1 ¶ These are the words which Moses spoke unto all Israel on this side of the Jordan in the wilderness, in the plain over against the Red sea, between Paran, Tophel, Laban, Hazeroth, and Dizahab.

Оце ті слова, що Мойсей говорив був до всього Ізраїля по тім боці Йордану в пустині, на степу, навпроти Червоного моря, між Параном, і між Тофелем, і Лаваном, і Гецеротом, і Ді-Загавом,

2 ( There are eleven days’ journey from Horeb by the way of Mount Seir unto Kadeshbarnea.)

одинадцять день дороги від Хориву, дорога до гори Сеїру, аж до Кадеш-Барнеа.

3 A nd it came to pass in the fortieth year, in the eleventh month, on the first day of the month, that Moses spoke unto the sons of Israel, according unto all that the LORD had commanded him regarding them;

І сталося сорокового року, одинадцятого місяця, першого дня місяця говорив Мойсей до Ізраїлевих синів усе, що Господь наказав був йому про них,

4 a fter he had slain Sihon, the king of the Amorites, who dwelt in Heshbon, and Og, the king of Bashan, who dwelt at Astaroth in Edrei;

по тому, як забив він Сигона, царя аморейського, що сидів у Хешбоні, і Оґа, царя башанського, що сидів в Аштароті в Едреї.

5 o n this side of the Jordan, in the land of Moab, Moses resolved to declare this law, saying,

На тім боці Йордану в моавському краї став Мойсей виясняти Закона, говорячи:

6 T he LORD our God spoke unto us in Horeb, saying, Ye have dwelt long enough in this mount;

Господь, Бог наш, промовляв до нас на Хориві, говорячи: Досить вам сидіти на цій горі!

7 t urn and take your journey and go to the mount of the Amorite and unto all the places nearby, in the plain, in the hills, and in the valleys and to the Negev and by the sea side to the land of the Canaanite and unto Lebanon unto the great river, the river Euphrates.

Оберніться й рушайте, і йдіть на гору амореянина, та до всіх сусідів його на степу, на горі, і в долині, і на півдні, і на побережжі моря, до Краю ханаанського та до Ливану, аж до Великої Річки, річки Ефрату.

8 B ehold, I have given the land in your presence; go in and possess the land which the LORD swore unto your fathers, Abraham, Isaac, and Jacob, that he would give unto them and to their seed after them.

Ось Я дав вам цей Край! Увійдіть, і заволодійте цим Краєм, що за нього Господь був присяг вашим батькам, Авраамові, Ісакові та Якову, що дасть його їм та їхньому насінню по них.

9 ¶ And I spoke unto you at that time, saying, I am not able to bear you myself alone;

І сказав я того часу до вас, говорячи: Не можу я сам носити вас.

10 t he LORD your God has multiplied you, and, behold, ye are this day as the stars of heaven for multitude.

Господь, Бог ваш, розмножив вас, і ось ви сьогодні, щодо численности, як зорі небесні!

11 L et the LORD God of your fathers add upon you a thousand times so many more as ye are and bless you, as he has promised!

Господь, Бог ваших батьків, нехай додасть вам у тисячу раз, і нехай поблагословить вас, як Він говорив вам.

12 H ow can I myself alone bear your troubles and your burdens and your strife?

Як я сам понесу тяготу вашу, і тягар ваш, і ваші суперечки?

13 G ive me from among you, of your tribes, wise and understanding and expert men, and I will make them the head over you.

Візьміть собі мужів мудрих, і випробуваних, і знаних вашим племенам, і я поставлю їх на чолі вас.

14 A nd ye answered me and said, The thing which thou hast spoken is good for us to do.

І ви відповіли мені та й сказали: Добра та річ, що ти кажеш зробити.

15 S o I took the principals of your tribes, wise men and experts, and made them princes over you, princes over thousands and princes over hundreds and princes over fifties and princes over tens and officers among your tribes.

І взяв я голів ваших племен, мужів мудрих та знаних, і поставив їх головами над вами, тисячниками, і сотниками, і п'ятдесятниками, і десятниками, та урядниками для ваших племен.

16 A nd I charged your judges at that time, saying, Hear the causes between your brethren and judge righteously between every man and his brother and the stranger that is with him.

І наказав я того часу вашим суддям, говорячи: Вислуховуйте суперечки між вашими братами, і розсуджуйте справедливо між чоловіком та між братом його, та між приходьком його.

17 Y e shall not respect persons in judgment, but ye shall hear the small as well as the great; ye shall not be afraid of the face of man, for the judgment is God’s; and the cause that is too hard for you, bring it unto me, and I will hear it.

Не будете звертати уваги на обличчя в суді, як малого, так і великого вислухаєте, не будете боятися обличчя людини, бо суд Божий він! А ту справу, що буде занадто тяжка для вас, принесете мені, і я вислухаю її.

18 A nd I commanded you at that time all the things which ye should do.

І наказав я вам того часу про всі ті речі, що ви зробите.

19 ¶ And when we departed from Horeb, we went through all that great and terrible wilderness, which ye saw by the way of the mountain of the Amorite, as the LORD our God commanded us; and we came to Kadeshbarnea.

І ми рушили з Хориву, та й перейшли цю велику й страшну пустиню, що бачили ви, дорогою до гори амореянина, як наказав нам Господь, Бог наш, і ми прийшли аж до Кадеш-Барнеа.

20 T hen I said unto you, Ye are come unto the mountain of the Amorite, which the LORD our God gives unto us.

І сказав я до вас: Прийшли ви до Аморейської гори, що Господь, Бог наш, дає нам.

21 B ehold, the LORD thy God has given the land before thee; go up and possess it, as the LORD God of thy fathers has said unto thee; fear not, neither be discouraged.

Ось, Господь, Бог твій, віддає тобі цей Край. Увійди, заволодій, як говорив був тобі Господь, Бог батьків твоїх. Не бійся й не лякайся!

22 A nd ye came near unto me every one of you and said, We will send men before us, and they shall spy us out the land and bring us word again by what way we must go up and into what cities we shall come.

А ви всі підійшли до мене та й сказали: Пошлімо мужів перед собою, і нехай вони вислідять нам той Край, та нехай принесуть нам відомість про дорогу, що нею підемо, та про міста, куди ввійдемо.

23 A nd the saying seemed good unto me, and I took twelve men of you, one of each tribe.

І була та річ добра в моїх очах, і взяв я у вас дванадцять мужа, муж один для племени.

24 A nd they turned and went up into the mountain and came unto the valley of Eshcol and spied out the land.

І вони відійшли, і зійшли на гору, і прийшли аж до долини Ешкол, та й вислідили його, Край.

25 A nd they took of the fruit of the land in their hands and brought it down unto us and brought us word again and said, It is a good land which the LORD our God gives us.

І взяли вони в свою руку з плоду того Краю, і принесли до нас, і здали нам справу, і сказали: Добрий той Край, що Господь, Бог наш, дає нам!

26 N otwithstanding ye would not go up, but rebelled against the commandment of the LORD your God;

Та ви не хотіли йти, і були неслухняні наказам Господа, Бога вашого.

27 a nd ye murmured in your tents and said, Because the LORD hated us, he has brought us forth out of the land of Egypt to deliver us into the hand of the Amorite, to destroy us.

І нарікали ви по ваших наметах і говорили: З ненависти до нас Господь вивів нас з єгипетського краю, щоб дати нас у руку амореянина на вигублення нас.

28 W here shall we go up? Our brethren have discouraged our heart, saying, This people is greater and taller than we; the cities are great and walled up to heaven; and moreover we have seen the sons of the Anakims there.

Куди ми підемо? Брати наші розслабили наше серце, говорячи: Народ той більший та вищий від нас, міста великі й уміцнені аж до неба, і навіть велетнів ми бачили там.

29 T hen I said unto you, Dread not, neither be afraid of them.

І сказав я до вас: Не лякайтеся й не бійтеся їх!

30 T he LORD your God who goes before you, he shall fight for you, according to all that he did with you in Egypt before your eyes;

Господь, Бог наш, що йде перед вами, Він буде воювати для вас, як зробив був з вами в Єгипті на ваших очах,

31 a nd in the wilderness thou hast seen how that the LORD thy God bore thee, as a man doth bear his son, in all the way that ye went until ye came into this place.

і в пустині, де ти бачив, що Господь, Бог твій, носив тебе, як носить чоловік сина свого, у всій дорозі, якою ви йшли, аж до вашого приходу до цього місця.

32 Y et with all this ye did not believe in the LORD your God,

Та все таки ви не віруєте в Господа, вашого Бога,

33 w ho went in the way before you to search you out a place to pitch your tents, with fire by night, to show you by what way ye should go, and with a cloud by day.

що йде перед вами в дорозі, щоб вишукати для вас місце на ваше таборування, вночі огнем, щоб ви бачили в дорозі, що будете нею ходити, а хмарою вдень.

34 A nd the LORD heard the voice of your words and was angry and swore, saying,

І Господь вислухав голос ваших слів, та й розгнівався, і заприсягнув, говорячи:

35 S urely not one of these men of this evil generation shall see that good land, which I swore to give unto your fathers,

Поправді кажу, ніхто серед цих людей, цього злого покоління, не побачить того доброго Краю, що присяг Я дати вашим батькам,

36 e xcept Caleb the son of Jephunneh; he shall see it, and to him will I give the land that he has trodden upon, and to his sons, because he has perfectly followed the LORD.

окрім Калева, Єфуннеєвого сина, він побачить його, і йому Я дам той Край, по якому ступав він, та синам його, через те, що він виповняв наказа Господнього.

37 A lso the LORD was angry with me for your sakes, saying, Thou shalt not go in there either.

Також на мене розгнівався був Господь через вас, говорячи: І ти не ввійдеш туди!

38 B ut Joshua, the son of Nun, who stands before thee, he shall go in there; encourage him; for he shall cause Israel to inherit it.

Ісус, син Навинів, що стоїть перед тобою, він увійде туди; зміцни його, бо він зробить, що Ізраїль заволодіє ним.

39 M oreover your little ones, whom ye said should be a prey and your children who in that day had no knowledge between good and evil, they shall go in there, and unto them will I give it, and they shall inherit it.

А діти ваші, про яких ви сказали: На здобич будуть вони, та сини ваші, що сьогодні не знають ні добра, ані зла, вони ввійдуть туди, і їм дам Я його, і вони заволодіють ним.

40 B ut as for you, return and take your journey into the wilderness by the way of the Red sea.

А ви йдіть, та й рушайте в пустиню дорогою Червоного моря.

41 T hen ye answered and said unto me, We have sinned against the LORD, we will go up and fight, according to all that the LORD our God has commanded us. And when ye had girded on every man his weapons of war, ye were ready to go up into the mountain.

А ви відповіли та й сказали мені: Згрішили ми Господеві! Ми вийдемо, і будемо воювати, цілком так, як наказав нам Господь, Бог наш. І приперезали ви кожен військову зброю свою, і відважилися вийти на гору.

42 A nd the LORD said unto me, Say unto them, Do not go up or fight, for I am not among you, lest ye be smitten before your enemies.

Але Господь до мене сказав: Скажи їм: Не вийдете, і не будете ви воювати, бо Я не серед вас, щоб не були ви побиті вашими ворогами.

43 S o I spoke unto you, and ye would not hear but were rebels against the word of the LORD, and went presumptuously up into the hill.

І промовляв я до вас, та ви не послухали, і були неслухняні наказам Господнім. І ви свавільно переступили наказа, і зійшли на гору.

44 A nd the Amorite, who dwelt in that mountain, came out against you and chased you, as bees do, and destroyed you in Seir, even unto Hormah.

І вийшов навперейми вас амореянин, що сидить на тій горі, і гнали вас, як роблять то бджоли, і товкли вас в Сеїрі аж до Горми.

45 A nd ye returned and wept before the LORD, but the LORD would not hearken to your voice, nor give ear unto you.

І вернулися ви, і плакали перед Господнім лицем, та не слухав Господь вашого голосу, і не нахилив Свого вуха до вас.

46 S o ye abode in Kadesh many days, according unto the days that ye abode there.

І сиділи ви в Кадешу багато днів, стільки днів, скільки там ви сиділи.