1 ¶ For the law having a shadow of good things to come, and not the very image of the things, can never make perfect those who come by the same sacrifices which they offer year by year continually.

Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає.

2 O therwise, they would cease to offer them, because those that sacrifice, once purged, would have no more conscience of sin.

Інакше вони перестали б приноситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жадної свідомости гріхів.

3 B ut in these sacrifices each year the same remembrance of sins is made.

Але в них спомин про гріхи буває щороку,

4 F or the blood of bulls and of goats cannot take away sins.

бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!

5 T herefore when he came into the world, he said, Sacrifice and offering thou dost not desire, but a body hast thou prepared me;

Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував.

6 i n burnt offerings and sacrifices for sin thou hast had no pleasure.

Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.

7 ¶ Then said I, Behold, I come (in the volume of the book it is written of me) to do thy will, O God.

Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!

8 A bove when he said, Sacrifice and offering and burnt offerings and offering for sin thou dost not desire, neither hadst pleasure therein, which are offered by the law;

Він вище сказав, що жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав.

9 t hen he said, Behold, I come to do thy will, O God. He took away the first, that he may establish the second.

Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.

10 I n this will, we are sanctified through the offering of the body of Jesus, the Christ, once for all.

У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз.

11 A nd so every priest stands daily ministering and offering many times the same sacrifices, which can never take away sins,

І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів.

12 b ut this man, after he had offered one sacrifice for sins for ever, is seated at the right hand of God,

А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів,

13 w aiting for that which follows, that is, until his enemies are made his footstool.

далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг.

14 F or by one offering he has perfected for ever those that are sanctified.

Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується.

15 L ikewise the Holy Spirit gives us the same witness, who afterwards said,

Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:

16 T his is the testament that I will make with them after those days, saith the Lord, I will give my laws in their hearts, and in their souls will I write them;

Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх.

17 a nd their sins and iniquities will I remember no more.

А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!

18 N ow where remission of these is, there is no more offering for sin.

А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи.

19 ¶ Having therefore, brethren, boldness to enter into the sanctuary by the blood of Jesus,

Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою,

20 b y a new and living way, which he has consecrated for us, through the veil, that is to say, his flesh;

новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє,

21 a nd having that great priest over the house of God,

маємо й Великого Священика над домом Божим,

22 l et us draw near with a true heart in full assurance of faith, having our hearts purified from an evil conscience and our bodies washed with pure water;

то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою!

23 l et us hold fast the profession of our hope without wavering (for he is faithful that promised).

Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.

24 A nd let us consider one another to provoke unto charity and unto good works,

І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків.

25 n ot forsaking our gathering together, as the manner of some is, but exhorting one another and so much the more, when ye see that day approaching.

Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.

26 F or if we sin wilfully after we have received the knowledge of the truth, there remains no more sacrifice for sins,

Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви,

27 b ut a certain fearful hope of judgment and fiery indignation, which shall devour the adversaries.

а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників.

28 H e that despised the law of Moses died without mercy under two or three witnesses:

Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках,

29 O f how much greater punishment, suppose ye, shall he be thought worthy, who has trodden underfoot the Son of God and has counted the blood of the covenant, with which he was sanctified, an unholy thing and has done despite unto the Spirit of grace?

скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!

30 F or we know who he is that has said, Vengeance belongs to me, I will recompense, saith the Lord. And again, The Lord shall judge his people.

Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого!

31 I t is a fearful thing to fall into the hands of the living God.

Страшна річ упасти в руки Бога Живого!

32 B ut bring to memory the former days, in which, after ye received the light, ye endured a great fight of afflictions;

Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань.

33 o n the one hand ye were made a spectacle both by reproaches and tribulations, and on the other ye became companions of those that were so used.

Ви були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так.

34 F or ye had compassion of me in my bonds and took joyfully the spoiling of your goods, knowing that in yourselves ye have a better substance in the heavens, and that abides.

Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще.

35 D o not lose, therefore, this your confidence, which has great recompense of reward;

Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона.

36 f or patience is necessary, so that after ye have done the will of God, ye might receive the promise.

Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.

37 F or yet a little while, and he that shall come will come and will not tarry.

Бо ще мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде!

38 N ow the just shall live by faith, but if any man draws back, my soul shall have no pleasure in him.

А праведний житиме вірою. І: Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає.

39 B ut we are not of those who draw back unto perdition, but faithful unto the saving of the soul.

Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі.