1 З гадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,
Спомни си, Господи, какво ни стана; Погледни и виж как ни укоряват.
2 н аша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!
Наследството ни мина на чужденци, Къщите ни на странни.
3 П оставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...
Останахме сирачета без баща; Майките ни са като вдовици.
4 С вою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...
Водата си пихме със сребро, Дървата ни идат с пари.
5 У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!
Нашите гонители са на вратовете ни; Трудим се, и почивка нямаме.
6 Д о Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!
Простряхме ръка към египтяните И към асирийците, за да се наситим с хляб.
7 Б атьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!
Бащите ни съгрешиха, и няма ги; И ние носим техните беззакония.
8 Р аби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...
Слуги господаруват над нас, И няма кой да ни избави от ръката им.
9 Н аражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...
Добиваме хляба си с опасност за живота си Поради меча, който ограбва в пустинята.
10 Ш кіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...
Кожата ни почервеня като пещ Поради върлуването на глада.
11 Ж інок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...
Изнасилваха жените в Сион, Девиците в Юдовите градове.
12 К нязі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...
Чрез техните ръце биваха обесени първенците, Старейшините не се почитаха.
13 Ю наки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...
Младежите носеха воденични камъни, И децата падаха под товара на дървата.
14 П ерестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,
Старейшините не седят вече на портите; Младежите изоставиха песните си.
15 в тіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...
Престана радостта на сърцето ни; Хорото ни се обърна на жалеене.
16 С пала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,
Венецът падна от главата ни; Горко ни! защото сме съгрешили.
17 т ому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,
Затова чезне сърцето ни. Затова причерня на очите ни.
18 ч ерез гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...
Поради запустяването на Сионския хълм Лисиците ходят по него.
19 П робуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:
Ти, Господи, седиш като Цар до века; Престолът Ти е из род в род.
20 Н ащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
Защо ни забравяш за винаги, И ни оставяш за толкоз дълго време?
21 П риверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!
Възвърни ни, Господи, към Себе Си, и ще се възвърнем; Обнови дните ни както изпърво, -
22 Х іба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...
Ако не си ни отхвърлил съвсем, И не си се разгневил твърде много против нас.