1 ¶ But when it was determined that we should sail unto Italy, they delivered Paul and certain other prisoners unto one named Julius, a centurion of the Augustus company.

А коли постановлено, щоб відплинули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'язнених сотникові, Юлієві на ім'я, з полку Августа.

2 A nd entering into the ship, Adramyttium, we launched, meaning to sail by the coasts of Asia, one Aristarchus, a Macedonian of Thessalonica, being with us.

І посідали ми на корабля адрамітського, що пливсти мав біля місць азійських, та й відчалили. Із нами був Арістарх македонець із Солуня.

3 A nd the next day we touched at Sidon. And Julius courteously entreated Paul and gave him liberty to go unto his friends to refresh himself.

А другого дня ми пристали в Сидоні. До Павла ж Юлій ставивсь по-людському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.

4 A nd when we had launched from there, we sailed under Cyprus because the winds were contrary.

А вирушивши звідти, припливли ми до Кіпру, бо вітри супротивні були.

5 A nd when we had sailed over the sea of Cilicia and Pamphylia, we came to Myra, a city of Lycia.

Коли ж переплинули море, що біля Кілікії й Памфілії, то ми прибули до Лікійської Міри.

6 A nd there the centurion found a ship of Alexandria sailing into Italy, and he put us in it.

І там сотник знайшов корабля олександрійського, що плинув в Італію, і всадив нас на нього.

7 A nd when we had sailed slowly many days and scarce were come over against Cnidus, the wind not allowing us, we sailed under Crete, over against Salmone,

І днів багато помалу пливли ми, і насилу насупроти Кніду приплинули, а що вітер нас не допускав, попливли ми додолу на Кріт при Салмоні.

8 a nd, passing it with difficulty, came unto a place which is called The Fair Havens, near which was the city of Lasea.

І коли ми насилу минули його, то припливли до одного місця, що зветься Доброю Пристанню, недалеко якого знаходиться місто Ласея.

9 N ow when much time was spent, and when sailing was now dangerous, because the fast was now already past, Paul admonished them,

А як часу минуло багато, і була вже плавба небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,

10 s aying, Sirs, I perceive that this voyage will be with hurt and much damage, not only of the lading and ship, but also of our lives.

говорячи їм: О мужі! Я бачу, що буде плавба з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу й корабля, але й для наших душ.

11 N evertheless the centurion believed the master and the owner of the ship more than those things which were spoken by Paul.

Та сотник довіряв більше стерничому та власникові корабля, ніж тому, що Павло говорив.

12 ¶ And because the haven was not commodious to winter in, many were in agreement to depart from there also, if by any means they might attain to Phenice and winter there, which is a port of Crete and lies toward Africa and the west.

А що пристань була на зимівлю невигідна, то більшість давала пораду відплинути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітрам із півдня та з півночі.

13 A nd when the south wind blew softly, supposing that they had obtained their purpose, raising sails, they sailed close by Crete.

А як вітер південний повіяв, то подумали, що бажання вони досягли, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.

14 B ut not long after, there arose against it a tempestuous wind, called Euroclydon.

Але незабаром ударив на них рвачкий вітер, що зветься евроклідон.

15 A nd when the ship was caught up by it and could not resist against the wind, the ship was taken by the wind and drifted.

А коли корабель був підхоплений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й понеслися.

16 A nd running under a certain island which is called Clauda, we had much work to come by the boat,

І наїхали ми на один острівець, що Клавдою зветься, і човна насилу затримати змогли.

17 W hich when they had taken up, they used helps, undergirding the ship; and, fearing lest they should fall into Syrtis, struck sail and so were driven.

Коли ж його витягли, то засобів допомічних добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітрила, і носилися так.

18 A nd we being exceedingly tossed with a tempest, the next day they lightened the ship;

А коли зачала буря міцно нас кидати, то другого дня стали ми розвантажуватись,

19 a nd the third day with our own hands we cast off the dead works of the ship.

а третього дня корабельне знаряддя ми повикидали власноруч.

20 A nd when neither sun nor stars in many days appeared and no small tempest lay on us, all hope that we should be saved was then lost.

А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зорі, і буря чимала на нас напирала, то останню надію ми втратили, щоб нам урятуватись...

21 ¶ Then after long abstinence, Paul stood forth in the midst of them and said, Sirs, ye should have hearkened unto me and not have loosed from Crete to have avoided this harm and loss.

А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, і обминули б були ці терпіння та шкоди.

22 A nd now I exhort you to be of good cheer, for there shall be no loss of any person’s life among you, but only of the ship.

А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні одна душа з вас не згине, окрім корабля.

23 F or the angel of God stood by me this night, whose I am and whom I serve,

Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу,

24 s aying, Fear not, Paul; thou must be brought before Caesar; and, behold, God has given thee all those that sail with thee.

та і прорік: Не бійся, Павле, бо треба тобі перед кесарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе.

25 T herefore, sirs, be of good cheer; for I believe God, that it shall be even as it was told me.

Тому то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.

26 H owever we must be cast upon a certain island.

І ми мусимо наткнутись на острів якійсь.

27 A nd when the fourteenth night was come as we were driven up and down in the Adriatic sea, about midnight the shipmen deemed that they drew near to some country

А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріятицькому морю, то десь коло півночі стали домислюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.

28 a nd sounded and found it twenty fathoms; and when they had gone a little further, they sounded again and found it fifteen fathoms.

І, запустивши оливницю, двадцять сяжнів знайшли. А від'їхавши трохи, запустити оливницю знову, і знайшли сяжнів п'ятнадцять.

29 T hen fearing lest we should fall upon rocks, they cast four anchors out of the stern and wished for the day.

І боявшись, щоб не натрапити нам на скелясті місця, ми закинули чотири кітві з корми, і благали, щоб настав день.

30 A nd as the shipmen were about to flee out of the ship, when they had let down the boat into the sea, under colour as though they would have cast anchors out of the foreship,

А коли моряки намагались утекти з корабля, і човна спускали до моря, вдаючи, ніби кітви закинути з носа хочуть,

31 P aul said to the centurion and to the soldiers, Except these abide in the ship, ye cannot be saved.

то сказав Павло сотникові й воякам: Як вони в кораблі не зостануться, то спастись ви не зможете!

32 T hen the soldiers cut off the ropes of the boat and let her fall off.

Тоді вояки перерізали мотузи в човна, і дали йому впасти.

33 A nd while the day was coming on, Paul besought them all to take food, saying, This day is the fourteenth day that ye have waited and continued fasting, having taken nothing.

А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: Чотирнадцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.

34 T herefore I pray you to take some food, for this is for your salvation and health, for there shall not one hair fall from the head of any of you.

Тому то благаю вас їжу прийняти, бо це на рятунок вам буде, бо жадному з вас не спаде з голови й волосина!

35 A nd when he had thus spoken, he took bread and gave thanks to God in presence of them all; and when he had broken it, he began to eat.

А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма, і, поламавши, став їсти.

36 T hen they were all of good cheer, and they also took some food.

Тоді всі піднеслись на дусі, і, стали поживу приймати.

37 A nd we were in all, in the ship, two hundred and seventy-six souls.

А всіх душ нас було в кораблі двісті сімдесят шість.

38 A nd when they had eaten enough, they lightened the ship and cast out the grain into the sea.

І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.

39 A nd when it was day, they did not recognize the land, but they discovered a certain gulf with a shore, into which they decided, if it were possible, to thrust in the ship.

А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе затоку якусь там угледіли, що берега плаского мала, до якого й вирішили, як можна, приплисти з кораблем.

40 A nd when they had taken up the anchors, they committed themselves unto the sea and loosed the rudder bands and hoisted up the mainsail to the wind and made toward shore.

Підняли тоді кітви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворозки в стерна, і вітрило мале за вітром поставили, та й покерували до берега.

41 B ut falling into a place where two seas met, they ran the ship aground; and the forepart stuck fast and remained unmovable, but the hinder part was broken with the violence of the waves.

Та ось ми натрапили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілкому: ніс загруз й позоставсь нерухомий, а корма розбивалася силою хвиль...

42 A nd the soldiers’ counsel was to kill the prisoners, lest any of them should swim out and escape.

Вояки ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котрийсь не поплив і не втік.

43 B ut the centurion, desiring to save Paul, frustrated this counsel and commanded that those who could swim should cast themselves first into the sea and get to land;

Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній намір, і звелів усім тим, хто пливати вміє, щоб скакали та перші на берег виходили,

44 a nd the rest, some on boards and some on broken pieces of the ship. And so it came to pass that they were all saved by making it to land.

а інші хто на дошках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!