраїлі закнязювали князі, що народ себе жертвувати став, поблагословіте ви Господа!

3 С лушайте, цари! Внимайте, правители! Господу буду петь, буду играть пред Господом, Богом Израиля.

Почуйте, царі, уші наставте, князі: я Господеві я буду співати, виспівувати буду Господа, Бога Ізраїля!

4 К огда вышел Ты, Господи, из Сеира, когда выступил Ты из земли Эдома, – дрожала земля, и с неба лило, облака изливали воду.

Господи, як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едомського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощили водою.

5 Г оры дрожали пред Господом, перед Тем, Кто с Синая, пред Господом, Богом Израиля.

Перед Господнім лицем розпливалися гори, цей Сінай перед Господом, Богом Ізраїля.

6 В дни Шамгара, сына Анафа, в дни Иаили пути опустели, и ходившие прежде дорогой прямой пускались в обход.

За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли дороги, подорожні ж ходили крутими дорогами.

7 О безлюдели в Израиле села, обезлюдели, пока не явилась, не восстала я, Девора, мать в Израиле.

Не стало селянства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Девора, аж поки я не повстала, мати в Ізраїлі.

8 И збрали новых богов – вот и война у ворот, и ни щита, ни копья не видно у сорока тысяч в Израиле.

Коли вибрав нових він богів, тоді в брамах війна зачалась. Поправді кажу вам, небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля!

9 С ердце мое с вождями Израиля, с добровольцами из народа. Славьте Господа!

Серце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для народу, поблагословіте ви Господа!

10 В ы, кто ездит на белых ослицах, кто сидит на коврах, кто ходит по дороге, пойте песнь!

Ті, хто їздить на білих ослицях, хто сидить на килимах та дорогою ходить, оповідайте!

11 И под голос стрелков из луков у колодцев идет разговор о Господних победах, о победах в Израиле Его народа. И тогда Господень народ устремился к воротам.

Через крик при ділінні здобичі між місцями, де воду беруть, там виспівують правди Господні, правди селянства Його у Ізраїлі. Тоді то зійшов був до брам Господній народ.

12 “ Вставай, вставай, Девора! Вставай, вставай, песню пой! Поднимайся, Варак, уводи своих пленных, сын Авиноама!”

Збудися, збудися, Деворо! Збудися, збудися, і пісню співай! Устань, Бараку, і візьми до неволі своїх полонених, сину Авіноамів!

13 И тогда уцелевшие собрались к вельможам; Господень народ собрался ко мне против сильных.

Тоді позосталий зійшов до потужних народу, проти хоробрих Господь був до мене зійшов.

14 О т Ефрема пришли укоренившиеся в земле Амалика, и следом за тобой, Вениамин, с твоим народом. От Махира пришли вожди, от Завулона – держащие жезл полководца.

Від Єфрема прийшли були ті, що в Амалику їх корень; Веніямин за тобою, серед народів твоїх; від Махіра зійшли були провідники; а від Завулона оті, хто веде пером писаря.

15 С Деворою шли князья Иссахара – да, остался Иссахар Вараку верен, и за ним они ринулись в долину. А в кланах Рувима большое колебание.

І князі Іссахарові разом з Деворою, і Іссахар, як Барак, був відпущений пішки в долину. Великі вивідування у Рувимових відділах!

16 Ч то же мешкал ты среди овчарен, как стада собирают свистом, слушал? Да, Рувима кланы в большом колебании.

Чого ти усівсь між кошарами, щоб слухати мекання стад? Великі вивідування у Рувимових відділах!

17 Г алаад прижился за Иорданом. Дан – зачем у кораблей он засиделся? Асир остался на побережье и живет у своих пристаней.

Пробуває Ґілеад на тім боці Йордану, а Дан чому на кораблях буде мешкати він? На березі моря осівся Асир, і при потоках своїх пробуває.

18 А народ Завулона рисковал жизнью, и с ним Неффалим на высотах поля.

Завулон це народ, що прирік свою душу на смерть, а Нефталим на польових висотах.

19 Я вились цари, сразились. Сразились, цари Ханаана, в Таанахе, у вод близ Мегиддо, да не взяли серебряных трофеев.

Царі прибули, воювали, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та здобичі срібла не взяли.

20 З везды с небес сражались, с путей своих сражались с Сисарой.

Із неба войовано, зорі з доріг своїх битих воювали з Сісерою.

21 Р ека Кишон прочь их унесла, древняя река, река Кишон. Вперед, душа! Будь сильна!

Кішонський потік позмітав їх, потік стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе моя!

22 И грохотали коней копыта в галопе, в галопе его жеребцов.

Тоді стукотіли копита коня від бігу швидкого, від бігу його скакунів!

23 “ Прокляните Мероз, – сказал Ангел Господень. – Жителей его прокляните страшно, ведь они не пришли на помощь Господу, на помощь Господу против сильных”.

Прокляніте Мероза, каже Ангол Господній, проклясти прокляніть його мешканців, бо вони не прийшли Господеві на поміч, Господеві на поміч з хоробрими!

24 Б лагословенна средь женщин будь, Иаиль, кенея Хевера жена, благословенна средь женщин, живущих в шатрах.

Нехай буде благословенна між жінками Яїл, жінка кенанеянина Хевера, нехай буде благословенна вона між жінками в наметі.

25 П росил он воды – подала молока, в величественной чаше, вельможи достойной, принесла ему сливки.

Води він просив подала молока, у царській чаші принесла п'янке молоко.

26 Р уку свою протянула за колышком, правую – за молотком ремесленника. Поразила Сисару, голову ему разбила, раздробила, пронзила висок.

Ліву руку свою до кілка простягає, а правицю свою до молотка робітничого. І вгатила Сісеру, і розбила вона йому голову, і скроню розбила й пробила йому..

27 К ногам ее он склонился, упал, лежал. К ногам ее он склонился, упал, да, где склонился, там и упал – мертвым.

Між ноги її він схилився, упав і лежав, між ноги її він схилився, упав, де схиливсь, там забитий упав.

28 М ать Сисары из окна глядит, причитает из-за решетки оконной: “Что ж его колесницы так долго нет? Что же стук колесниц его медлит?”

Через вікно виглядала та голосила Сісерина мати крізь ґрати: Чому колесниця його припізнилась вернутись? Чому припізнились колеса запряжок його?

29 А мудрейшие из женщин придворных отвечают ей – да и сама все время твердит она себе:

Мудрі княгині її дають відповідь їй, та й вона сама відповідає собі:

30 “ Не добычу ли берут они и делят: по девице на воина иль по две, пеструю одежду для Сисары, пеструю, расшитую одежду, богато расшитую одежду мне на плечи – всю эту добычу?”

Ось здобич знаходять та ділять вони, бранка, дві бранці на кожного мужа! А здобич із шат кольорових Сісері, здобич із шат кольорових, різнобарвна тканина, на два боки гаптована, жінці на шию.

31 Т ак да погибнут все враги Твои, Господи! А те, кто любит Тебя, да будут как солнце, когда оно поднимается во всей своей силе». И земля покоилась в мире сорок лет.

Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй! І Край мав мир сорок літ.