1 І нарікали Маріям та Аарон на Мойсея за жінку кушитянку, що взяв, бо він узяв був жінку кушитянку.

В това време Мариам и Аарон говориха против Моисея поради етиопянката, която бе взел за жена, (защото беше взел една етиопянка); и рекоха:

2 І казали вони: Чи тільки з Мойсеєм Господь говорив? Чи ж не говорив Він також із нами? І почув це Господь.

Само чрез Моисея ли говори Господ? не говори ли и чрез нас? И Господ чу това.

3 А той муж, Мойсей, був найлагідніший за всяку людину, що на поверхні землі.

А Моисей беше човек много кротък, повече от всичките човеци, които бяха на земята.

4 І нагло сказав Господь до Мойсея й до Аарона та до Маріям: Вийдіть ви троє до скинії заповіту. І вони троє вийшли.

И веднага Господ рече на Моисея, на Аарона и на Мариам: Излезте вие трима към шатъра за срещане. И тъй, излязоха и тримата.

5 І зійшов Господь у стовпі хмари, і став при вході скинії, та й покликав Аарона й Маріям. І вийшли обоє вони.

Тогава Господ слезе в облачен стълб, застана пред входа на шатъра и повика Аарона и Мариам, и те двамата излязоха.

6 І сказав Він: Послухайте ж ви Моїх слів: Якщо буде між вами пророк, то Я, Господь, дамся пізнати в видінні йому, у сні говорити з ним буду.

И рече: Слушайте сега думите Ми. Ако има пророк между вас, Аз Господ ще му стана познат чрез видение, на сън ще му говоря.

7 Н е так раб мій Мойсей: у всім домі Моїм він довірений!

Но слугата Ми Моисей не е така поставен, той, който е верен в целия Ми дом;

8 Г оворю Я з ним уста до уст, а не видінням і не загадками, і Образ Господа він оглядає. І чому не боялися ви нарікать на Мойсея, Мойого раба?

с него Аз ще говоря уста с уста, ясно, а не загадъчно; и той ще гледа Господния Образ. Как, прочее, не се убояхте вие да говорите против слугата Ми Моисея?

9 І запалав гнів Господній на них, і Він пішов,

И гневът на Господа пламна против тях, и Той си отиде.

10 а хмара відступила з-над скинії. А ось Маріям прокажена, збілівши, як сніг! І обернувся Аарон до Маріям, аж ось вона прокажена!

И като се оттегли облакът от шатъра, ето, Мариам беше прокажена, бяла като сняг; като погледна Аарон на Мариам, ето, тя беше прокажена.

11 І сказав Аарон до Мойсея: Будь ласкав, мій пане, не поклади ж на нас гріха, що були ми нерозумні та що прогрішились!

Тогава Аарон рече на Моисея: Моля ти се, господарю мой, не ни възлагай тоя грях, с който сторихме безумие и съгрешихме.

12 Н ехай же не буде вона, як та мертва дитина, що, як виходить з утроби матері своєї, то зітліла половина тіла її.

Да не бъде тя като мъртво дете, на което половина от тялото е изтляло, когато излиза из утробата на майка си.

13 І Мойсей кликав до Господа, говорячи: Боже, вилікуй же її!

И Моисей викна към Господа, казвайки: О Боже, моля Ти се, изцели я.

14 І сказав Господь до Мойсея: А коли б її батько справді плюнув на обличчя її, чи не буде вона сім день засоромлена? Вона буде замкнена сім день поза табором, а потім повернеться.

А Господ каза на Моисея: Ако би я заплюл баща й в лицето, не щеше ли да бъде посрамена седем дена? Нека бъде затворена вън от стана седем дена, и след това да се прибере.

15 І була замкнена Маріям поза табором сім день, а народ не рушив аж до повернення Маріям.

И тъй, Мариам бе затворена седем дена вън от стана, и людете не се дигнаха, докато не се прибра Мариам.

16 А потім рушив народ із Гацероту, і таборував у пустині Паран.

Подир това людете се дигнаха от Асирот, и разположиха стан в Фаранската пустиня.