1 П ока Петр и Иоанн говорили к народу, к ним подошли священники, начальник храмовой стражи и саддукеи,

А коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї,

2 к оторые были крайне возмущены тем, что они учат народ и проповедуют, что, как Иисус воскрес из мертвых, так воскреснут и Его последователи.

обурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих.

3 О ни схватили Петра и Иоанна и, так как уже было поздно, заключили их до утра под стражу.

І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ранку, бо вже вечір настав був.

4 М ногие же из слышавших Весть поверили, и число верующих возросло примерно до пяти тысяч.

І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таких було тисяч із п'ять.

5 Н а следующий день начальники, старейшины и учители Закона собрались вместе в Иерусалиме.

І сталось, що ранком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,

6 Т ам были первосвященник Анна, Кайафа, Иоанн, Александр и все члены рода первосвященника.

і Анна первосвященик, і Кайяфа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.

7 О ни поставили арестованных посередине и стали допрашивать их: – Какой силой или от чьего имени вы сделали это?

І, поставивши їх посередині, запиталися: Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили?

8 Т огда Петр, исполненный Святым Духом, сказал им: – Начальники народа и старейшины!

Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: Начальники люду та старшини Ізраїлеві!

9 Е сли вы сегодня требуете от нас ответа за добро, совершенное калеке, и спрашиваете нас, как он был исцелен,

Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена,

10 т о знайте, вы и весь народ Израиля: этот человек сейчас стоит перед вами здоровым благодаря Имени Иисуса Христа из Назарета, Которого вы распяли и Которого Бог воскресил из мертвых!

нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий!

11 И исус и есть тот Камень, Который был отвергнут вами, строителями, и Который стал краеугольным.

Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!

12 Н и в ком другом спасения нет, потому что не дано людям никакого другого имени под небом, которым надлежало бы нам спастись.

І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.

13 В сех удивляла смелость Петра и Иоанна, ведь было видно, что они люди неученые и простые. В них узнавали спутников Иисуса.

А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були.

14 В идя же рядом с ними исцеленного, присутствующие ничего не могли им возразить.

Та бачивши, що вздоровлений чоловік стоїть з ними, нічого навпроти сказати не могли.

15 Т огда они приказали им покинуть Высший Совет и стали совещаться между собой.

І, звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою,

16 – Что нам делать с этими людьми? – говорили они. – Все жители Иерусалима знают, что они совершили великое чудо, и мы не можем это отрицать.

говорячи: Що робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.

17 Ч тобы слух об этом не распространился еще шире среди народа, давайте пригрозим им, чтобы они никому не говорили об этом Имени.

Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім'я.

18 О ни опять велели ввести их и запретили им вообще говорить и учить во Имя Иисуса.

І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення.

19 Н о Петр и Иоанн ответили им: – Посудите сами, справедливо ли перед Богом подчиняться вам больше, чем Богу?

І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?

20 В едь не можем же мы молчать о том, что мы видели и слышали.

Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!

21 Ч лены Высшего Совета, пригрозив им еще раз, отпустили их, не найдя возможности их наказать, потому что весь народ славил Бога за то, что произошло.

А вони пригрозили їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічого, щоб їх покарати, через людей, бо всі славили Бога за теє, що сталось.

22 В едь человеку, с которым произошло это чудо исцеления, было больше сорока лет. Молитва верующих

Бо років більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоровлення.

23 К огда Петра и Иоанна отпустили, они вернулись к своим и рассказали им обо всем, что им говорили первосвященники и старейшины.

Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили.

24 К огда верующие об этом услышали, то они единодушно возвысили голос к Богу и сказали: – Владыка! Ты создал небо, землю, море и все, что в них.

Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!

25 Т ы сказал Святым Духом через уста нашего отца и Твоего слуги Давида: «Зачем возмущаются народы, и язычники замышляют пустое?

Ти устами Давида, Свого слуги, отця нашого, сказав Духом Святим: Чого люди бунтуються, а народи задумують марне?

26 В осстают земные цари, и правители собираются вместе против Господа и против Его Помазанника ».

Повстають царі земні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його.

27 В едь действительно объединились в этом городе Ирод и Понтий Пилат с язычниками и с народом Израиля против Твоего святого Слуги Иисуса, Которого Ты помазал.

Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим,

28 О ни сделали то, что предопределено было Твоей силой и волей.

учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося.

29 И сейчас, Господи, взгляни на их угрозы и дай Твоим слугам смело возвещать Твое слово.

І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати,

30 П ротяни руку Твою и исцеляй больных, совершай знамения и чудеса Именем Твоего святого Слуги Иисуса!

коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились Ім'ям Твого Святого Отрока Ісуса.

31 И когда они помолились, то место, где они находились, сотряслось, и они были исполнены Святым Духом и смело возвещали слово Божье. Единство и взаимопомощь верующих

Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!

32 В се множество уверовавших было едино сердцем и душой. Никто не считал, что его имущество принадлежит лично ему, но все у них было общее.

А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було.

33 А постолы продолжали с огромной силой свидетельствовать о воскресении Господа Иисуса, и Бог проявлял ко всем Свою благодать в полной мере.

І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була!

34 С реди них не было ни одного нуждающегося, потому что те, у кого были земли и дома, продавали их, приносили вырученные деньги

Бо жаден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили,

35 и клали у ног апостолов. Эти деньги распределялись каждому по потребности.

та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав.

36 Н апример, Иосиф, которого апостолы прозвали Варнавой (что значит «сын утешения»), левит с Кипра,

Так, Йосип, що Варнавою що в перекладі є син потіхи був прозваний від апостолів, Левит, родом кіпрянин,

37 в ладевший участком земли, продал свое поле, принес деньги и положил у ног апостолов.

мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апостолів.