1 ¶ Now when Jacob saw that there was food in Egypt, Jacob said unto his sons, Why are ye looking upon one another?

А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: Пощо ви споглядаєте один на одного?

2 A nd he said, Behold, I have heard that there is food in Egypt; go down there and buy for us from there that we may live, and not die.

І сказав він: Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, і будемо жити, і не помремо.

3 A nd Joseph’s ten brethren went down to buy wheat in Egypt.

І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.

4 B ut Jacob did not send Benjamin, Joseph’s brother, with his brethren; for he said, Lest peradventure disaster befall him.

А Веніямина, Йосипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: Щоб не спіткало його яке нещастя!

5 A nd the sons of Israel came to buy among those that came, for the famine was in the land of Canaan.

І прибули Ізраїлеві сини купити хліба разом з іншими, що приходили, бо був голод у Краї ханаанськім.

6 A nd Joseph was the lord over the land, and he it was that sold the wheat to all the people of the land; and Joseph’s brethren came and bowed down themselves before him with their faces to the earth.

А Йосип він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули Йосипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.

7 ¶ And when Joseph saw his brethren, he knew them, but made himself strange unto them and spoke roughly unto them; and he said unto them, Where have you come from? And they said, From the land of Canaan to buy food.

І побачив Йосип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: Звідкіля прибули ви? А вони відказали: З ханаанського Краю купити їжі.

8 A nd Joseph knew his brethren but they did not know him.

І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.

9 T hen Joseph remembered the dreams which he dreamed of them and said unto them, Ye are spies; to see the nakedness of the land ye are come.

І згадав Йосип сни, що про них йому снились були. І сказав він до них: Ви шпигуни! Ви прибули підглянути слабі місця цієї землі.

10 A nd they said unto him, No, my lord, but to buy food are thy slaves come.

А вони відказали йому: Ні, пане мій, а раби твої прибули купити їжі.

11 W e are all one man’s sons; we are men of the truth, thy slaves have never been spies.

Ми всі сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були шпигунами!

12 A nd he said unto them, No, but to see the nakedness of the land ye are come.

Він же промовив до них: Ні, бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!

13 A nd they said, Thy slaves are twelve brethren, the sons of one man in the land of Canaan; and, behold, the youngest is this day with our father, and one is not.

А вони відказали: Дванадцятеро твоїх рабів брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема.

14 A nd Joseph said unto them, That is it that which I spoke unto you, saying, Ye are spies:

І промовив їм Йосип: Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.

15 H ereby ye shall be proved: By the life of Pharaoh ye shall not go forth from here unless your youngest brother comes here.

Оцим ви будете випробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди наймолодший ваш брат!

16 S end one of you and let him bring your brother, and ye shall be kept in prison that your words may be proved, whether there is any truth in you; or else by the life of Pharaoh surely ye are spies.

Пошліть з-поміж себе одного, і нехай візьме вашого брата, а ви будете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!

17 A nd he put them all together into prison for three days.

І він забрав їх під варту на три дні.

18 A nd Joseph said unto them the third day, Do this and live, for I fear God.

А третього дня Йосип промовив до них: Зробіть це і живіть. Я Бога боюся,

19 I f ye are men of the truth, let one of your brethren be bound in the house of your prison; go ye, carry food for the famine of your houses

якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.

20 b ut bring your youngest brother unto me, so shall your words be verified, and ye shall not die. And they did so.

А свого наймолодшого брата приведіть до мене, і будуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте. І вони зробили так.

21 ¶ And they said one to another, We are truly guilty concerning our brother in that we saw the anguish of his soul when he besought us, and we would not hear; therefore is this distress come upon us.

І говорили вони один одному: Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали... Тому то прийшло це нещастя на нас!

22 T hen Reuben answered them, saying, Did I not speak unto you, saying, Do not sin against the young man, and ye would not hear? Therefore, behold, his blood is also required.

І відповів їм Рувим, говорячи: Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хлопця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається...

23 A nd they did not know that Joseph understood them, for he spoke unto them by an interpreter.

А вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.

24 A nd he turned himself about from them and wept and returned to them again and spoke with them and took Simeon from them and bound him before their eyes.

А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симеона, та й зв'язав його на їхніх очах.

25 T hen Joseph commanded to fill their sacks with wheat and to restore each man’s money into his sack and to give them provisions for the way; and thus it was done unto them.

А Йосип наказав, щоб наповнили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так.

26 A nd they laded their asses with the wheat and departed from there.

І понесли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.

27 A nd as one of them opened his sack to give his ass fodder in the inn, he saw his money; for, behold, it was in his sack’s mouth.

І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, а воно ось в отворі мішка його!

28 A nd he said unto his brethren, My money is restored; and, behold, it is even in my sack. And their heart failed them, and they were afraid, saying one to another, What is this that God has done unto us?

І сказав він братам своїм: Повернене срібло моє, і ось воно в мішку моїм! І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до одного: Що це Бог нам зробив?

29 ¶ And they came unto Jacob, their father, unto the land of Canaan and told him all that had befallen them, saying,

І прибули вони до Якова, батька свого, до Краю ханаанського, і розповіли йому все, що їх спіткало було, говорячи:

30 T he man, who is the lord of the land, spoke roughly to us and took us for spies of the country.

Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.

31 A nd we said unto him, We are men of the truth; we have never been spies.

А ми сказали йому: Ми правдиві, не були ми шпигунами!

32 W e are twelve brethren, sons of our father; one is not, and the youngest is this day with our father in the land of Canaan.

Ми дванадцятеро братів, сини нашого батька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї.

33 A nd the man, the lord of the country, said unto us, Hereby I shall know that ye are men of the truth; leave one of your brethren here with me and take food for the famine of your households and go

І сказав до нас муж той, пан того краю: З того пізнаю, що правдиві ви, зоставте зо мною одного вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.

34 a nd bring your youngest brother unto me; then I shall know that ye are not spies, but that ye are men of the truth; thus I will deliver you your brother, and ye shall trade in the land.

І приведіть до мене брата вашого найменшого, і буду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете переходити цей край для купівлі.

35 A nd it came to pass as they emptied their sacks, that, behold, each man’s bundle of money was in his sack; and when both they and their father saw the bundles of money, they were afraid.

І сталося, вони випорожнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, і полякались...

36 A nd Jacob, their father, said unto them, Ye have bereaved me of my sons: Joseph is not, and Simeon is not, and ye will take Benjamin away; all these things are upon me.

І сказав до них Яків, їх батько: Ви позбавили мене дітей, Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!

37 A nd Reuben spoke unto his father, saying, Slay my two sons, if I do not bring him to thee; deliver him into my hand, and I will bring him to thee again.

І промовив Рувим до батька свого, кажучи: Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе.

38 A nd he said, My son shall not go down with you; for his brother is dead, and he alone is left; if some disaster should befall him by the way in which ye go, then shall ye bring my gray hairs with sorrow down to Sheol.

А той відказав: Не зійде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шеолу!...