1 Я к Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

Quando dunque il Signore seppe che i farisei avevano udito che Gesú stava facendo piú discepoli e battezzando più di Giovanni

2 х оч Ісус не христив Сам, а учні Його,

(sebbene non fosse Gesú stesso che battezzava ma i suoi discepoli),

3 В ін покинув Юдею та знову пішов у Галілею.

lasciò la Giudea e se ne andò di nuovo in Galilea.

4 І потрібно було Самарію Йому переходити.

Or egli doveva passare per la Samara.

5 О тож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.

Arrivò dunque in una città della Samaria, detta Sichar, vicino al podere che Giacobbe aveva dato a Giuseppe, suo figlio.

6 Т ам же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.

Or qui c'era il pozzo di Giacobbe. E Gesú, affaticato dal cammino, sedeva cosí presso il pozzo; era circa l'ora sesta.

7 Н адходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!

Una donna di Samaria venne per attingere l'acqua. E Gesú le disse: «Dammi da bere»,

8 Б о учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.

perché i suoi discepoli erano andati in città a comperare del cibo.

9 Т оді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.

Ma la donna samaritana gli disse: «Come mai tu che sei Giudeo chiedi da bere a me, che sono una donna samaritana?» (Infatti i Giudei non hanno rapporti con i Samaritani).

10 І сус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.

Gesú rispose e le disse: «Se tu conoscessi il dono di Dio e chi è colui che ti dice: "Dammi da bere tu stessa gliene avresti chiesto, ed egli ti avrebbe dato dell'acqua viva»

11 К аже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?

La donna gli disse: «Signore, tu non hai neppure un secchio per attingere e il pozzo è profondo; da dove hai dunque quest'acqua viva?

12 Ч и Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?

Sei tu forse piú grande di Giacobbe nostro padre, che ci diede questo pozzo e ne bevve egli stesso, i suoi figli e il suo bestiame?».

13 І сус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.

Gesú rispose e le disse: «Chiunque beve di quest'acqua, avrà ancora sete,

14 А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.

ma chi beve dell'acqua che io gli darò non avrà mai piú sete in eterno; ma l'acqua che io gli darò diventerà in lui una fonte d'acqua che zampilla in vita eterna».

15 К аже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.

La donna gli disse: «Signore, dammi quest'acqua, affinché io non abbia piú sete e non venga piú qui ad attingere».

16 Г оворить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.

Gesú le disse: «Va' a chiamare tuo marito e torna qui».

17 Ж інка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.

La donna rispose e gli disse: «Io non ho marito». Gesú le disse: «Hai detto bene: "Non ho marito",

18 Б о п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.

perché tu hai avuto cinque mariti e quello che hai ora non è tuo marito; in questo hai detto la verità».

19 К аже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.

La donna gli disse: «Signore, vedo che tu sei un profeta.

20 О тці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.

I nostri padri hanno adorato su questo monte, e voi dite che è a Gerusalemme il luogo dove si deve adorare».

21 І сус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.

Gesú le disse: «Donna, credimi: l'ora viene che né su questo monte, né a Gerusalemme adorerete il Padre.

22 В и вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.

Voi adorate quel che non conoscete; noi adoriamo quel che conosciamo; perché la salvezza viene dai Giudei.

23 А ле наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.

Ma l'ora viene, anzi è già venuta, che i veri adoratori adoreranno il Padre in spirito e verità, perché tali sono gli adoratori che il Padre richiede.

24 Б ог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.

Dio è Spirito, e quelli che lo adorano devono adorarlo in spirito e verità».

25 В ідказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.

La donna gli disse: «lo so che il Messia, che è chiamato Cristo, deve venire quando sarà venuto lui ci annunzierà ogni cosa».

26 П ромовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...

Gesú le disse: «Io sono, colui che ti parla».

27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?

In quel momento arrivarono i suoi discepoli e si meravigliarono che parlasse con una donna; nessuno però gli disse: «Che vuoi?» o: «Perché parli con lei?».

28 П окинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:

La donna allora, lasciato il suo secchio, se ne andò in città e disse alla gente:

29 Х одіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?

«Venite a vedere un uomo che mi ha detto tutto quello che io ho fatto; non sarà forse lui il Cristo?».

30 І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.

Uscirono dunque dalla città e vennero da lui.

31 Т им часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!

Intanto i suoi discepoli lo pregavano dicendo: «Maestro, mangia».

32 А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.

Ma egli disse loro: «Io ho un cibo da mangiare che voi non conoscete».

33 П итали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?

I discepoli perciò si dicevano l'un l'altro: «Gli ha qualcuno forse portato da mangiare?».

34 І сус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.

Gesú disse loro: «Il mio cibo è fare la volontà di colui che mi ha mandato e di compiere l'opera sua.

35 Ч и не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!

Non dite voi che vi sono ancora quattro mesi e poi viene la mietitura? Ecco, io vi dico: Alzate i vostri occhi e mirate le campagne come già biancheggiano per la mietitura.

36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.

Or il mietitore riceve il premio e raccoglie frutto per la vita eterna, affinché il seminatore e il mietitore si rallegrino insieme.

37 Б о про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.

Poiché in questo è vero il detto: "L'uno semina e l'altro miete".

38 Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.

Io vi ho mandato a mietere ciò per cui non avete faticato; altri hanno faticato e voi siete entrati nella loro fatica».

39 З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!

Ora, molti Samaritani di quella città credettero in lui, a motivo della parola che la donna aveva attestato: «Egli mi ha detto tutte le cose che io ho fatto».

40 А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.

Quando poi i Samaritani vennero da lui, lo pregarono di restare con loro; ed egli vi rimase due giorni.

41 З начно ж більш вони ввірували через слово Його.

E molti di piú credettero a motivo della sua parola.

42 А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!

Ed essi dicevano alla donna: «Non è piú a motivo delle tue parole che noi crediamo, ma perché noi stessi abbiamo udito e sappiamo che costui è veramente il Cristo, il Salvatore del mondo».

43 Я к минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.

Ora, passati quei due giorni, egli partí di là e andò in Galilea,

44 С ам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.

perché Gesú stesso aveva testimoniato che un profeta non è onorato nella propria patria.

45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

Quando dunque giunse in Galilea, i Galilei lo ricevettero, perché avevano visto tutte le cose che egli aveva fatto in Gerusalemme durante la festa, poiché anch'essi erano andati alla festa.

46 Т оді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.

Gesú dunque venne di nuovo a Cana di Galilea, dove aveva mutato l'acqua in vino. Ora vi era un funzionario regio, il cui figlio era ammalato a Capernaum.

47 В ін, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.

Avendo egli udito che Gesú era venuto dalla Giudea in Galilea, andò da lui e lo pregò che scendesse e guarisse suo figlio, perché stava per morire.

48 І сус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!

Allora Gesú gli disse: «Se non vedete segni e miracoli, voi non credete».

49 Ц аредворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!

Il funzionario regio gli disse: «Signore, scendi prima che il mio ragazzo muoia».

50 П ромовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.

Gesú gli disse: «Va tuo figlio vive!». E quell'uomo credette alla parola che gli aveva detto Gesú, e se ne andò.

51 А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.

Proprio mentre egli scendeva, gli vennero incontro i suoi servi e lo informarono, dicendo: «Tuo figlio vive».

52 А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.

Ed egli domandò loro a che ora era stato meglio; essi gli dissero: «Ieri all'ora settima la febbre lo lasciò».

53 З розумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім.

Allora il padre riconobbe che era proprio in quell'ora in cui Gesú gli aveva detto: «Tuo figlio vive»; e credette lui con tutta la sua casa.

54 Ц е знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.

Gesú fece anche questo secondo segno quando tornò dalla Giudea in Galilea.