1 ¶ Now it came to pass upon a day that Jonathan, the son of Saul, said unto the young man that bore his armour, Come and let us go over to the Philistines’ garrison that is on the other side. But he did not tell his father.

Одного дня сказав Йонатан, син Саулів, до слуги, свого зброєноші: Ходім, і перейдімо до филистимської залоги, що з того боку. А батькові своєму він цього не розповів.

2 A nd Saul tarried in the uttermost part of Gibeah under a pomegranate tree which is in Migron, and the people that were with him were about six hundred men;

А Саул сидів на кінці згір'я під гранатовим деревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка.

3 a nd Ahiah, the son of Ahitub, Ichabod’s brother, the son of Phinehas, the son of Eli, the LORD’s priest in Shiloh, was wearing the ephod. And the people did not know that Jonathan was gone.

А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілія, священика в Шіло, носив ефода. А народ не знав, що пішов Йонатан.

4 A nd between the passages by which Jonathan sought to go over unto the Philistines’ garrison, there was a sharp rock on the one side and a sharp rock on the other side; and the name of the one was Bozez and the name of the other Seneh.

А між тими переходами, що Йонатан хотів перейти до филистимської залоги, була зубчаста скеля з цього боку переходу й зубчаста скеля з того боку переходу. А ім'я одній Боцец, а ім'я другій Сенне.

5 T he forefront of the one was situated northward over against Michmash and the other towards the Negev over against Gibeah.

Один зуб скеля стовп із півночі, навпроти Міхмашу, а один із півдня, навпроти Ґеви.

6 A nd Jonathan said to the young man that bore his armour, Come and let us go over unto the garrison of these uncircumcised; peradventure the LORD will work for us, for it is not difficult for the LORD to save by many or by few.

І сказав Йонатан до слуги, свого зброєноші: Ходім, і перейдімо до сторожі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, бо Господеві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох.

7 A nd his armourbearer said unto him, Do all that is in thy heart; go. Behold, I am with thee according to thy will.

І сказав йому його зброєноша: Роби все, що на серці твоїм! Звертай собі, ось я з тобою, куди хоче серце твоє.

8 T hen Jonathan said, Behold, we will go over unto these men, and we will show ourselves unto them.

І сказав Йонатан: Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм.

9 I f they say thus unto us, Tarry until we come to you, then we will stand still in our place and will not go up unto them.

Якщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми прийдемо до вас, то ми станемо на своєму місці, і не підіймемося до них.

10 B ut if they say thus, Come up unto us, then we will go up, for the LORD has delivered them into our hand, and this shall be a sign unto us.

А якщо вони скажуть так: Підійміться до нас, то підіймемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде знаком.

11 A nd both of them showed themselves unto the garrison of the Philistines; and the Philistines said, Behold, the Hebrews come forth out of the holes where they had hid themselves.

І вони обидва показалися филистимській сторожі. І сказали филистимляни: Ось виходять із щілин євреї, що поховалися там.

12 A nd the men of the garrison answered Jonathan and his armourbearer and said, Come up to us, and we will show you a thing. Then Jonathan said unto his armourbearer, Come up after me, for the LORD has delivered them into the hand of Israel.

І люди залоги відповіли Йонатанові та його зброєноші та й сказали: Підіймися до нас, і ми вам щось скажемо! І сказав Йонатан зброєноші своєму: Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!

13 A nd Jonathan climbed up upon his hands and upon his feet and his armourbearer after him; and they fell before Jonathan, and his armourbearer slew after him.

І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєноша. І падали филистимляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним.

14 A nd that first slaughter which Jonathan and his armourbearer made was about twenty men within as it were a half acre of land, which a yoke of oxen might plow.

І була перша поразка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день.

15 A nd there was trembling in the host, in the field, and among all the people of the garrison; and those who had gone out to destroy the land, they also trembled, and the earth quaked, and there was fear of God.

І стався сполох у таборі, на полі, та в усьому народі. Залога та нищителі затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий сполох!

16 ¶ And the watchmen of Saul in Gibeah of Benjamin looked, and, behold, the multitude melted away, and they went on beating down one another.

І побачили Саулові вартівники в Веніяминовій Ґів'ї, аж ось натовп розпливається, і біжить сюди та туди.

17 T hen Saul said unto the people that were with him, Number now and see who is gone from us. And when they had numbered, behold, Jonathan and his armourbearer were not there.

І сказав Саул до народу, що був з ним: Перегляньте й побачте, хто пішов від нас? І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші.

18 A nd Saul said unto Ahiah, Bring the ark of God. For the ark of God was at that time with the sons of Israel.

І сказав Саул до Ахійї: Принеси Божого ковчега! Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами.

19 A nd it came to pass while Saul talked unto the priest, that the noise that was in the host of the Philistines went on and increased. Then Saul said unto the priest, Withdraw thy hand.

І сталося, коли Саул говорив до священика, то замішання в филистимському таборі все більшало та ширилось. І сказав Саул до священика: Спини свою руку!

20 A nd Saul and all the people that were with him assembled themselves, and they came to the battle; and, behold, each man’s sword was against his fellow, and there was a very great discomfiture.

І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бою, аж ось меч кожного на його ближнього, замішання дуже велике!

21 M oreover, the Hebrews that had been with the Philistines before that time, who had gone up with them into the camp from the country round about, even they also turned to be with the Israelites that were with Saul and Jonathan.

А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприходили з ними з табором, і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йонатаном.

22 L ikewise all the men of Israel who had hid themselves in Mount Ephraim, when they heard that the Philistines fled, they also followed hard after them in the battle.

А всі ізраїльтяни, що ховалися в Єфремових горах, почули, що филистимляни втікають, і погналися за ними й вони до бою.

23 S o the LORD saved Israel that day; and the battle passed over unto Bethaven.

І спас Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен.

24 ¶ But the men of Israel were distressed that day, for Saul had adjured the people, saying, Cursed be the man that eats any food until evening that I may be avenged on my enemies. So none of the people tasted any food.

Та ізраїльтянин був пригноблений того дня. А Саул наклав клятву на народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщуся на своїх ворогах. І ввесь той народ не їв хліба.

25 A nd the army of all the land came to a wood, and there was honey upon the ground.

І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на галявині.

26 A nd when the people were come into the wood, behold, the honey dropped, but no man put his hand to his mouth, for the people feared the oath.

І ввійшов народ до того лісу, аж ось струмок меду! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся присяги.

27 B ut Jonathan had not heard when his father charged the people with the oath, therefore, he put forth the end of the rod that was in his hand and dipped it in a honeycomb and put his hand to his mouth, and his eyes were enlightened.

А Йонатан не чув, коли батько його заприсягнув був народ. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільник меду, та й підніс руку свою до уст своїх. І роз'яснилися очі йому!

28 T hen one of the people spoke and said, Thy father straitly charged the people with an oath, saying, Cursed be the man that eats any food this day. And the people were faint.

А на це один із народу промовив і сказав: Заприсягаючи, заприсяг твій батько народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ.

29 T hen Jonathan said, My father has troubled the land. See, I pray you, how my eyes have been enlightened because I tasted a little of this honey.

І сказав Йонатан: Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться но, як роз'яснилися очі мої, коли я скуштував трохи цього меду.

30 H ow much more if haply the people had eaten freely today of the spoil of their enemies which they found? Would there not have been now a much greater slaughter among the Philistines?

А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здобичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільшилася б поразка филистимлян?

31 A nd they smote the Philistines that day from Michmash to Aijalon, but the people were very faint.

І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону. А народ дуже змучився.

32 T herefore, the people flew upon the spoil and took sheep and oxen and calves and slew them on the ground, and the people ate them with the blood.

І кинувся народ на здобич, і позабирали худобу дрібну й худобу велику та телят, та й різали на землю. І їв народ із кров'ю!

33 T hen they told Saul, saying, Behold, the people sin against the LORD in that they eat with the blood. And he said, Ye have transgressed; roll a great stone unto me this day.

І розповіли Саулові, кажучи: Ось народ грішить проти Господа, їсть із кров'ю! А той відказав: Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого каменя.

34 A nd Saul said, Disperse yourselves among the people and tell each one to bring his ox and his sheep here unto me and slay them here and eat and do not sin against the LORD in eating with the blood. And of all the people, each one brought his ox with him that night and slew them there.

І сказав Саул: Розійдіться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібної худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите проти Господа, якщо не будете їсти з кров'ю. І поприводив увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там.

35 A nd Saul built an altar unto the LORD; the same was the first altar that he built unto the LORD.

І збудував Саул жертівника для Господа; його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа.

36 ¶ And Saul said, Let us go down after the Philistines by night and spoil them until the morning light, and let us not leave a man of them. And they said, Do whatever seems good unto thee. Then the priest said, Let us draw near unto God here.

І сказав Саул: Зійдімо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранкового світла, і не полишімо між ними нікого. А вони сказали: Роби все, що добре в очах твоїх. А священик сказав: Приступімо тут до Бога!

37 A nd Saul asked counsel of God, Shall I go down after the Philistines? Wilt thou deliver them into the hand of Israel? But he did not answer him that day.

І запитався Саул Бога: Чи зійти за филистимлянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку? Та Він не відповів йому того дня.

38 T hen Saul said, Bring here all the chief of the people and know and see by whom this sin has been this day.

І сказав Саул: Зійдіться сюди всі видатні народу, і пізнайте та побачте, у чому стався той гріх сьогодні.

39 F or, as the LORD lives, who saves Israel, though it be in Jonathan, my son, he shall surely die. But there was not a man among all the people that answered him.

Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він! Та ніхто не відповів йому з усього народу.

40 T hen he said unto all Israel, Be ye on one side, and I and Jonathan my son will be on the other side. And the people said unto Saul, Do what seems good unto thee.

І сказав він до всього Ізраїля: Ви станете на один бік, а я та син мій Йонатан на другий бік. І сказав той народ до Саула: Зроби, що добре в очах твоїх!

41 T herefore, Saul said unto the LORD God of Israel, Show who is without blemish. And Saul and Jonathan were taken, but the people went out free.

І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: Дай же тумім! І був виявлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повиходив оправданим.

42 A nd Saul said, Cast lots between me and Jonathan my son. And Jonathan was taken.

І сказав Саул: Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном. І був виявлений Йонатан.

43 T hen Saul said to Jonathan, Tell me what thou hast done. And Jonathan told him, and said, I did but taste a little honey with the end of the rod that was in my hand; must I die for this.

І сказав Саул до Йонатана: Розкажи мені, що ти зробив? І розповів йому Йонатан і сказав: Я справді скуштував кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це!

44 A nd Saul answered, God do so and more also, for thou shalt surely die, Jonathan.

І сказав Саул: Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йонатане!

45 T hen the people said unto Saul, Shall Jonathan die, who has wrought this great saving health in Israel? No, in no wise: as the LORD lives, there shall not one hair of his head fall to the ground, for he has wrought with God this day. So the people rescued Jonathan that he did not die.

А народ сказав до Саула: Чи помирати Йонатанові, що зробив оце велике спасіння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, не спаде волосина з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня! І визволив народ Йонатана, і він не помер.

46 T hen Saul went up from following the Philistines, and the Philistines went to their own place.

І відійшов Саул від филистимлян, а филистимляни пішли на своє місце.

47 ¶ So Saul took the kingdom over Israel and fought against all his enemies on every side, against Moab and against the sons of Ammon and against Edom and against the kings of Zobah and against the Philistines; and wherever he turned himself, he troubled them.

І здобув Саул царювання над Ізраїлем, і воював навколо зо всіма своїми ворогами: з Моавом, і з синами Аммона, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, проти кого він обертався, мав успіх.

48 A nd he gathered a host and smote Amalek and delivered Israel out of the hands of those that spoiled them.

І склав він військо, та й побив Амалика, і врятував Ізраїля з руки грабіжника.

49 N ow the sons of Saul were Jonathan and Ishui and Melchishua. And the names of his two daughters were these: the name of the firstborn Merab and the name of the younger Michal.

І були в Саула сини: Йонатан, і Їшві, і Малкішуя; а ім'я двох дочок його: ім'я старшій Мерав, а ім'я молодшій Мелхола.

50 A nd the name of Saul’s wife was Ahinoam, the daughter of Ahimaaz. And the name of the captain of his host was Abner, the son of Ner, Saul’s uncle.

А ім'я Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахімааца. А ім'я провідника його війська: Авнер, син Нера, Саулового дядька.

51 F or Kish was the father of Saul, and Ner, the father of Abner, was the son of Abiel.

А Кіш батько Саулів, а Нер батько Авнера, син Авіїлів.

52 A nd there was intense war against the Philistines all the days of Saul, and when Saul saw any strong man or any valiant man, he took him unto him.

І була сильна війна на филистимлян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до себе.