1 ¶ And as they spoke unto the people, the priests and the captain of the temple and the Sadducees came upon them,

А коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї,

2 r esentful that they taught the people and preached through Jesus the resurrection from the dead.

обурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих.

3 A nd they laid hands on them and put them in jail unto the next day, for it was now evening.

І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ранку, бо вже вечір настав був.

4 B ut many of those who heard the word believed, and the number of the men was about five thousand.

І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таких було тисяч із п'ять.

5 ¶ And it came to pass on the next day that their princes and elders and scribes

І сталось, що ранком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,

6 a nd Annas, the high priest, and Caiaphas and John and Alexander and as many as were of the kindred of the high priest were gathered together at Jerusalem.

і Анна первосвященик, і Кайяфа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.

7 A nd when they had set them in the midst, they asked, By what power or by what name have ye done this?

І, поставивши їх посередині, запиталися: Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили?

8 T hen Peter, filled with the Holy Spirit, said unto them, Ye princes of the people and elders of Israel,

Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: Начальники люду та старшини Ізраїлеві!

9 i f we this day be examined of the good deed done to the impotent man, by what means he is made whole,

Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена,

10 b e it known unto you all and to all the people of Israel that in the name of Jesus Christ of Nazareth, whom ye crucified, whom God raised from the dead, even by him does this man stand here before you whole.

нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий!

11 T his is the stone which was set at nought of you builders, which is become the head of the corner.

Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!

12 N either is there salvation in any other, for there is no other name under heaven given among men in which we can be saved.

І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.

13 N ow when they saw the boldness of Peter and John and perceived that they were unlearned and ignorant men, they marvelled, and they took knowledge of them that they had been with Jesus.

А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були.

14 A nd beholding the man who was healed standing with them, they could say nothing against it.

Та бачивши, що вздоровлений чоловік стоїть з ними, нічого навпроти сказати не могли.

15 ¶ But when they had commanded them to go aside out of the council, they conferred among themselves,

І, звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою,

16 s aying, What shall we do to these men? for that indeed a notable miracle has been done by them is manifest to all those that dwell in Jerusalem, and we cannot deny it.

говорячи: Що робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.

17 B ut that it spread no further among the people, let us straitly threaten them that from now on they speak to no man in this name.

Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім'я.

18 A nd they called them and commanded them not to speak at all nor teach in the name of Jesus.

І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення.

19 T hen Peter and John answered and said unto them, Judge whether it is right in the sight of God to hearken unto you more than unto God.

І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?

20 F or we cannot but speak the things which we have seen and heard.

Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!

21 S o when they had further threatened them, they let them go, finding no way how they might punish them because of the people, for everyone glorified God for that which was done.

А вони пригрозили їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічого, щоб їх покарати, через людей, бо всі славили Бога за теє, що сталось.

22 F or the man was above forty years old, on whom this miracle of healing was shown.

Бо років більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоровлення.

23 ¶ And being let go, they went to their own company and reported all that the princes of the priests and the elders had said unto them.

Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили.

24 A nd when they heard that, they lifted up their voice to God with one accord and said, Lord, thou art the God, who hast made the heaven and the earth and the sea and all that is in them,

Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!

25 w ho (in the Holy Spirit) by the mouth of thy servant David (our father) hast said, Why did the Gentiles rage, and the peoples imagine vain things?

Ти устами Давида, Свого слуги, отця нашого, сказав Духом Святим: Чого люди бунтуються, а народи задумують марне?

26 T he kings of the earth were present, and the princes were gathered together against the Lord and against his Christ.

Повстають царі земні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його.

27 F or of a truth against thy holy servant Jesus, whom thou hast anointed, both Herod and Pontius Pilate, with the Gentiles and the people of Israel, were gathered together (in this city),

Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим,

28 t o do that which thy hand and thy counsel had determined beforehand must be done.

учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося.

29 A nd now, Lord, behold their threatenings and grant unto thy slaves that with all boldness they may speak thy word,

І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати,

30 t hat thou might stretch forth thine hand so that healings and signs and wonders may be done by the name of thy holy slave Jesus.

коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились Ім'ям Твого Святого Отрока Ісуса.

31 A nd when they had prayed, the place was shaken where they were assembled together; and they were all filled with the Holy Spirit, and they spoke the word of God with boldness.

Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!

32 ¶ And of the multitude of those that had believed was one heart and one soul; no one said that anything he possessed was his own, but they had all things common.

А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було.

33 A nd with great power the apostles gave witness of the resurrection of the Lord Jesus, and great grace was upon them all.

І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була!

34 N either was there any among them that lacked, for as many as were possessors of lands or houses sold them and brought the prices of the things that were sold

Бо жаден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили,

35 a nd laid them down at the apostles’ feet; and distribution was made unto each one according to their need.

та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав.

36 T hen Joses, who by the apostles was surnamed Barnabas (which is, being interpreted, The son of consolation), a Levite, and of the country of Cyprus,

Так, Йосип, що Варнавою що в перекладі є син потіхи був прозваний від апостолів, Левит, родом кіпрянин,

37 h aving land, sold it and brought the money and laid it at the apostles’ feet.

мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апостолів.