1 ¶ Now the days of David drew near that he should die; and he charged Solomon, his son, saying,

І наблизилися Давидові дні до смерти, і він наказав своєму синові Соломонові, говорячи:

2 I go the way of all the earth; be thou strong therefore and show thyself a man.

Ось я йду дорогою всієї землі, а ти будеш міцний та станеш мужем.

3 K eep the charge of the LORD thy God, walking in his ways, keeping his statutes and his commandments and his rights and his testimonies, as it is written in the law of Moses, that thou may have understanding in all that thou doest and in everything that thou dost undertake,

І будеш ти стерегти накази Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, щоб стерегти постанови Його, заповіді Його, та устави Його й свідчення Його, як писано в Мойсеєвім Законі, щоб тобі щастило в усьому, що будеш робити, і скрізь, куди звернешся,

4 t hat the LORD may confirm the word which he spoke concerning me, saying, If thy sons take heed to their way, walking before me in truth with all their heart and with all their soul, there shall not fail thee (said he) a man on the throne of Israel.

щоб виповнив Господь слово Своє, яке говорив мені, кажучи: Якщо сини твої будуть стерегти дороги свої, щоб ходити перед лицем Моїм у правді всім своїм серцем та всією душею своєю, то, сказав: Не буде переводу нікому від тебе на троні Ізраїлевім!

5 M oreover thou knowest also what Joab, the son of Zeruiah, did to me and what he did to the two captains of the host of Israel, unto Abner, the son of Ner and unto Amasa, the son of Jether, whom he slew, shedding the blood of war in peace and putting the blood of war upon his girdle that was about his loins and in his shoes that were on his feet.

А також ти знаєш, що зробив мені Йоав, син Церуїн, що зробив він двом провідникам Ізраїлевих військ, Авнерові, Неровому синові, та Амасі, синові Єтеровому. Він повбивав їх, і пролив воєнну кров у час миру, і поплямив воєнною кров'ю свого пояса, що на стегнах його, та сандалі свої, що на ногах його.

6 D o, therefore, according to thy wisdom and let not his hoar head go down to Sheol in peace.

І ти зробиш за своєю мудрістю, і не даси знизитися сивині його мирно до шеолу.

7 B ut show mercy unto the sons of Barzillai, the Gileadite, and let them be of those that eat at thy table, for they came thus unto me when I fled because of Absalom, thy brother.

А синам ґілеадянина Барзіллая зробиш ласку, і нехай вони будуть серед тих, що їдять за твоїм столом, бо вони отак прийшли до мене, коли я втікав перед Авесаломом, твоїм братом.

8 A nd, behold, thou hast with thee Shimei, the son of Gera, a Benjamite of Bahurim, who cursed me with a grievous curse in the day when I went to Mahanaim. But he came down to meet me at the Jordan, and I swore to him by the LORD, saying, I will not put thee to death with the sword.

А ось з тобою Шім'ї, Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму. А він прокляв був мене гострим прокляттям того дня, коли я йшов до Маханаїму. Та він прийшов до Йордану стрінути мене, і я присягнув йому Господом, говорячи: Не заб'ю тебе мечем!

9 N ow therefore do not hold him guiltless, for thou art a wise man and knowest what thou should do with him, but thou shalt bring his hoar head down to Sheol with blood.

А тепер не прощай йому, бо ти муж мудрий, і знатимеш, що зробити йому, і ти сивину його зведеш у крові до шеолу.

10 A nd David slept with his fathers and was buried in the city of David.

І спочив Давид з батьками своїми, і був похований у Давидовім Місті.

11 T he days that David reigned over Israel were forty years; he reigned seven years in Hebron, and he reigned thirty-three years in Jerusalem.

А дні, що Давид царював над Ізраїлем, сорок літ: у Хевроні царював він сім літ, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки.

12 ¶ Then Solomon sat upon the throne of David his father, and his kingdom was established greatly.

І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і його царювання було дуже міцне.

13 T hen Adonijah, the son of Haggith, came to Bathsheba, the mother of Solomon. And she said, Comest thou peaceably? And he said, Peaceably.

І прийшов Адонія, син Гаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері, а вона сказала: Чи прихід твій з миром? І він відказав: З миром.

14 H e said moreover, I have a word to say unto thee. And she said, Say on.

І сказав: Справа в мене до тебе. А вона відказала: Говори!

15 A nd he said, Thou knowest that the kingdom was mine and that all Israel had set their faces on me that I should reign, but the kingdom is turned about and is become my brother’s, for by the LORD it was his.

І він сказав: Ти знаєш, що моє було це царство, і на мене звернув увесь Ізраїль своє обличчя, щоб мені царювати. Та відійшло царство, і досталось моєму братові, бо від Господа це сталось йому.

16 A nd now I ask one petition of thee, do not deny me. And she said unto him, Say on.

А тепер одне бажання жадаю я від тебе: Не відмовляй мені! А вона сказала йому: Говори!

17 T hen he said, Speak, I pray thee, unto Solomon the king (for he will not deny thee) that he give me Abishag, the Shunammite to wife.

І він сказав: Скажи цареві Соломонові, бо він не відмовить тобі, щоб він дав мені шунаммітку Авішаґ за жінку.

18 A nd Bathsheba said, Well, I will speak for thee unto the king.

І сказала Вірсавія: Добре, я скажу про тебе цареві.

19 B athsheba, therefore, went unto King Solomon, to speak unto him for Adonijah. And the king rose up to meet her and bowed himself unto her and sat down on his throne and caused a seat to be set for the king’s mother, and she sat on his right hand.

І прийшла Вірсавія до царя Соломона, щоб сказати йому про Адонія. А цар устав назустріч їй, і вклонився їй, та й сів на своєму троні. І поставив він трона й для царевої матері, і вона сіла по правиці його.

20 T hen she said, I desire one small petition of thee; I pray thee, do not deny me. And the king said unto her, Ask on, my mother, for I will not deny thee.

І сказала вона: Одне мале жадання бажаю я від тебе, не відмов мені. І сказав їй цар: Жадай, мати моя, бо я не відмовлю тобі.

21 A nd she said, Let Abishag, the Shunammite, be given to Adonijah, thy brother, to wife.

І сказала вона: Нехай шунаммітка Авішаґ буде дана братові твоєму Адонії за жінку.

22 A nd King Solomon answered and said unto his mother, And why dost thou ask Abishag, the Shunammite, for Adonijah? Ask for him the kingdom also, for he is my elder brother and he also has Abiathar, the priest, and Joab, the son of Zeruiah.

І відповів цар Соломон та й сказав своїй матері: І нащо ти просиш шунаммітку Авішаґ для Адонії? Та попроси для нього й царства, бо він брат мій, старший від мене, і для нього, і для священика Евіятара, і для Йоава, Церуїного сина!...

23 T hen King Solomon swore by the LORD, saying, God do so to me and more also, if Adonijah has not spoken this word against his own life.

І присягнув цар Соломон Господом, говорячи: Так нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, коли не на душу свою говорив Адонія це слово...

24 N ow, therefore, as the LORD lives, who has confirmed me, and set me on the throne of David, my father, and who has made me a house, as he promised, Adonijah shall be put to death today.

А тепер, як живий Господь, що міцно поставив мене й посадовив мене на троні мого батька Давида, і що зробив мені дім, як говорив був, сьогодні буде вбитий Адонія!

25 T hen King Solomon sent by the hand of Benaiah, the son of Jehoiada; and he fell upon him that he died.

І послав цар Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, і він уразив його, і той помер...

26 ¶ And unto Abiathar, the priest, the king said, Go to Anathoth, unto thine own inheritance, for thou art worthy of death; but I will not put thee to death today because thou didst bare the ark of the Lord GOD before David, my father, and because thou hast been afflicted in all wherein my father was afflicted.

А священикові Евіятарові цар сказав: Іди до Анатоту на поля свої, бо ти чоловік смерти, а цього дня не вб'ю тебе, бо носив ти ковчега Владики Господа перед обличчям батька мого Давида, і що терпів ти в усьому, в чому терпів мій батько.

27 S o Solomon thrust out Abiathar from being priest unto the LORD that he might fulfil the word of the LORD, which he spoke concerning the house of Eli in Shiloh.

І вигнав Соломон Евіятара, щоб не був священиком для Господа, щоб виповнилося слово Господнє, яке говорив у Шіло на дім Іліїв.

28 A nd the news came to Joab, for Joab had turned after Adonijah, though he had not turned after Absalom. And Joab fled unto the tabernacle of the LORD and caught hold on the horns of the altar.

А звістка про це прийшла аж до Йоава, бо Йоав схилявся до Адонії, а до Авесалома не схилявся. І втік Йоав до Господньої скинії, і схопився за роги жертівника...

29 A nd it was told King Solomon that Joab had fled unto the tabernacle of the LORD and that he was by the altar. Then Solomon sent Benaiah, the son of Jehoiada, saying, Go, fall upon him.

І донесено цареві Соломонові, що Йоав утік до скинії Господньої, і ось він при жертівнику. І послав Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, говорячи: Іди, урази його!

30 A nd Benaiah entered into the tabernacle of the LORD and said unto him, Thus saith the king, Come forth. And he said, No, but I will die here. And Benaiah brought the king word again, saying, Thus said Joab, and thus he answered me.

І ввійшов Беная до Господньої скинії, та й сказав до нього: Так сказав цар: Вийди! А той відказав: Ні, я тут помру! І передав Беная цареві це слово, говорячи: Так сказав Йоав, і так відповів мені.

31 A nd the king said unto him, Do as he has said and fall upon him and bury him that thou may take away from me and from the house of my father the blood which Joab shed without a cause.

І сказав йому цар: Зроби, як я говорив, і врази його. І поховаєш його, і здіймеш невинну кров, що Йоав пролив був, з мене та з дому мого батька.

32 A nd the LORD shall return his blood upon his own head, who fell upon two men more righteous and better than he and slew them with the sword without my father David knowing of it: Abner, the son of Ner, captain of the host of Israel, and Amasa, the son of Jether, captain of the host of Judah.

І нехай оберне Господь його кров на його голову, що він уразив був двох мужів справедливих та ліпших від нього, і повбивав їх мечем, а батько мій Давид того не знав: Авнера, Нериного сина, провідника Ізраїлевого війська, та Амасу, сина Єтеревого, провідника Юдиного війська.

33 T heir blood shall, therefore, return upon the head of Joab, and upon the head of his seed for ever; but upon David and upon his seed and upon his house and upon his throne shall there be peace for ever from the LORD.

І нехай звернеться їхня кров на голову Йоава та на голову насіння його навіки. А Давидові й насінню його та дому його й трону його нехай буде мир від Господа аж навіки.

34 S o Benaiah, the son of Jehoiada, went up and fell upon him and slew him, and he was buried in his own house in the wilderness.

І пішов Беная, Єгоядин син, і вразив його, та й убив його. І був він похований у своїм домі в пустині.

35 ¶ And the king put Benaiah, the son of Jehoiada, in his place over the host; and Zadok, the priest, the king put in the place of Abiathar.

А цар, замість нього, настановив над військом Бенаю, Єгоядиного сина, а священика Садока цар настановив замість Евіятара.

36 A fterward the king sent and called for Shimei and said unto him, Build thee a house in Jerusalem and dwell there, and do not go forth from there anywhere.

І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав йому: Збудуй собі дім в Єрусалимі, й осядеш там, і не вийдеш звідти ані сюди, ані туди.

37 F or it shall be that on the day thou goest out and passest over the brook Kidron, thou shalt know for certain that thou shalt surely die; thy blood shall be upon thine own head.

І буде того дня, як ти вийдеш і перейдеш поток Кедрон, то щоб ти добре знав, що конче помреш. Кров твоя буде на голові твоїй!

38 A nd Shimei said unto the king, The word is good as my lord the king has said, so will thy slave do. And Shimei dwelt in Jerusalem many days.

І сказав Шім'ї до царя: Добра це річ. Як наказав пан мій цар, так зробить раб твій. І сидів Шім'ї в Єрусалимі багато днів.

39 B ut it came to pass at the end of three years that two of the slaves of Shimei ran away unto Achish, son of Maachah, king of Gath. And they told Shimei, saying, Behold, thy slaves are in Gath.

І сталося в кінці трьох років, і втекли двоє рабів Шім'ї до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І донесли Шім'ї, говорячи: Ось раби твої в Ґаті!

40 A nd Shimei arose and saddled his ass and went to Gath to Achish to seek his slaves. Shimei went, therefore, and brought his slaves from Gath.

І встав Шім'ї, й осідлав осла свого та й подався до Ахіша, щоб пошукати своїх рабів. І пішов Шім'ї, і привів своїх рабів з Ґату.

41 A nd it was told Solomon how Shimei had gone from Jerusalem to Gath and had come again.

А Соломонові донесено, що Шім'ї пішов з Єрусалиму в Ґат і вернувся.

42 T hen the king sent and called for Shimei and said unto him, Did I not make thee to swear by the LORD and protested unto thee, saying, Know for certain, on the day thou goest out and walkest abroad anywhere that thou shalt surely die? And thou didst say unto me, The word that I have heard is good.

І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав до нього: Чи ж я не заприсяг тебе Господом, і не взяв свідка проти тебе, говорячи: Того дня, коли ти вийдеш і підеш туди чи сюди, щоб ти добре знав, що конче помреш? І ти сказав мені: Добра це річ, що я чув.

43 W hy then hast thou not kept the oath of the LORD and the commandment that I have charged thee with?

І чому ти не додержувався Господньої присяги та наказа, що я наказав був тобі?

44 T he king said moreover to Shimei, Thou knowest all the wickedness which thy heart knoweth well that thou didst to David my father; therefore, the LORD has turned thy wickedness upon thine own head;

І сказав цар до Шім'ї: Ти знаєш усе те зло, і знало твоє серце, що зробив ти Давидові, батькові моєму. І поверне Господь твоє зло на твою голову.

45 a nd King Solomon shall be blessed, and the throne of David shall be established before the LORD for ever.

А цар Соломон благословенний, а Давидів трон буде стояти міцно перед Господнім лицем аж навіки.

46 T hen the king commanded Benaiah, the son of Jehoiada, who went out and fell upon him that he died. And the kingdom was confirmed in the hand of Solomon.

І цар наказав Бенаї, Єгоядиному синові, і той вийшов і вразив його, і він помер. І царство зміцніло в Соломоновій руці.