1 ¶ He also said unto them, Verily I say unto you, That there are some of those who are here who shall not taste of death until they have seen the kingdom of God which comes with power.

І сказав Він до них: Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі.

2 A nd six days afterwards Jesus took Peter and James and John, and separated them apart by themselves unto a high mountain; and he was transfigured before them.

А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними.

3 A nd his raiment became shining, exceeding white as snow, so as no fuller on earth can white them.

І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі!

4 A nd there appeared unto them Elijah with Moses; and they were talking with Jesus.

І з'явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом.

5 T hen Peter answering, said unto Jesus, Master, it shall be good for us to remain here; and let us make three tabernacles: one for thee, and another for Moses, and another for Elijah.

І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі...

6 F or he knew not what he was saying, for he was beside himself.

Бо не знав, що казати, бо були перелякані.

7 A nd a cloud came that overshadowed them, and a voice came out of the cloud, saying, This is my beloved Son; hear ye him.

Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!

8 A nd suddenly, when they had looked around, they saw no one any more, except Jesus only with themselves.

І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса.

9 A nd as they came down from the mountain, he commanded them that they should tell no one what things they had seen until the Son of man was risen from the dead.

А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне.

10 A nd they kept the word within themselves, questioning one with another what the rising from the dead should be.

І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що то є: воскреснути з мертвих.

11 A nd they asked him, saying, Why do the scribes say that Elijah must first come?

І вони запитали Його та сказали: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?

12 A nd he answered and told them, Elijah verily shall come first and restore all things and how it is written of the Son of man, that he must suffer many things and be esteemed as nothing.

А Він відказав їм: Тож Ілля, коли прийде попереду, усе приготує. Та як же про Людського Сина написано, що мусить багато Він витерпіти, і буде зневажений?

13 B ut I say unto you, That Elijah has indeed come, and they have done unto him whatsoever they wished, as it is written of him.

Але вам кажу, що й Ілля був прийшов, та зробили йому, що тільки хотіли, як про нього написано...

14 ¶ And as he came to the disciples, he saw a great multitude about them and scribes that disputed with them.

А коли повернулись до учнів, коло них вони вгледіли безліч народу та книжників, що сперечалися з ними.

15 A nd straightway all the people, when they beheld him, were greatly amazed, and running to him saluted him.

І негайно ввесь натовп, як побачив Його, сполохнувся із дива, і назустріч побіг, і став вітати Його.

16 A nd he asked the scribes, What dispute ye with them?

І запитався Він їх: Про що сперечаєтесь з ними?

17 A nd one of the multitude answering, said, Master, I have brought unto thee my son, who has a dumb spirit;

І Йому відповів один із натовпу: Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має.

18 a nd wherever he takes him, he tears him, and he foams and gnashes with his teeth and pines away; and I spoke to thy disciples that they should cast him out, and they could not.

А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли.

19 A nswering, he said unto him, O unfaithful generation, how long shall I be with you? How long must I suffer you? Bring him unto me.

А Він їм у відповідь каже: О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!

20 A nd they brought him unto him; and when he saw him, straightway the spirit tore him; and he fell on the ground and wallowed foaming.

І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися піною...

21 A nd Jesus asked his father, How long ago is it since this came unto him? And he said, Of a child.

І Він запитав його батька: Як давно йому сталося це? Той сказав: Із дитинства.

22 A nd ofttimes it has cast him into the fire and into the waters to kill him, but if thou canst do any thing, help us, having mercy on us.

І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!

23 A nd Jesus said unto him, If thou canst believe this, all things are possible to him that believes.

Ісус же йому відказав: Щодо того твого коли можеш, то тому, хто вірує, все можливе!

24 A nd straightway the father of the child crying out with tears, said, Lord, I believe; help thou my unbelief.

Зараз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав: Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!

25 W hen Jesus saw that the multitude concurred, he rebuked the unclean spirit, saying unto him, Thou dumb and deaf spirit, I command thee, come out of him and enter no more into him.

А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!

26 T hen the spirit, crying out and rending him sore, came out; and he remained as one dead, insomuch that many said that he was dead.

І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він...

27 B ut Jesus, taking him by the hand, straightened him up; and he arose.

А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав.

28 A nd when he was come into the house, his disciples asked him privately, Why could not we cast him out?

Коли ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самотою: Чому ми не могли його вигнати?

29 A nd he said unto them, This kind can come forth by nothing, but by prayer and fasting.

А Він їм сказав: Цей рід не виходить інакше, як тільки від молитви та посту.

30 ¶ And having left there, they walked together through Galilee; and he did not wish that anyone should know of it.

І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.

31 F or he went on teaching his disciples and said unto them, The Son of man is delivered into hands of men, and they shall kill him; and after he is dead, he shall rise the third day.

Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, воскресне Він третього дня!

32 B ut they did not understand this word and were afraid to ask him.

Вони ж не зрозуміли цього слова, та боялись Його запитати.

33 A nd he came to Capernaum; and being in the house he asked them, What was it that ye disputed among yourselves on the way?

І прибули вони в Капернаум. А як був Він у домі, то їх запитав: Про що міркували в дорозі?

34 B ut they were silent; for on the way they had disputed among themselves, who should be the greatest.

І мовчали вони, сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто найбільший.

35 T hen, sitting down, he called the twelve and said unto them, If anyone desires to be first, the same shall be last of all and servant of all.

А як сів, то покликав Він Дванадцятьох, і промовив до них: Коли хто бути першим бажає, нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!

36 A nd taking a child, he set him in the midst of them; and taking him in his arms, he said unto them,

І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них:

37 W hosoever shall receive one of such children in my name, receives me; and whosoever shall receive me, receives not me, but him that sent me.

Коли хто в Ім'я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!

38 A nd John answered him, saying, Master, we saw one casting out demons in thy name and he does not follow us; and we forbade him because he does not follow us.

Обізвався до нього Іван: Учителю, ми бачили одного чоловіка, який з нами не ходить, що виганяє Ім'ям Твоїм демонів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить.

39 B ut Jesus said, Forbid him not, for there is no one who does a miracle in my name that can then speak evil of me.

А Ісус відказав: Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'ям Моїм чудо зробив би, і зміг би небаром лихословити Мене.

40 F or he that is not against us is for us.

Хто бо не супроти нас, той за нас!

41 ¶ For whosoever shall give you a cup of water to drink in my name because ye are of the Christ, verily I say unto you, he shall not lose his reward.

І коли хто напоїть вас кухлем води в Ім'я Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу вам: той не згубить своєї нагороди!

42 A nd whosoever shall be a stumbling block to one of these little ones that believe in me, it would be better for him if a millstone were hanged about his neck, and he were cast into the sea.

Хто ж спокусить одного з малих цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, та й кинути в море!

43 A nd if thy hand causes thee to fall, cut it off; it is better for thee to enter into life maimed than having two hands to go into hell, into the fire that can never be quenched,

І коли рука твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноруким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгасимого,

44 w here their worm does not die, and the fire is never quenched.

де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.

45 A nd if thy foot causes thee to fall, cut it off; it is better for thee to enter halt into life than having two feet to be cast into hell, into the fire that can never be quenched,

І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, до огню невгасимого,

46 w here their worm does not die, and the fire is never quenched.

де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь.

47 A nd if thine eye causes thee to fall, pluck it out; it is better for thee to enter into the kingdom of God with one eye than having two eyes to be cast into hell,

І коли твоє око тебе спокушає, вибери його: краще тобі однооким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної,

48 w here their worm does not die, and the fire is never quenched.

де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь!

49 F or every one shall be salted with fire, and every sacrifice shall be salted with salt.

Бо посолиться кожен огнем, і кожна жертва посолиться сіллю.

50 S alt is good, but if the salt has lost its saltness, with what will ye season it? Have salt in yourselves, and have peace one with another.

Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!