1 З гадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

¶ Remember, O LORD, what is come upon us; look, and behold our reproach.

2 н аша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

Our inheritance is turned to strangers, our houses to aliens.

3 П оставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

We are orphans without father; our mothers are as widows.

4 С вою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

We have drunk our water for money; our wood is sold unto us.

5 У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

Our necks are under persecution; we are become tired and have no rest.

6 Д о Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

We have given the hand to the Egyptians and to the Assyrians to be satisfied with bread.

7 Б атьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

Our fathers have sinned and are dead; and we have borne their chastisements.

8 Р аби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

Slaves have ruled over us: there was no one to deliver us out of their hand.

9 Н аражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

We got our bread with the peril of our lives because of the sword of the wilderness.

10 Ш кіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

Our skin became black like an oven because of the terrible famine.

11 Ж інок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

They ravished the women in Zion and the virgins in the cities of Judah.

12 К нязі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

Princes were hanged up by their hand; the countenance of the elders was not honoured.

13 Ю наки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

They took the young men to grind, and the children fell under the wood.

14 П ерестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

The elders have ceased from the gate, the young men from their music.

15 в тіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

The joy of our heart is ceased; our dance is turned into mourning.

16 С пала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

The crown is fallen from our head; woe now unto us, for we have sinned!

17 т ому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

¶ For this our heart is saddened; for these things our eyes are become dim.

18 ч ерез гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

Because of the mountain of Zion, which is desolate, the foxes walk upon it.

19 П робуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

Thou, O LORD, shall remain for ever; thy throne from generation to generation.

20 Н ащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

Why should thou forget us for ever and forsake us for such a long time?

21 П риверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

Turn us unto thee, O LORD, and we shall be turned; renew our days as at the beginning.

22 Х іба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...

For in stepping back thou hast rejected us; thou hast become very angry against us.