1 ¶ And when the people saw that Moses delayed to come down out of the mount, the people gathered themselves together unto Aaron and said unto him, Rise up, make us gods which shall go before us; for as for this Moses, the man that brought us up out of the land of Egypt, we know not what is become of him.

І побачив народ, що загаявся Мойсей зійти з гори. І зібрався народ проти Аарона, та й сказали до нього: Устань, зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів був нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому.

2 A nd Aaron said unto them, Break off the golden earrings, which are in the ears of your wives, of your sons, and of your daughters, and bring them unto me.

І сказав їм Аарон: Поздіймайте золоті сережки, що в ушах ваших жінок, ваших синів та дочок ваших, і поприносьте до мене.

3 T hen all the people broke off the golden earrings which were in their ears and brought them unto Aaron,

І ввесь народ поздіймав з себе золоті сережки, що в їхніх ушах, та й позносили до Аарона.

4 w ho took them from their hands and fashioned it with a graving tool and made of it a molten calf. Then they said, These are thy gods, O Israel, which brought thee up out of the land of Egypt.

І взяв він це з їхньої руки, і вформував його в глині, і зробив із нього лите теля. А вони сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!

5 A nd seeing this, Aaron built an altar before the calf; and Aaron made a proclamation and said, Tomorrow shall be a feast unto the LORD.

І побачив це Аарон, і збудував жертівника перед ним. І кликнув Аарон та й сказав: Завтра свято для Господа!

6 A nd they rose up early on the next day and offered burnt offerings and brought peace offerings; and the people sat down to eat and to drink and rose up to play.

І повставали вони взавтра рано вранці, і принесли цілопалення, і привели мирну жертву. І засів народ до їди та до пиття, і встали бавитися.

7 ¶ Then the LORD said unto Moses, Go, descend; for thy people, which thou didst bring out of the land of Egypt, have corrupted themselves:

А Господь промовляв до Мойсея: Іди, зійди, бо зіпсувся народ твій, якого ти вивів із єгипетського краю.

8 T hey have turned aside quickly out of the way which I commanded them; they have made themselves a molten calf and have worshipped it and have sacrificed unto it and said, These are thy gods, O Israel, which have brought thee up out of the land of Egypt.

Зійшли вони скоро з дороги, що наказав був Я їм, зробили собі лите теля, і поклонились йому, і склали йому жертви, та й сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!

9 T he LORD further said unto Moses, I have seen this people, and for certain it is a stiffnecked people.

І промовив Господь до Мойсея: Я бачив народ той, і ось народ твердошиїй він!

10 N ow therefore let me alone that my wrath may wax hot in them and consume them; and I will put thee over a great nation.

А тепер залиши Мене, і розпалиться гнів Мій на них, і Я винищу їх, а тебе зроблю великим народом.

11 T hen Moses grieved before the LORD his God and said, LORD, why shall thy wrath wax hot against thy people, which thou hast brought forth out of the land of Egypt with great power and with a mighty hand?

І Мойсей став благати лице Господа, Бога свого, та й сказав: Нащо, Господи, розпалюється гнів Твій на народ Твій, якого Ти випровадив з єгипетського краю силою великою та міцною рукою?

12 W hy should the Egyptians speak and say, For evil did he bring them out, to slay them in the mountains and to consume them from upon the face of the earth? Turn from thy fierce wrath and repent of the evil of thy people.

Нащо будуть казати єгиптяни, говорячи: На зле ти їх вивів, щоб їх повбивати в горах, та щоб винищити їх з-поверхні землі?... Вернися з розпалу гніву Свого, та й відверни зло від Свого народу!

13 R emember Abraham, Isaac, and Israel, thy slaves, to whom thou didst sware by thine own self and hast said unto them, I will multiply your seed as the stars of heaven, and all this land that I have spoken of will I give unto your seed, and they shall take it for inheritance for ever.

Згадай про Авраама, Ісака та Ізраїля, рабів Своїх, що Ти їм присягався був Собою, та говорив їм: Помножу ваших нащадків, немов зорі небесні, і всю оту землю, що про неї казав, дам вашим нащадкам, і вони посядуть навіки.

14 T hen the LORD repented of the evil which he said should be done unto his people.

І відвернув Господь зло, про яке говорив, щоб зробити Своєму народові.

15 ¶ And Moses turned and went down from the mount, and the two tables of the testimony were in his hand; the tables were written on both their sides; on the one side and on the other were they written.

І повернувся, і зійшов Мойсей із гори, а в руці його дві таблиці свідоцтва, писані з обох їхніх сторін, звідси й звідти вони були писані.

16 A nd the tables were the work of God, and the writing was the writing of God, graven upon the tables.

А таблиці Божа робота вони, а письмо Боже письмо воно, вирізьблене на таблицях.

17 A nd Joshua, hearing the noise of the people as they shouted, said unto Moses, There is a noise of war in the camp.

І почув Ісус голос народу, як кричав він, та й сказав до Мойсея: Крик бою в таборі!

18 A nd he answered, It is not the voice of those that shout for mastery, neither is it the voice of those that cry for being overcome, but the noise of those that sing that I hear.

А той відказав: Це не крик сили переможців і не крик слабости переможених, я чую голос співу!

19 A nd it came to pass as soon as he came near unto the camp and he saw the calf and the dances, anger caused Moses to wax hot, and he cast the tables out of his hands and broke them at the foot of the mount.

І сталося, коли він наблизився до табору, то побачив теля те та танці... І розпалився гнів Мойсеїв, і він кинув таблиці із рук своїх, та й розторощив їх під горою!...

20 A nd he took the calf which they had made and burnt it in the fire and ground it to powder and scattered it upon the waters and made the sons of Israel drink it.

І схопив він теля, що зробили вони, та й спалив на огні, та змолов, аж став порох... І розсипав на поверхні води, і напоїв тим синів Ізраїлевих.

21 ¶ And Moses said unto Aaron, What did this people do unto thee that thou hast brought so great a sin upon them?

І сказав Мойсей Ааронові: Що вчинив тобі народ цей, що ти гріх великий навів на нього?

22 A nd Aaron answered, Let not the anger of my lord wax hot; thou knowest the people that they are inclined to evil.

А Аарон відказав: Нехай не запалиться гнів мого пана! Ти знаєш народ цей, що він у злому.

23 F or they said unto me, Make us gods, which shall go before us, for as for this Moses, the man that brought us up out of the land of Egypt, we do not know what is become of him.

І вони сказали мені: Зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому.

24 A nd I answered unto them, Whoever has any gold, let them break it off. So they gave it to me and I cast it into the fire, and this calf came out.

І сказав я до них: Хто має золото, поздіймайте з себе. І дали вони мені, а я кинув його в огонь, і вийшло те теля.

25 A nd when Moses saw that the people were naked (for Aaron had made them naked unto their shame among their enemies),

І побачив Мойсей народ, що незагнузданий він, бо Аарон розгнуздав його на ганьбу поміж їхніми ворогами.

26 T hen Moses stood in the gate of the camp and said, Who is on the LORD’s side? Come unto me. And all the sons of Levi gathered themselves together unto him.

І став Мойсей у брамі табору й сказав: Хто за Господа до мене! І зібралися до нього всі Левіїні сини.

27 A nd he said unto them, Thus hath the LORD God of Israel said, Put every man his sword by his side and go in and out from gate to gate throughout the camp and slay each one his brother and his companion and his neighbour.

І сказав він до них: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Припашіть кожен меча свого на стегно своє, перейдіть, і верніться від брами до брами в таборі, і повбивайте кожен брата свого, і кожен приятеля свого, і кожен ближнього свого.

28 A nd the sons of Levi did according to the word of Moses, and there fell of the people that day about three thousand men.

І зробили Левіїні сини за словом Мойсеєвим. І впало з народу того дня близько трьох тисяч чоловіка.

29 T hen Moses had said, Today you have consecrated yourselves to the LORD, for each one has consecrated in his son and in his brother, that he may bestow upon you a blessing this day.

І сказав Мойсей: Освятіть сьогодні себе для Господа, бо кожен мстився на сині своїм та на браті своїм, і щоб сьогодні Він дав вам благословення.

30 ¶ And it came to pass on the next day that Moses said unto the people, Ye have sinned a great sin, but now I will go up unto the LORD; peradventure I shall make reconciliation for your sin.

І сталося назавтра, і сказав Мойсей до народу: Ви згрішили великим гріхом, а тепер зійду я до Господа, може складу окуплення за ваш гріх.

31 T hen Moses returned unto the LORD and said, I pray thee, for, this people who have sinned a great sin and have made themselves gods of gold,

І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: О, згрішив цей народ великим гріхом, вони зробили собі золотих богів!

32 t hat thou wilt forgive their sin; and if not, blot me now out of thy book which thou hast written.

А тепер, коли б Ти пробачив їм їхній гріх! А як ні, витри мене з книги Своєї, яку Ти написав...

33 A nd the LORD answered unto Moses, Whoever has sinned against me, this one will I blot out of my book.

І промовив Господь до Мойсея: Хто згрішив Мені, того витру із книги Своєї.

34 T herefore go now, lead the people unto the place of which I have spoken unto thee; behold, my Angel shall go before thee; nevertheless in the day of my visitation I will visit their sin in them.

А тепер іди, провадь цей народ туди, куди казав Я тобі. Ось Мій Ангол піде перед лицем твоїм. А в день кари Моєї покараю їх за їхній гріх!

35 A nd the LORD smote the people because they had made the calf, which Aaron formed.

І Господь ударив той народ за те, що вони зробили теля, яке Аарон учинив був.