1 Я к Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

¶ When therefore the Lord knew how the Pharisees had heard that Jesus made and baptized more disciples than John

2 х оч Ісус не христив Сам, а учні Його,

(though Jesus himself baptized not, but his disciples),

3 В ін покинув Юдею та знову пішов у Галілею.

he left Judaea and departed again into Galilee.

4 І потрібно було Самарію Йому переходити.

¶ And it was necessary that he go through Samaria.

5 О тож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.

Then he came to a city of Samaria, which is called Sychar, near to the parcel of ground that Jacob gave to his son Joseph.

6 Т ам же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.

Now Jacob’s well was there. Jesus, therefore, being wearied with his journey, sat thus on the well; and it was about the sixth hour.

7 Н адходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!

There came a woman of Samaria to draw water; Jesus said unto her, Give me to drink.

8 Б о учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.

(For his disciples were gone away unto the city to buy food.)

9 Т оді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.

Then said the Samaritan woman unto him, How is it that thou, being a Jew, askest drink of me, who am a woman of Samaria? for the Jews have no dealings with the Samaritans.

10 І сус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.

Jesus answered and said unto her, If thou knewest the gift of God and who it is that saith to thee, Give me to drink, thou wouldest have asked of him, and he would have given thee living water.

11 К аже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?

The woman said unto him, Sir, thou hast nothing to draw with, and the well is deep; from where then hast thou that living water?

12 Ч и Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?

Art thou greater than our father Jacob, who gave us the well and drank thereof himself, and his sons and his cattle?

13 І сус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.

Jesus answered and said unto her, Whosoever drinks of this water shall thirst again,

14 А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.

but whosoever drinks of the water that I shall give him shall never thirst, but the water that I shall give him shall be in him a fountain of water springing up into eternal life.

15 К аже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.

The woman said unto him, Lord, give me this water, that I not thirst, neither come here to draw.

16 Г оворить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.

Jesus said unto her, Go, call thy husband and come here.

17 Ж інка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.

The woman answered and said, I have no husband. Jesus said unto her, Thou hast well said, I have no husband;

18 Б о п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.

for thou hast had five husbands, and he whom thou now hast is not thy husband; this hast thou said with truth.

19 К аже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.

The woman said unto him, Lord, I perceive that thou art a prophet.

20 О тці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.

Our fathers worshipped in this mountain, and ye say that in Jerusalem is the place where it is necessary to worship.

21 І сус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.

Jesus said unto her, Woman, believe me, the hour comes when neither in this mountain nor in Jerusalem shall ye worship the Father.

22 В и вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.

Ye worship what ye know not; we worship what we know, for saving health is of the Jews.

23 А ле наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.

But the hour comes, and now is, when the true worshippers shall worship the Father in spirit and in truth, for the Father seeks such to worship him.

24 Б ог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.

God is a Spirit and those that worship him must worship him in spirit and in truth.

25 В ідказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.

The woman said unto him, I know that the Messiah is to come, who is called the Christ; when he is come, he will declare unto us all things.

26 П ромовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...

Jesus said unto her, I AM that speak unto thee.

27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?

¶ And upon this came his disciples and marvelled that he talked with that woman; yet no one said, What askest thou? or, What talkest thou with her?

28 П окинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:

The woman then left her waterpot and went into the city and said to those men,

29 Х одіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?

Come, see a man who told me all that I have done; is perchance this the Christ?

30 І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.

Then they went out of the city and came unto him.

31 Т им часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!

In the meanwhile his disciples entreated him, saying, Rabbi, eat.

32 А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.

But he said unto them, I have a food to eat that ye know not of.

33 П итали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?

Therefore said the disciples one to another, Has anyone brought him anything to eat?

34 І сус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.

Jesus said unto them, My food is to do the will of him that sent me and to finish his work.

35 Ч и не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!

Do ye not say, There are yet four months and then comes harvest? Behold, I say unto you, Lift up your eyes and look on the fields, for they are white already to harvest.

36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.

And he that reaps receives wages and gathers fruit unto eternal life, that both he that sows and he that reaps may rejoice together.

37 Б о про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.

And herein is that saying true, One sows and another reaps.

38 Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.

I have sent you to reap that upon which ye bestowed no labour; others laboured, and ye have entered into their labours.

39 З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!

And many of the Samaritans of that city believed in him by the word of the woman, who testified, He told me all that I have done.

40 А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.

So when the Samaritans were come unto him, they asked him to abide with them; and he abode there two days.

41 З начно ж більш вони ввірували через слово Його.

And many more believed by his own word

42 А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!

and said unto the woman, Now we believe, not because of thy speech; for we have heard him ourselves and know that this is indeed the Christ, the Saviour of the world.

43 Я к минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.

¶ Now after two days he departed from that place and went into Galilee.

44 С ам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.

For Jesus himself testified that a prophet has no honour in his own country.

45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

Then when he was come into Galilee, the Galilaeans received him, having seen all the things that he had done in Jerusalem at the feast, for they had also gone to the feast.

46 Т оді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.

So Jesus came again into Cana of Galilee, where he had made the water wine. And there was a certain nobleman whose son was sick at Capernaum.

47 В ін, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.

When he heard that Jesus was come out of Judaea into Galilee, he went unto him and besought him that he would come down and heal his son, for he was at the point of death.

48 І сус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!

Then Jesus said unto him, Except ye see signs and wonders, ye will not believe.

49 Ц аредворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!

The nobleman said unto him, Sir, come down before my child dies.

50 П ромовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.

Jesus said unto him, Go; thy son lives. And the man believed the word that Jesus spoke unto him, and he went.

51 А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.

And as he was now going down, his slaves met him and told him, saying, Thy son lives.

52 А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.

Then he enquired of them the hour when he began to get better. And they said unto him, Yesterday at the seventh hour the fever left him.

53 З розумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім.

So the father knew that it was at the same hour in which Jesus said unto him, Thy son lives; and he believed, and his whole house.

54 Ц е знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.

This again is the second sign that Jesus did when he was come out of Judaea into Galilee.