1 А ґілеадянин Їфтах був хоробрий вояк. А він був син блудливої жінки, і з нею Ґілеад породив Їфтаха.

Now Jephthah the Gileadite was a mighty warrior, but he was the son of a harlot. Gilead was Jephthah’s father.

2 І породила Ґілеадова жінка йому синів. І повиростали сини тієї жінки, та й вигнали Їфтаха, і сказали йому: Не будеш володіти в домі нашого батька, бо ти син іншої жінки!

And Gilead’s wife also bore him sons, and when his wife’s sons grew up, they thrust Jephthah out and said to him, You shall not have an inheritance in our father’s house, for you are the son of another woman.

3 І втік Їфтах перед своїми братами, і осівся в краї Тов. І зібралися до Їфтаха гулящі люди, та й виходили з ним.

Then Jephthah fled from his brothers and dwelt in the land of Tob; and worthless men gathered around Jephthah and went on raids with him.

4 І сталося по часі, і воювали Аммонові сини з Ізраїлем.

And after a time, the Ammonites made war against Israel.

5 І сталося, як воювали Аммонові сини з Ізраїлем, то пішли ґілеадські старші, щоб забрати Їфтаха з краю Тов.

And when the Ammonites made war against Israel, the elders of Gilead went to bring Jephthah out of the land of Tob;

6 І сказали вони до Їфтаха: Іди ж, і будеш нам провідником, і будемо воювати з Аммоновими синами.

And they said to Jephthah, Come and be our leader, that we may fight with the Ammonites.

7 І сказав Їфтах до ґілеадських старших: Чи ж не ви зненавидили мене, і вигнали мене з дому мого батька? І чого ви прийшли до мене тепер, коли ви в біді?

But Jephthah said to the elders of Gilead, Did you not hate me and drive me out of my father’s house? Why have you come to me now when you are in trouble?

8 І сказали ґілеадські старші до Їфтаха: Зате ми тепер вернулися до тебе! І ти піди з нами, і будемо воювати з Аммоновими синами, і станеш нам головою для всіх мешканців ґілеадських.

And the elders of Gilead said to Jephthah, This is why we have turned to you now, that you may go with us and fight the Ammonites and be our head over all the citizens of Gilead.

9 І сказав Їфтах до ґілеадських старших: Якщо ви мене вернете воювати з Аммоновими синами, і Господь дасть їх, щоб були побиті передо мною, то чи я стану вам головою?

Jephthah said to the elders of Gilead, If you bring me home again to fight against the Ammonites and the Lord gives them over to me, I will be your head.

10 І сказали ґілеадські старші до Їфтаха: Нехай Господь буде свідком поміж нами, що так, як слово твоє, так зробимо.

And the elders of Gilead said to Jephthah, The Lord is witness between us, if we do not do as you have said.

11 І пішов Їфтах з ґілеадськими старшими, і народ настановив його собі за голову та провідника, а Їфтах промовляв усі свої слова перед Господнім лицем у Міцпі.

So Jephthah went with the elders of Gilead, and the people made him head and leader over them. And Jephthah repeated all he had promised before the Lord at Mizpah.

12 І послав Їфтах послів до царів Аммонових синів, говорячи: Що тобі до мене, що ти прийшов до мене воювати з моїм краєм?

And Jephthah sent messengers to the king of the Ammonites, saying, What have you to do with me, that you have come against me to fight in my land?

13 І сказав цар Аммонових синів до Їфтахових послів: Бо Ізраїль забрав мій край, коли він виходив з Єгипту, від Арнону й аж до Яббоку та аж до Йордану. А тепер верни ж їх у мирі.

The Ammonites’ king replied to the messengers of Jephthah, Because Israel took away my land when they came up out of Egypt, from the Arnon even to Jabbok and to the Jordan; now therefore, restore those lands peaceably.

14 А Їфтах ще послав послів до царя Аммонових синів,

And Jephthah sent messengers again to the king of the Ammonites

15 і сказав йому: Так сказав Їфтах: Не взяв Ізраїль краю Моавого та краю Аммонових синів,

And said to him, Thus says Jephthah, Israel did not take the land of Moab or the land of the Ammonites.

16 б о коли йшли вони з Єгипту, то Ізраїль ішов по пустині аж до Червоного моря, і прийшов до Кадешу.

But when came up from Egypt, walked through the wilderness to the Red Sea and came to Kadesh.

17 І послав Ізраїль послів до едомського царя, говорячи: Нехай я перейду твоїм краєм, та не послухав едомський цар. І послав він також до царя моавського, та й той не хотів. І осівся Ізраїль у Кадешу.

Then Israel sent messengers to the king of Edom, saying, Let us, we pray, pass through your land, but the king of Edom would not listen. Also they sent to the king of Moab, but he would not consent. So Israel remained at Kadesh.

18 І пішов він пустинею, і обійшов край едомський та край моавський, і прийшов зо сходу сонця до моавського краю, та й таборували по тім боці Арнону, а в моавські границі не входили, бо Арнон границя Моава.

Then they went through the wilderness and went around the land of Edom and the land of Moab, and came by the east side of the land of Moab and camped on the other side of the Arnon; but they came not within the territory of Moab, for the Arnon was the boundary of Moab.

19 І послав Ізраїль послів до Сихона, царя аморейського, царя хешбонського, і сказав йому Ізраїль: Нехай ми перейдемо твоїм краєм аж до місця свого.

Then Israel sent messengers to Sihon king of the Amorites, king of Heshbon, and Israel said to him, Let us pass, we pray you, through your land to our country.

20 І не вірив Сихон Ізраїлеві, щоб він мирно перейшов його границями. І зібрав Сихон увесь народ свій, та й таборували в Йохці, і воювали з Ізраїлем.

But Sihon did not trust Israel to pass through his territory; so Sihon gathered all his people together and encamped at Jahaz and fought with Israel.

21 І дав Господь, Бог Ізраїля, Сихона та ввесь народ його в Ізраїлеву руку, вони побили їх. І посів Ізраїль увесь край амореянина, мешканця того краю.

And the Lord, the God of Israel, gave Sihon and all his people into the hand of Israel, and they defeated them; so Israel took possession of all the land of the Amorites, the inhabitants of that country.

22 І вони посіли всю аморейську країну від Арнону й аж до Яббоку, і від пустині та аж до Йордану.

They possessed all the territory of the Amorites, from the Arnon even to the Jabbok, and from the wilderness even to the Jordan.

23 А тепер Господь, Бог Ізраїлів, вигнав Амореянина перед народом Своїм, Ізраїлем, а ти посядеш його?

So now the Lord God of Israel has dispossessed the Amorites from before His people Israel, and should you possess them?

24 О тож, що дасть тобі на насліддя Кемош, бог твій, те ти посядеш, а все, де вигнав Господь, Бог наш, перед нами, те ми посядемо.

Will you not possess what Chemosh your god gives you to possess? And all the Lord our God dispossessed before us, we will possess.

25 А тепер чи справді ти ліпший від Балака, Ціппорового сина, царя моавського? Чи сваритися сварився він з Ізраїлем? Чи воювати воював із ними?

Now are you any better than Balak son of Zippor, king of Moab? Did he ever strive against Israel or did he ever go to war with them?

26 К оли Ізраїль сидів у Хешбоні та в підлеглих містах його, і в Ар'орі та в підлеглих містах його, і по всіх містах, що над Арноном, три сотні літ, то чому не відібрали ви їх за той час?

While Israel dwelt in Heshbon and its villages, and in Aroer and its villages, and in all the cities along the banks of the Arnon for 300 years, why did you not recover during that time?

27 А тобі я не згрішив, а ти робиш зо мною зло, щоб воювати зо мною. Нехай розсудить Господь, що судить сьогодні між Ізраїлевими синами та між синами Аммоновими.

So I have not sinned against you, but you are doing me wrong to war against me. The Lord, the Judge, judge this day between the Israelites and the Ammonites.

28 Т а цар Аммонових синів не послухався слів Їфтаха, що до нього посилав.

But the king of the Ammonites did not listen to the message Jephthah sent him.

29 І Дух Господній перебував на Їфтахові, і він перейшов Ґілеад та Манасію, і перейшов ґілеадську Міцпе, а з ґілеадської Міцпе перейшов до Аммонових синів.

Then the Spirit of the Lord came upon Jephthah, and he passed through Gilead and Manasseh, and Mizpah of Gilead, and from Mizpah of Gilead he passed on to the Ammonites.

30 І обіцяв Їфтах обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою руку,

And Jephthah made a vow to the Lord and said, If You will indeed give the Ammonites into my hand,

31 т о станеться, виходячий, що вийде з дверей мого дому навпроти мене, коли я вертатимусь з миром від Аммонових синів, то буде він для Господа, і я принесу його в цілопалення.

Then whatever or whoever comes forth from the doors of my house to meet me when I return in peace from the Ammonites, it shall be the Lord’s, and I will offer it or him up as a burnt offering.

32 І прийшов Їфтах до Аммонових синів воювати з ними, а Господь дав їх у його руку.

Then Jephthah crossed over to the Ammonites to fight with them, and the Lord gave them into his hand.

33 І він побив їх дуже великою поразкою від Ароеру й аж туди, де йти до Мінніту, двадцять міст, і аж до Авел-Кераміму. І впокорилися Аммонові сини перед синами Ізраїлевими.

And from Aroer to Minnith he smote them, twenty cities, and as far as Abel-cheramim, with a very great slaughter. So the Ammonites were subdued before the Israelites.

34 І прийшов Їфтах до Міцпи до свого дому, аж ось виходить навпроти нього дочка його з бубнами та з танцями! А вона була в нього тільки одна, не було в нього, окрім неї, ані сина, ані дочки.

Then Jephthah came to Mizpah to his home, and behold, his daughter came out to meet him with timbrels and with dances! And she was his only child; beside her he had neither son nor daughter.

35 І сталося, як він побачив її, то роздер одежу свою та й сказав: Ах, дочко моя! Ти справді повалила мене, і ти стала однією з тих, що нещасливлять мене. Бо я дав Господеві обіта, і не можу відмовитися від нього.

And when he saw her, he rent his clothes and said, Alas, my daughter! You have brought me very low, and you are the cause of great trouble to me; for I have opened my mouth to the Lord, and I cannot take it back.

36 А вона відказала йому: Батьку мій, ти дав обітницю Господеві, зроби мені, як вийшло з твоїх уст, коли Господь зробив тобі пімсту на твоїх ворогів, на Аммонових синів.

And she said to him, My father, if you have opened your mouth to the Lord, do to me according to what you have vowed, since the Lord has taken vengeance for you on your enemies, the Ammonites.

37 І сказала вона до свого батька: Нехай буде мені зроблена оця річ: відпусти мене на два місяці, і нехай я піду й зійду на гору, і нехай оплачу дівування своє я та приятельки мої.

And she said to her father, Let this thing be done for me; let me alone two months, that I may go and wander upon the mountains and bewail my virginity, I and my companions.

38 А він сказав: Іди! І послав її на два місяці. І пішла вона та її приятельки, і оплакувала дівування своє.

And he said, Go. And he sent her away for two months, and she went with her companions and bewailed her virginity upon the mountains.

39 І сталося в кінці двох місяців, і вернулася вона до батька свого, а він учинив над нею свою обітницю, яку обіцяв був, і вона не пізнала мужа. І сталося це звичаєм в Ізраїлі:

At the end of two months she returned to her father, who did with her according to his vow which he had vowed. She never mated with a man. This became a custom in Israel—

40 р ік-річно ходять Ізраїлеві дочки плакати за дочкою ґілеадянина Їфтаха, чотири дні в році.

That the daughters of Israel went yearly to mourn the daughter of Jephthah the Gileadite four days in a year.