1 Д авидів. Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни!

(По слав. 143). Давидов псалом. Благословен да бъде Господ, моята канара. Който учи ръцете ми да воюват, Пръстите ми да се бият, -

2 В ін моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!

Който ми показва милосърдие, Който е моята крепост, Високата ми кула, и моят избавител, Щитът мой, и Онзи на Когото уповавам, - Който покорява людете ми под мене.

3 Г осподи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?

Господи, що е човек та да обръщаш внимание на него! Син човешки та да го зачиташ!

4 Л юдина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!

Човек прилича на лъх; Дните му са като сянка, която преминава.

5 Г осподи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують!

Господи, приклони небесата Си и слез, Допри се до планините, и те ще задимят.

6 З аблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж!

Застрели със светкавица, за да ги разпръснеш,, Хвърли стрелите Си, за да ги поразиш.

7 П ошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,

Простри ръката Си от горе, Избави ме, и извлечи ме от големи води, От ръката на чужденците,

8 щ о їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива!

Чиито уста говорят суета, И чиято десница в клетва е десница на лъжа,

9 Б оже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,

Боже, нова песен ще Ти възпея, С десетострунен псалтир ще пея хваление на Тебе,

10 щ о Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!

Който даваш избавление на царете, И Който спасяваш слугата Си Давида от пагубен меч.

11 П орятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива,

Избави ме, и изтръгни ме от ръката на чужденците, Чиито уста говорят суета, И чиято десница в клетва е десница на лъжа.

12 щ об були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!

Когато нашите синове в младостта си Бъдат като пораснали младоки, И нашите дъщери като краеъгълни камъни Издялани за украшение на дворци;

13 П овні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються!

Когато житниците ни бъдат пълни, Доставящи всякакъв вид храна, И овцете ни се умножават с хиляди И десетки хиляди по полетата ни;

14 С иті наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!

Когато воловете ни бъдат добре натоварени; Когато няма нито нахлуване навътре, нито налитане на вън, Нито вик по нашите улици;

15 Б лаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог!

Тогава блазе на оня народ, който е в такова състояние! Блажен оня народ, на когото Господ е Бог!