1 І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його.

Тогава цялото множество техни хора стана и Го заведе при Пилата.

2 І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар.

О И Пилат пак им извика, като желаеше да пусне Исуса.

3 І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський? А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш...

А Пилат Го попита, думайки: Ти ли си Юдейският цар? А Той в отговор му каза: Ти право казваш.

4 І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині.

И Пилат рече на главните свещеници и на народа: Аз не намирам никаква вина в Тоя човек.

5 А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі.

А те по-настойчиво казваха: Той вълнува людете, понеже поучава по цяла Юдея, като е почнал от Галилея и е следвал даже до тук.

6 А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин?

А Пилат, като чу това, попита дали е галилеянин човекът.

7 І , дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями.

И като узна, че е от Иродовата област, изпрати Го до Ирода, който и той беше през тия дни в Ерусалим.

8 К оли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.

А Ирод, като видя Исуса, много се зарадва, защото отдавна желаеше да Го види, понеже бе слушал за Него; и надяваше се да види някое знамение от Него.

9 І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.

И запитваше Го с много думи, но Той нищо не му отговори.

10 І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали.

А главните свещеници и книжниците стояха и силно Го обвиняваха.

11 Т оді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його.

Но Ирод с войниците си, презирайки Го, след като Му се поруга, облече Го във великолепна дреха, и Го прати обратно на Пилата.

12 І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була.

В същия ден Ирод и Пилат се сприятелиха помежду си, защото преди това враждуваха един против друг.

13 А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ,

Тогава Пилат свика главните свещеници, началници и народа, и рече им:

14 і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ. А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте.

Доведохте ми Тоя човек като един, който развращава людете; но, ето, аз Го разпитах пред вас, и не намерих в Тоя човек никаква вина относно онова, за което Го обвинявате.

15 Т акож Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив.

Нито пък Ирод е намерил; защото Го е изпратил обратно до нас; и ето, Той не е сторил нищо, което заслужава смъртно наказание.

16 О тже я покараю Його й відпущу.

И тъй, като Го накажа, ще Го пусна.

17 Б о повинен був їм відпустити одного на свято.

А той се задължаваше да им пуща на всеки празник по един затворник].

18 А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!

Но те всички едногласно изкрещяха, казвайки: Махни Този и пусни ни Варава.

19 А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язниці.

(който, за някаква размирица, станала в града, и за убийство, бе хвърлен в тъмница).

20 І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса.

И Пилат пак им извика, като желаеше да пусне Исуса.

21 Т а кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його!

А те крещяха, казвайки: Разпни Го! Разпни Го!

22 В ін же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу.

А той трети път им каза: Че какво зло е сторил Той? Аз не намирам в Него нищо, за което да заслужава смърт; и тъй, като Го накажа, ще Го пусна.

23 А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників.

Но те настояваха със силни гласове, искайки да бъде разпнат; и техните гласове надделяха.

24 І Пилат присудив, щоб було, як просили вони:

И Пилат реши да изпълни искането им:

25 в ідпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...

Пусна онзи, когото искаха, който за размирица и убийство бе хвърлен в тъмница; а Исуса предаде на волята им.

26 І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!

И когато Го поведоха, хванаха някого си Симона киринеец, който се връщаше от нива, и сложиха на него кръста, за да го носи подир Исуса.

27 А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.

И след Него вървяха голямо множество от народ и от жени, които плачеха за Него.

28 А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми!

А Исус се обърна към тях и рече: Дъщери ерусалимски, недейте плака за Мене, но плачете за себе си и за чадата си;

29 Б о ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували...

защото, ето идат дни, когато ще рекат: Блажени неплодните, и утробите, които не са раждали, и съсците, които не са кърмили.

30 Т оді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас!

Тогава ще почнат да казват на планините: Паднете върху нас, и на хълмовете: Покрийте ни.

31 Б о коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?

Защото, ако правят това с суровото дърво, какво ще правят със сухото?

32 І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.

И с Него караха и други двама, които бяха злодейци, за да ги погубят.

33 А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч.

И когато стигнаха на мястото, наречено Лобно, там разпнаха Него и злодейците, единият отдясно Му, а другият отляво.

34 І сус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба.

А Исус каза: Отче, прости им, защото не знаят какво правят. И като разделиха дрехите Му, хвърлиха жребие за тях.

35 А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець!

И людете стояха та гледаха. Още и началниците Го ругаеха, казвайки: Други е избавил; нека избави Себе Си, ако Този е Божият Христос, Неговият Избраник.

36 І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали,

Тоже и войниците Му се подиграваха като се приближаваха и Му поднасяха оцет, и казваха:

37 і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам!

Ако си Юдейският цар, избави Себе Си.

38 Б ув же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський.

А над него имаше и надпис: Тоя е Юдейският Цар.

39 А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!

И един от обесените злодейци Го хулеше, казвайки: Нали си Ти Христос? Избави Себе Си и нас!

40 О бізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?

А другият в отговор го смъмра, като каза: Ни от Бога ли се не боиш ти, който си под същото осъждение?

41 А ле ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив.

И ние справедливо сме осъдени, защото получаваме заслуженото от това, което сме сторили; а Този не е сторил нищо лошо.

42 І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!

И каза: Исусе, спомни си за мене, когато дойдеш в Царството Си.

43 І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!

А му рече: Истина ти казвам, днес ще бъдеш с Мене в рая.

44 Н аближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев'ятої...

А беше вече около шестият час, и тъмнина покриваше цялата земя до деветия час,

45 І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє...

като потъмня слънцето; и завесата на храма се раздра през средата.

46 І , скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав...

И Исус извика със силен глас и рече: Отче, в Твоите ръце предавам духа Си. И това като рече, издъхна.

47 К оли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей!

И стотникът като видя станалото, прослави Бога, като каза: Наистина този човек бе праведен.

48 І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався...

А всичките множества, надошли на това зрелище, като виждаха какво стана, връщаха се биещи се в гърди.

49 У сі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це...

А всичките негови познайници и жените, които бяха дошли подир Него от Галилея, стояха надалеч и гледаха това.

50 І ось муж, на ім'я йому Йосип, що був радником синедріону, людина шановна і праведна,

И ето, един човек, на име Иосиф, който беше съветник, човек добър и праведен,

51 н е пристав він до ради та чину їх, із Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства,

който не беше се съгласил с намерението и делото им, _

52 ц ей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.

той отиде при Пилата и поиска Исусовото тяло.

53 І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав.

И като го сне, обви го с плащаница, и положи го в гроб, изсечен в скала, гдето никой не бе още полаган.

54 Д ень той був Приготування, і наставала субота.

И беше приготвителен ден, и съботата настъпваше.

55 А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його.

И жените, които бяха дошли с Него от Галилея, вървяха изподире и видяха гроба и как беше положено тялото Му.

56 П овернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.

И като се върнаха, приготвиха аромати и миро; и в съботата си почиваха според заповедта.