1 ¶ When therefore the Lord knew how the Pharisees had heard that Jesus made and baptized more disciples than John

Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

2 ( though Jesus himself baptized not, but his disciples),

хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,

3 h e left Judaea and departed again into Galilee.

Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.

4 ¶ And it was necessary that he go through Samaria.

І потрібно було Самарію Йому переходити.

5 T hen he came to a city of Samaria, which is called Sychar, near to the parcel of ground that Jacob gave to his son Joseph.

Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.

6 N ow Jacob’s well was there. Jesus, therefore, being wearied with his journey, sat thus on the well; and it was about the sixth hour.

Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.

7 T here came a woman of Samaria to draw water; Jesus said unto her, Give me to drink.

Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!

8 ( For his disciples were gone away unto the city to buy food.)

Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.

9 T hen said the Samaritan woman unto him, How is it that thou, being a Jew, askest drink of me, who am a woman of Samaria? for the Jews have no dealings with the Samaritans.

Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.

10 J esus answered and said unto her, If thou knewest the gift of God and who it is that saith to thee, Give me to drink, thou wouldest have asked of him, and he would have given thee living water.

Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.

11 T he woman said unto him, Sir, thou hast nothing to draw with, and the well is deep; from where then hast thou that living water?

Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?

12 A rt thou greater than our father Jacob, who gave us the well and drank thereof himself, and his sons and his cattle?

Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?

13 J esus answered and said unto her, Whosoever drinks of this water shall thirst again,

Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.

14 b ut whosoever drinks of the water that I shall give him shall never thirst, but the water that I shall give him shall be in him a fountain of water springing up into eternal life.

А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.

15 T he woman said unto him, Lord, give me this water, that I not thirst, neither come here to draw.

Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.

16 J esus said unto her, Go, call thy husband and come here.

Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.

17 T he woman answered and said, I have no husband. Jesus said unto her, Thou hast well said, I have no husband;

Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.

18 f or thou hast had five husbands, and he whom thou now hast is not thy husband; this hast thou said with truth.

Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.

19 T he woman said unto him, Lord, I perceive that thou art a prophet.

Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.

20 O ur fathers worshipped in this mountain, and ye say that in Jerusalem is the place where it is necessary to worship.

Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.

21 J esus said unto her, Woman, believe me, the hour comes when neither in this mountain nor in Jerusalem shall ye worship the Father.

Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.

22 Y e worship what ye know not; we worship what we know, for saving health is of the Jews.

Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.

23 B ut the hour comes, and now is, when the true worshippers shall worship the Father in spirit and in truth, for the Father seeks such to worship him.

Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.

24 G od is a Spirit and those that worship him must worship him in spirit and in truth.

Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.

25 T he woman said unto him, I know that the Messiah is to come, who is called the Christ; when he is come, he will declare unto us all things.

Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.

26 J esus said unto her, I AM that speak unto thee.

Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...

27 ¶ And upon this came his disciples and marvelled that he talked with that woman; yet no one said, What askest thou? or, What talkest thou with her?

І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?

28 T he woman then left her waterpot and went into the city and said to those men,

Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:

29 C ome, see a man who told me all that I have done; is perchance this the Christ?

Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?

30 T hen they went out of the city and came unto him.

І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.

31 I n the meanwhile his disciples entreated him, saying, Rabbi, eat.

Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!

32 B ut he said unto them, I have a food to eat that ye know not of.

А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.

33 T herefore said the disciples one to another, Has anyone brought him anything to eat?

Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?

34 J esus said unto them, My food is to do the will of him that sent me and to finish his work.

Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.

35 D o ye not say, There are yet four months and then comes harvest? Behold, I say unto you, Lift up your eyes and look on the fields, for they are white already to harvest.

Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!

36 A nd he that reaps receives wages and gathers fruit unto eternal life, that both he that sows and he that reaps may rejoice together.

А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.

37 A nd herein is that saying true, One sows and another reaps.

Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.

38 I have sent you to reap that upon which ye bestowed no labour; others laboured, and ye have entered into their labours.

Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.

39 A nd many of the Samaritans of that city believed in him by the word of the woman, who testified, He told me all that I have done.

З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!

40 S o when the Samaritans were come unto him, they asked him to abide with them; and he abode there two days.

А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.

41 A nd many more believed by his own word

Значно ж більш вони ввірували через слово Його.

42 a nd said unto the woman, Now we believe, not because of thy speech; for we have heard him ourselves and know that this is indeed the Christ, the Saviour of the world.

А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!

43 ¶ Now after two days he departed from that place and went into Galilee.

Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.

44 F or Jesus himself testified that a prophet has no honour in his own country.

Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.

45 T hen when he was come into Galilee, the Galilaeans received him, having seen all the things that he had done in Jerusalem at the feast, for they had also gone to the feast.

А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

46 S o Jesus came again into Cana of Galilee, where he had made the water wine. And there was a certain nobleman whose son was sick at Capernaum.

Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.

47 W hen he heard that Jesus was come out of Judaea into Galilee, he went unto him and besought him that he would come down and heal his son, for he was at the point of death.

Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.

48 T hen Jesus said unto him, Except ye see signs and wonders, ye will not believe.

Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!

49 T he nobleman said unto him, Sir, come down before my child dies.

Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!

50 J esus said unto him, Go; thy son lives. And the man believed the word that Jesus spoke unto him, and he went.

Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.

51 A nd as he was now going down, his slaves met him and told him, saying, Thy son lives.

А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.

52 T hen he enquired of them the hour when he began to get better. And they said unto him, Yesterday at the seventh hour the fever left him.

А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.

53 S o the father knew that it was at the same hour in which Jesus said unto him, Thy son lives; and he believed, and his whole house.

Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім.

54 T his again is the second sign that Jesus did when he was come out of Judaea into Galilee.

Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.