1 В от слово Господне о засухе, которое было Иеремии:

Слово Господнє до Єремії, що було в справі посухи.

2 – Плачет Иудея, томятся ее врата; люди скорбно сидят на земле, и воплем исходит Иерусалим.

Упала в жалобу Юдея, а брами її ослабіли, насупилися на землі, і знявся крик Єрусалиму.

3 З нать посылает своих слуг за водой, те приходят к колодцам и не находят воды. Несут пустые кувшины домой, смущенные, обескураженные, они покрывают свои головы.

А вельможі її своїх слуг посилають по воду, вони йдуть до криниці й води не знаходять, їхній посуд порожній вертається... Засоромляться та зашаріють вони, і свої голови понакривають.

4 Т рескается земля в стране, пораженной бездождьем, и земледельцы в смущении покрывают свои головы.

Тому, що земля стала спрагла, бо дощу не було на землі, засоромилися рільники, свої голови понакривали.

5 Д аже лань бросает в поле своего новорожденного детеныша, потому что не осталось травы.

Навіть ланя на полі породить сарнятко та й кине, бо немає трави...

6 Д икие ослы, стоя на голых кряжах, глотают воздух, словно шакалы; их глаза потускнели, потому что погибла зелень.

Навіть дикі осли поставали на голих горах, вітер втягують, мов ті шакали, і меркнуть їм очі, бо немає трави...

7 – Наши грехи обличают нас, Господи, но сделай что-нибудь ради Своего Имени! Тяжко наше отступничество, мы согрешили пред Тобой.

Якщо проти нас свідчать наші провини, о Господи, то зроби ради Ймення Свого, бо намножились наші відступники, ми Тобі нагрішили!

8 Н адежда Израиля, Спаситель во время скорби, почему же Ты в этой стране, как чужак, словно путник, свернувший с дороги переночевать?

О надіє Ізраїлева, о Спасителю в часі недолі, нащо будеш Ти в Краї, як той чужаниця, й як той подорожній, що намета лише на ночліг розтягає?

9 П очему Ты как тот, кто сражен замешательством, точно могучий воин, бессильный спасти? Господи, Ты среди нас, Твоим Именем мы названы, не оставляй нас!

Нащо будеш Ти, мов людина остовпіла, немов той силач, що не може спасти? Таж Ти в нашій середині, Господи, Ймення ж Твоє на нас кличеться, не залишай нас!

10 Т ак говорит Господь об этом народе: – Поистине, любят они бродить и своих ног не удерживают. За это Господь не благоволит к ним; Он вспомнит их беззакония и накажет их за грехи.

Так говорить Господь до народу цього: Так люблять вони волочитись, а не стримувати своїх ніг, тому то не має Господь уподобання в них, Він тепер їхню провину згадає, і їхній гріх покарає!

11 Г осподь сказал мне: – Не молись о благополучии этого народа.

І промовив до мене Господь: Не молись за народ цей на добре йому:

12 П усть постятся, но Я не услышу их вопля; пусть возносят всесожжения и хлебные приношения, но Я не приму их. Да, Я погублю их мечом, голодом и мором.

Як вони будуть постити, Я не послухаю їхніх благань, а коли принесуть цілопалення й дар, Я їх не прийму, бо Я повигублюю всіх їх мечем, і голодом, і моровицею!...

13 И тогда сказал я: – Владыка Господь, пророки твердят им: «Не увидите меча, голода у вас не будет, но нерушимый мир подарю Я вам в этом крае».

А я відказав: О Господи, Боже! Ось пророки говорять до них: Ви не будете бачити меча, і не буде вам голоду, правдивий бо мир в цьому місці вам дам!

14 И Господь сказал мне: – Ложь пророчествуют пророки от Моего Имени. Я не посылал их, не давал им повелений и не говорил с ними. Видения ложные, пустую ворожбу и лживость собственных сердец пророчествуют они вам.

Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іменням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні видіння та чари, нікчемність й оману свого серця...

15 П оэтому так говорит Господь о пророках, кто пророчествует от Моего Имени, хотя Я не посылал их, и говорят: «Ни меча, ни голода не будет в этой стране», – от меча и от голода падут эти пророки.

Тому так промовляє Господь на пророків, які пророкують Іменням Моїм, хоч Я не посилав їх, та що кажуть вони: Меч та голод не буде в цім Краї: від меча та від голоду згинуть пророки такі!

16 А народ, которому они пророчествуют, будет разметан по улицам Иерусалима голодом и мечом, и некому будет хоронить ни их самих, ни их жен, ни их сыновей, ни дочерей. Я обрушу на них беду, которую они заслужили.

А народ, що таке пророкують йому, розкиданий буде по вулицях Єрусалиму від голоду та від меча, і не буде кому поховати його, вони й їхні жінки, й їхні сини та їхні дочки, і виллю на них їхнє зло!

17 В от что скажи им: – Пусть льются из моих глаз слезы, не переставая ни днем, ни ночью, потому что девственная дочь – народ мой – получила страшную рану, сражена могучим ударом.

І ти скажеш до них оце слово: Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми, і нехай не затихнуть, бо дівчина, доня народу мого, буде побита великим нещастям, дуже болючим ударом!

18 В поле ли выйду – там погибшие от меча, войду ли в город – там умирающие от голода. И пророк, и священник бродят по земле, не зная, что делают

Якщо вийду на поле ось побиті мечем, й якщо вийду до міста ось помлілі із голоду, і навіть пророк та священик шмигляють по краю, якого не знають...

19 – Разве навек Ты отверг Иудею? Разве Сион Тебе опротивел? Зачем Ты поразил нас так, что нет для нас исцеления? Ждем мы мира, а ничего доброго нет; ждем времени исцеления, а вместо этого – ужасы.

Чи насправді покинув Ти Юду? Чи й Сіоном гидує душа Твоя? Чому вразив Ти нас і немає нам ліку? Ми чекаємо миру й немає добра, і часу вздоровлення та ось тільки жах!...

20 Г осподь, мы признаем нашу неправедность и вину наших отцов; мы согрешили пред Тобой.

Знаємо, Господи, нашу безбожність, вину наших батьків, бо ми проти Тебе згрішили,

21 Н е отвергай нас, ради Своего Имени; не унижай престол Своей славы. Вспомни и не расторгай Свой завет с нами.

та не відкидай нас ради Ймення Свого, не безчесть трону слави Своєї, пам'ятай, не зламай заповіту Свого із нами!

22 М огут ли ничтожные идолы народов дождь ниспослать? Может ли небо само ливнем пролиться? Разве не от Тебя это, Господи, Бог наш? Мы надеемся на Тебя, так как Ты все это творишь.

Хіба є між марними божками поганів такі, що спускають дощі? І чи небо саме дає зливу? Чи ж не Ти Господь Бог наш? Тому то на Тебе надіємось ми, бо Ти це все чиниш!