1 П осле смерти Иисуса израильтяне спросили Господа: – Кому из нас первым идти воевать с хананеями?

І сталося по смерті Ісуса, і питалися Ізраїлеві сини Господа, говорячи: Хто з нас вийде спереду на ханаанеянина, щоб воювати з ним?

2 Г осподь ответил: – Первым пусть идет Иуда; Я отдаю землю в его руки.

І сказав Господь: Юда піде. Оце Я дав Край у його руку.

3 Т огда воины Иуды сказали своим братьям симеонитам: – Идите с нами в землю, которая нам досталась, воевать с хананеями. А потом мы, в свой черед, пойдем с вами в вашу землю. И симеониты пошли с ними.

І сказав Юда до Симеона, свого брата: Іди зо мною на мій жеребок, і будемо воювати з ханаанеянином, то піду й я з тобою на твій жеребок. І пішов із ним Симеон.

4 К огда Иуда со своими людьми вышел на бой, Господь отдал хананеев и ферезеев в их руки, и они сразили в Везеке десять тысяч человек.

І піднявся Юда, а Господь дав ханаанеянина та періззеянина в їхню руку. І вони побили їх у Безеку, десять тисяч чоловіка.

5 Т ам они и нашли Адони-Везека, сразились с ним и разбили хананеев и ферезеев.

І знайшли вони в Безеку Адоні-Безека, і воювали з ним, і побили ханаанеянина та періззеянина.

6 А дони-Везек бежал, но они погнались за ним, схватили его и отрубили ему большие пальцы на руках и на ногах.

І втікав Адоні-Безек, а вони гналися за ним, і зловили його, і повідрубували великі пальці його рук та його ніг.

7 А дони-Везек сказал: – Семьдесят царей с отрубленными большими пальцами на руках и на ногах собирали крохи под моим столом. Теперь Бог воздал мне за то, что я сделал. Его отвели в Иерусалим, где он и умер.

І сказав Адоні-Безек: Сімдесят царів з відрубаними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали поживу під столом моїм. Як робив я, так відплатив мені Бог!

8 В оины Иуды напали на Иерусалим и взяли его. Они предали город мечу и огню.

І воювали Юдині сини з Єрусалимом, і здобули його, і побили його вістрям меча, а місто пустили з огнем.

9 П осле этого воины Иуды отправились на битву с хананеями, которые жили в нагорьях, в Негеве и в западных предгорьях.

А потому Юдині сини зійшли воювати з ханаанеянином, мешканцем гори, і Неґеву, і Шефелі.

10 О ни выступили против хананеев Хеврона (который прежде назывался Кирьят-Арба) и разбили Шешая, Ахимана и Талмая.

І пішов Юда до ханаанеянина, що сидить у Хевроні, а ім'я Хеврону було колись: Кір'ят-Арба, і побили Шешая, й Ахімана та Талмая.

11 О ттуда они пошли на жителей Давира (прежде он назывался Кирьят-Сефер).

А звідти пішов він до мешканців Девіру, а ім'я Девіру колись: Кір'ят-Сефер.

12 Х алев сказал: – Я отдам свою дочь Ахсу в жены тому, кто нападет на Кирьят-Сефер и возьмет его.

І сказав Калев: Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його, то дам йому Ахсу, дочку мою, за жінку.

13 О тниил, сын младшего брата Халева Кеназа, взял его, и Халев отдал ему в жены свою дочь Ахсу.

І здобув його Отніїл, син Кенезів, брат Калевів, молодший від нього. І він дав йому свою дочку Ахсу за жінку.

14 В день, когда была назначена свадьба, она говорила с Отниилом о том, чтобы просить у ее отца поле. Когда она слезла со своего осла, Халев спросил ее: – Чего ты хочешь?

І сталося, коли вона прийшла, то намовила його жадати поля від її батька. І зійшла вона з осла, а Калев сказав їй: Що тобі?

15 О на ответила: – Окажи мне особую милость. Ты дал мне землю в Негеве – так дай мне и источники воды. И Халев дал ей верхние и нижние источники.

І вона сказала йому: Дай мені дара благословення! Бо ти дав мені землю суху, то дай мені водні джерела. І Калев дав їй Ґуллот-горішній та Ґуллот-долішній.

16 П отомки тестя Моисея, кенея, пошли с народом Иуды из города Пальм в пустыню Иуды, что в Негеве рядом с городом Арадом, и поселились среди народа.

А сини Кенея, Мойсеєвого тестя, пішли з міста Пальм з Юдиними синами до Юдиної пустині, що на півдні Араду. І пішов він, і осівся з народом.

17 В оины Иуды пошли со своими братьями симеонитами, напали на хананеев, которые жили в Цефате, и полностью уничтожили город. Поэтому он получил название Хорма.

І пішов Юда з Симеоном, своїм братом, та й побили ханаанеянина, мешканця Цефату, і вчинили його закляттям. І назвав ім'я того міста: Хорма.

18 Е ще воины Иуды взяли Газу, Ашкелон и Экрон с их окрестностями.

І здобув Юда Аззу та границю її, й Ашкелон та границю його, і Екрон та границю його.

19 Г осподь был с воинами Иуды. Они овладели нагорьями, но не смогли прогнать жителей долин, потому что у тех были железные колесницы.

І був Господь з Юдою, і він повиганяв мешканців гори. Та не міг він повиганяти мешканців долини, бо вони мали залізні колесниці.

20 К ак обещал Моисей, Хеврон был отдан Халеву, который прогнал оттуда троих сыновей Анака.

І дали Калевові Хеврон, як говорив був Мойсей, і він вигнав звідти трьох велетнів.

21 В ениамитяне не смогли выселить иевусеев, которые жили в Иерусалиме; иевусеи живут там с вениамитянами до сегодняшнего дня.

А євусеянина, мешканця Єрусалиму, не вигнали Веніяминові сини, і осів євусеянин із Веніяминовими синами в Єрусалимі, і сидять тут аж до цього дня.

22 Д ом Иосифа напал на Вефиль, и Господь был с ними.

І пішов також дім Йосипів до Бет-Елу, а Господь був з ними.

23 К огда они послали лазутчиков разведать Вефиль (прежде он назывался Луз),

І вивідав Йосипів дім у Бет-Елі, а ім'я того міста колись було Луз.

24 л азутчики увидели мужчину, выходящего из города, и сказали ему: – Покажи нам, как попасть в город, и мы обойдемся с тобой хорошо.

І побачили сторожі чоловіка, що виходив із того міста, та й сказали до нього: Покажи нам вхід до міста, а ми вчинимо тобі милість!

25 О н показал им, и они предали город мечу, но пощадили того человека и всю его семью.

І він показав їм вхід до міста, і вони побили те місто вістрям меча, а того чоловіка та ввесь його рід відпустили.

26 Э тот человек пошел в землю хеттов, где построил город, который назвал Луз – так он называется и до сегодняшнего дня.

І пішов той чоловік до краю хіттеян, і збудував місто, та й назвав ім'я йому: Луз, воно ім'я його аж до цього дня.

27 Н о Манассия не прогнал жителей Бет-Шеана, Таанаха, Дора, Ивлеама и Мегиддо и окрестных деревень, и в этой земле продолжали жить хананеи.

А Манасія не повиганяв мешканців Бет-Шеану та його залежних міст, і Таанаху та його залежних міст, і мешканців Дору та його залежних міст, і мешканців Ївлеаму та його залежних міст, і мешканців Міґіддо та його залежних міст, і ханаанеянин волів сидіти в тому краї.

28 К огда Израиль окреп, они сделали хананеев подневольными, но не изгнали их полностью.

І сталося, коли Ізраїль зміцнився, то він наклав на ханаанеянина данину, але вигнати не вигнав його.

29 И Ефрем не прогнал хананеев, которые жили в городе Гезере, и хананеи продолжали жить там среди них.

І Єфрем не вигнав ханаанеянина, що мешкає в Ґезері, і осівся ханаанеянин серед нього в Ґезері.

30 И Завулон не прогнал хананеев, живших в городах Китроне и в Нахалоле, которые остались среди них, но сделались подневольными.

Завулон не повиганяв мешканців Кітрону та мешканців Нагалолу, і осівся ханаанеянин серед нього, і став за данину.

31 И Асир не изгнал жителей Акко, Сидона, Ахлава, Ахзива, Хелвы, Афека и Рехова;

Асир не повиганяв мешканців Акко, і мешканців Сидону, і Ахлаву, і Ахзіву, і Хелби, і Афіку, і Рехову.

32 и поэтому народ Асира жил среди хананеев, обитателей той земли.

І осівся асирець серед ханаанеянина, мешканця того Краю, бо він не вигнав його.

33 И Неффалим не прогнал жителей Бет-Шемеша и Бет-Анафа: неффалимиты жили среди хананеев, обитателей той земли, а жителей Бет-Шемеша и Бет-Анафа сделали подневольными.

Нефталим не повиганяв мешканців Бет-Шемешу, і мешканців Бет-Анату, і він осівся серед ханаанеянина, мешканця того Краю, а мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату стали їм за данину.

34 Д анитянам аморреи отрезали путь с нагорий на долину.

І тиснув амореянин Данових синів на гору, бо не давав йому сходити на долину.

35 А морреи продолжали жить на горе Херес, в городе Айялоне и поселении Шаалвиме, но когда сила дома Иосифа возросла, они тоже стали подневольными.

І волів амореянин сидіти на горі Херес в Айялоні та в Шаалевімі, та стала сильною рука Йосипового дому, він став за данину.

36 Г раница аморреев шла от Скорпионовой возвышенности, от Селы и далее.

А границя аморейська від Маале-Акраббім, і від Сели та вище.