1 Н ехай кожен нас так уважає, якби служителів Христових і доморядників Божих таємниць;

Така всеки човек да ни счита за Христови служители и настойници на Божиите тайни.

2 а що ще шукається в доморядниках, щоб кожен був знайдений вірним.

При туй, което тук се изисква от настойниците е, всеки да се намери верен.

3 А для мене то найменше, щоб судили мене ви чи суд людський, бо я й сам не суджу себе.

А за мене е твърде малко нещо да бъда съден от вас или от човешки съд; даже аз не съдя сам себе си.

4 Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не виправдуюсь; Той же, Хто судить мене, то Господь.

Защото, при все че съвестта ми в нищо не ме изобличава, пак с това не съм оправдан; защото Господ е, Който ще ме съди.

5 Т ому не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, що й висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога.

Затова недейте съди нищо преждевременно, докле не дойде Господ, Който ще извади на видело скритото в тъмнината, и ще изяви намеренията на сърцата; и тогава всеки ще получи подобаващата нему похвала от Бога.

6 О це ж усе, браття, приклав я до себе й Аполлоса ради вас, щоб від нас ви навчилися думати не більш, як написано, щоб ви не чванились один за одним перед іншим.

И това, братя, преносно приспособих към себе си и към Аполоса заради вас, за да се научите чрез нас да не престъпвате границата на писаното, да се не гордее някой от вас с един против друг.

7 Х то бо тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чванишся, ніби не взяв?

Защото, кой те прави да се отличаваш от другиго? И що имаш, което да не си получил? Но ако си го получил, защо се хвалиш, като че не си го получил?

8 В и вже нагодовані, ви вже збагатилися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царювати, щоб і ми царювали з вами!

Сити сте вече, обогатихте се вече, царувате и то без нас. И дано царувате, та ние заедно с вас да царуваме;

9 Б о я думаю, що Бог нас, апостолів, поставив за найостанніших, мов на смерть засуджених, бо ми стали дивовищем світові, і Анголам, і людям.

защото струва ми се, че Бог изложи нас, апостолите, най-последни, като човеци осъдени на смърт; защото станахме показ на света, на ангели и на човеци;

10 М и нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні; ви славні, а ми безчесні!

ние безумни заради Христа, а вие разумни в Христа, ние немощни, а вие силни, вие славни, а ние опозорени.

11 М и до цього часу і голодуємо, і прагнемо, і нагі ми, і катовані, і тиняємось,

Ние до тоя час и гладуваме и жадуваме, и сме голи, бити сме и се скитаме.

12 і трудимось, працюючи своїми руками. Коли нас лихословлять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми терпимо;

трудим се, работейки със своите ръце; като ни хулят, благославяме; като ни гонят, постоянствуваме;

13 я к лають, ми молимось; ми стали, як сміття те для світу, аж досі ми всім, як ті викидки!

като ни злепоставят, умоляваме; станахме до днес като измет на света, измет на всичко.

14 Н е пишу це для того, щоб вас осоромити, але остерігаю, як своїх любих дітей.

Не пиша това, да ви посрамя, но да ви увещая, като любезни мои чада.

15 Б о хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію...

Защото, ако имахме десетки хиляди наставници в Христа, пак мнозина бащи нямате; понеже аз ви родих в Христа Исуса чрез благовестието.

16 Т ож благаю я вас: будьте наслідувачами мене!

Затова ви се моля, бъдете подражатели на мене.

17 Д ля цього послав я до вас Тимофія, що для мене улюблений і вірний син у Господі, він вам нагадає шляхи мої в Христі Ісусі, як навчаю я скрізь у кожній Церкві.

По тая причина ви пратих Тимотея, който ми е възлюбено и вярно чадо в Господа; той ще ви напомни моите пътища в Христа, такива пътища, каквито получавам навсякъде във всяка църква.

18 Д еякі згорділи, так немов би не мав я прийти до вас.

Но някои се възгордяха, като че нямаше да дойда при вас.

19 Т а небавом прийду до вас, як захоче Господь, і пізнаю не слово згорділих, але силу.

Но, ако ще Господ, аз скоро ще дойда при вас, и ще изпитам, не думите, но силата на тия, които са се възгордели.

20 Б о Царство Боже не в слові, а в силі.

Защото Божието царство не се състои в думи, а в сила.

21 Ч ого хочете? Чи прийти до вас з києм, чи з любов'ю та з духом лагідности?

Що искате? С тояга ли да дойда при вас? Или с любов и кротък дух?