1 М удрість свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала.

Мъдростта съгради дома си, Издяла седемте си стълба,

2 З арізала те, що було на заріз, змішала вино своє, і трапезу свою приготовила.

Закла животните си, смеси виното си И сложи трапезата си,

3 Д івчат своїх вислала, і кличе вона на висотах міських:

Изпрати слугите си, Вика по високите места на града:

4 Х то бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, говорить йому:

Който е прост, нека се отбие тук. И на безумните казва:

5 Х одіть, споживайте із хліба мого, та пийте з вина, що його я змішала!

Елате, яжте от хляба ми, И пийте от виното, което смесих,

6 П окиньте глупоту і будете жити, і ходіте дорогою розуму!

Оставете глупостта и живейте, И ходете по пътя на разума,

7 Х то картає насмішника, той собі ганьбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.

Който поправя присмивателя навлича на себе си срам; И който изобличава нечестивия лепва на себе си петно.

8 Н е дорікай пересмішникові, щоб тебе не зненавидів він, викартай мудрого й він покохає тебе.

Не изобличавай присмивателя, да не би да те намрази. Изобличавай мъдрия и той ще те обикне.

9 Д ай мудрому й він помудріє іще, навчи праведного і прибільшить він мудрости!

Давай наставление на мъдрия и той ще стане по-мъдър; Учи праведния и ще стане по-учен.

10 С трах Господній початок премудрости, а пізнання Святого це розум,

Страх от Господа е начало на мъдростта; И познаването на Светия е разум.

11 б о мною помножаться дні твої, і додадуть тобі років життя.

Защото чрез мене ще се умножават дните ти. И ще ти се притурят години на живот.

12 Я кщо ти змудрів то для себе змудрів, а як станеш насмішником, сам понесеш!

Ако станеш мъдър, ще бъдеш мъдър за себе си; И ако се присмееш, ти сам ще понасяш.

13 Ж інка безглузда криклива, нерозумна, і нічого не знає!

Безумната жена е бъбрица, Проста е и не знае нищо.

14 С ідає вона на сидінні при вході до дому свого, на високостях міста,

Седи при вратата на къщата си, На стол по високите места на града,

15 щ об кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю простує:

И кани ония, които минават, Които вървят право в пътя си, като им казва:

16 Х то бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, то каже йому:

Който е прост, нека се отбие тук; А колкото за безумния, нему казва:

17 В ода крадена солодка, і приємний прихований хліб...

Крадените води са сладки, И хляб, който се яде скришом, е вкусен,

18 І не відає він, що самі там мерці, у глибинах шеолу запрошені нею!...

Но той не знае, че мъртвите са там, И че гостите й са в дълбочината на ада.