1 Я к Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

Now when the Lord knew (learned, became aware) that the Pharisees had been told that Jesus was winning and baptizing more disciples than John—

2 х оч Ісус не христив Сам, а учні Його,

Though Jesus Himself did not baptize, but His disciples—

3 В ін покинув Юдею та знову пішов у Галілею.

He left Judea and returned to Galilee.

4 І потрібно було Самарію Йому переходити.

It was necessary for Him to go through Samaria.

5 О тож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.

And in doing so, He arrived at a Samaritan town called Sychar, near the tract of land that Jacob gave to his son Joseph.

6 Т ам же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.

And Jacob’s well was there. So Jesus, tired as He was from His journey, sat down by the well. It was then about the sixth hour (about noon).

7 Н адходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!

Presently, when a woman of Samaria came along to draw water, Jesus said to her, Give Me a drink—

8 Б о учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.

For His disciples had gone off into the town to buy food—

9 Т оді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.

The Samaritan woman said to Him, How is it that You, being a Jew, ask me, a Samaritan woman, for a drink?—For the Jews have nothing to do with the Samaritans—

10 І сус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.

Jesus answered her, If you had only known and had recognized God’s gift and Who this is that is saying to you, Give Me a drink, you would have asked Him and He would have given you living water.

11 К аже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?

She said to Him, Sir, You have nothing to draw with and the well is deep; how then can You provide living water?

12 Ч и Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?

Are You greater than and superior to our ancestor Jacob, who gave us this well and who used to drink from it himself, and his sons and his cattle also?

13 І сус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.

Jesus answered her, All who drink of this water will be thirsty again.

14 А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.

But whoever takes a drink of the water that I will give him shall never, no never, be thirsty any more. But the water that I will give him shall become a spring of water welling up (flowing, bubbling) within him unto (into, for) eternal life.

15 К аже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.

The woman said to Him, Sir, give me this water, so that I may never get thirsty nor have to come here to draw.

16 Г оворить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.

At this, Jesus said to her, Go, call your husband and come back here.

17 Ж інка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.

The woman answered, I have no husband. Jesus said to her, You have spoken truly in saying, I have no husband.

18 Б о п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.

For you have had five husbands, and the man you are now living with is not your husband. In this you have spoken truly.

19 К аже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.

The woman said to Him, Sir, I see and understand that You are a prophet.

20 О тці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.

Our forefathers worshiped on this mountain, but you say that Jerusalem is the place where it is necessary and proper to worship.

21 І сус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.

Jesus said to her, Woman, believe Me, a time is coming when you will worship the Father neither in this mountain nor in Jerusalem.

22 В и вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.

You do not know what you are worshiping. We do know what we are worshiping, for salvation comes from the Jews.

23 А ле наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.

A time will come, however, indeed it is already here, when the true (genuine) worshipers will worship the Father in spirit and in truth (reality); for the Father is seeking just such people as these as His worshipers.

24 Б ог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.

God is a Spirit (a spiritual Being) and those who worship Him must worship Him in spirit and in truth (reality).

25 В ідказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.

The woman said to Him, I know that Messiah is coming, He Who is called the Christ (the Anointed One); and when He arrives, He will tell us everything we need to know and make it clear to us.

26 П ромовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...

Jesus said to her, I Who now speak with you am He.

27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?

Just then His disciples came and they wondered (were surprised, astonished) to find Him talking with a woman. However, not one of them asked Him, What are You inquiring about? or What do You want? or, Why do You speak with her?

28 П окинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:

Then the woman left her water jar and went away to the town. And she began telling the people,

29 Х одіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?

Come, see a Man Who has told me everything that I ever did! Can this be the Christ?

30 І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.

So the people left the town and set out to go to Him.

31 Т им часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!

Meanwhile, the disciples urged Him saying, Rabbi, eat something.

32 А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.

But He assured them, I have food (nourishment) to eat of which you know nothing and have no idea.

33 П итали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?

So the disciples said one to another, Has someone brought Him something to eat?

34 І сус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.

Jesus said to them, My food (nourishment) is to do the will (pleasure) of Him Who sent Me and to accomplish and completely finish His work.

35 Ч и не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!

Do you not say, It is still four months until harvest time comes? Look! I tell you, raise your eyes and observe the fields and see how they are already white for harvesting.

36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.

Already the reaper is getting his wages, for he is gathering fruit (crop) unto life eternal, so that he who does the planting and he who does the reaping may rejoice together.

37 Б о про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.

For in this the saying holds true, One sows and another reaps.

38 Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.

I sent you to reap a crop for which you have not toiled. Other men have labored and you have stepped in to reap the results of their work.

39 З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!

Now numerous Samaritans from that town believed in and trusted in Him because of what the woman said when she declared and testified, He told me everything that I ever did.

40 А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.

So when the Samaritans arrived, they asked Him to remain with them, and He did stay there two days.

41 З начно ж більш вони ввірували через слово Його.

Then many more believed in and adhered to and relied on Him because of His personal message.

42 А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!

And they told the woman, Now we no longer believe (trust, have faith) just because of what you said; for we have heard Him ourselves, and we know that He truly is the Savior of the world, the Christ.

43 Я к минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.

But after these two days Jesus went on from there into Galilee—

44 С ам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.

Although He Himself declared that a prophet has no honor in his own country.

45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

However, when He came into Galilee, the Galileans also welcomed Him and took Him to their hearts eagerly, for they had seen everything that He did in Jerusalem during the Feast; for they too had attended the Feast.

46 Т оді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.

So Jesus came again to Cana of Galilee, where He had turned the water into wine. And there was a certain royal official whose son was lying ill in Capernaum.

47 В ін, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.

Having heard that Jesus had come back from Judea into Galilee, he went away to meet Him and began to beg Him to come down and cure his son, for he was lying at the point of death.

48 І сус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!

Then Jesus said to him, Unless you see signs and miracles happen, you never will believe (trust, have faith) at all.

49 Ц аредворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!

The king’s officer pleaded with Him, Sir, do come down at once before my little child is dead!

50 П ромовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.

Jesus answered him, Go in peace; your son will live! And the man put his trust in what Jesus said and started home.

51 А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.

But even as he was on the road going down, his servants met him and reported, saying, Your son lives!

52 А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.

So he asked them at what time he had begun to get better. They said, Yesterday during the seventh hour (about one o’clock in the afternoon) the fever left him.

53 З розумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім.

Then the father knew that it was at that very hour when Jesus had said to him, Your son will live. And he and his entire household believed (adhered to, trusted in, and relied on Jesus).

54 Ц е знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.

This is the second sign (wonderwork, miracle) that Jesus performed after He had come out of Judea into Galilee.