1 Д авидів. Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої до війни!

«Salmo di Davide.» Benedetto sia l'Eterno, la mia rocca, che ammaestra le mie mani alla guerra e le mie dita alla battaglia.

2 В ін моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!

Egli è la mia grazia e la mia fortezza, il mio alto rifugio e il mio liberatore, il mio scudo in cui mi rifugio, colui che rende sottomesso a me il mio popolo.

3 Г осподи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?

O Eterno, che cosa è l'uomo perché te ne curi, o il figlio dell'uomo perché tu ne tenga conto?

4 Л юдина стала до пари подібна, її дні як та тінь проминуща!

L'uomo è come un soffio e i suoi giorni sono come l'ombra che passa.

5 Г осподи, нахили Своє небо, й зійди, доторкнися до гір, і вони задимують!

Abbassa i tuoi cieli, o Eterno, e discendi, ed essi fumeranno.

6 З аблищи блискавицею, й їх розпорош, пошли Свої стріли, і їх побентеж!

Lancia i fulmini e disperdili, scaglia le tue frecce e mettili in fuga.

7 П ошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,

Stendi la tua mano dall'alto, salvami e liberami dalle grandi acque e dalla mano degli stranieri,

8 щ о їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця правиця зрадлива!

la cui bocca proferisce menzogna e la cui destra è destra d'inganno.

9 Б оже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,

O DIO, ti canterò un nuovo cantico, canterò le tue lodi su un'arpa a dieci corde.

10 щ о Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!

Tu, che dai vittoria ai re e che liberi il tuo servo Davide dalla spada funesta,

11 П орятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця правиця зрадлива,

salvami e liberami dalla mano degli stranieri, la cui bocca proferisce menzogna e la cui destra è destra d'inganno.

12 щ об були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!

I nostri figli nella loro giovinezza siano come piante rigogliose, e le nostre figlie siano come colonne d'angolo, ben scolpite per adornare un palazzo.

13 П овні наші комори, вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір'ях розплоджуються!

I nostri granai siano ricolmi e forniscano ogni specie di beni; le nostre greggi si riproducano a migliaia e a decine di migliaia nelle nostre campagne;

14 С иті наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!

i nostri buoi tirino pesanti carichi e non vi sia alcuna irruzione, né sortita, né grido nelle nostre piazze.

15 Б лаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь йому Бог!

Beato il popolo che è in tale stato; beato il popolo il cui DIO è l'Eterno.