1 ( 19-2) А Йоаву донесено: Ось цар плаче, і зачав жалобу по Авесаломові.

It was told Joab, Behold, the king is weeping and mourning for Absalom.

2 ( 19-3) І того дня ця перемога обернулася на жалобу для всього народу, бо того дня народ почув, що казали: Засмутився цар за своїм сином!

So the victory that day was turned into mourning for all the people, for they heard it said, The king grieves for his son.

3 ( 19-4) І прокрадався народ того дня, щоб увійти до міста, як прокрадається народ, засоромлений своєю втечею з бою...

The people slipped into the city stealthily that day as humiliated people steal away when they flee in battle.

4 ( 19-5) А цар закрив своє обличчя. І голосив цар сильним голосом: Сину мій, Авесаломе! Авесаломе, сину мій! Сину мій!...

But the king covered his face and cried with a loud voice, O my son Absalom, O Absalom, my son, my son!

5 ( 19-6) І прийшов Йоав до дому царя, та й сказав: Сьогодні ти засоромив обличчя всіх своїх рабів, які сьогодні врятували життя твоє, і життя синів твоїх та дочок твоїх, і життя жінок твоїх, і життя наложниць твоїх,

And Joab came into the house to the king and said, You have today covered the faces of all your servants with shame, who this day have saved your life and the lives of your sons and your daughters and the lives of your wives and concubines.

6 ( 19-7) через те, що ти любиш тих, хто тебе ненавидить, і ненавидиш тих, хто тебе любить, бож сьогодні ти виявив, що нема в тебе вождів ані слуг. Бо сьогодні я знаю, що коли б Авесалом був живий, а ми всі сьогодні були мертві, то тоді це було б любе в очах твоїх...

For you love those who hate you and hate those who love you. You have declared today that princes and servants are nothing to you; for today I see that if Absalom had lived and all the rest of us had died, you would be well pleased.

7 ( 19-8) А тепер устань, і говори до серця своїх рабів. Бо присягаю Господом, якщо ти не вийдеш, то цієї ночі ніхто не буде ночувати з тобою, і це буде тобі гірше за всяке зло, що приходило на тебе від молодости твоєї аж дотепер!

So now arise, go out and speak kindly and encouragingly to your servants; for I swear by the Lord that if you do not go, not a man will remain with you this night. And this will be worse for you than all the evil that has befallen you from your youth until now.

8 ( 19-9) І цар устав та й засів у брамі, а всьому народові донесли, говорячи: Ось цар сидить у брамі! І посходився ввесь народ перед царське обличчя, а Ізраїль повтікав кожен до своїх наметів.

Then the king arose and sat in the gate. And all were told, The king is sitting in the gate, and they all came before the king. Now Israel had fled, every man to his home.

9 ( 19-10) І сперечався ввесь народ по всіх Ізраїлевих племенах, говорячи: Цар урятував нас від руки всіх наших ворогів, він же врятував нас із руки филистимлян, а тепер утік із краю перед Авесаломом.

And all the people were at strife throughout all the tribes of Israel, saying, The king delivered us from the hands of our enemies, and he saved us from the hands of the Philistines. And now he has fled out of the land from Absalom.

10 ( 19-11) А Авесалом, якого ми помазали були над собою, помер на війні. А тепер чого ви зволікаєте щоб вернути царя?

And Absalom, whom we anointed over us, is dead in battle. So now, why do you say nothing about bringing back the king?

11 ( 19-12) І цар Давид послав до священиків, до Садока та до Евіятара, говорячи: Говоріть так до Юдиних старших: Чого ви будете останніми, щоб вернути царя до його дому? А слово всього Ізраїля прийшло вже до царя, до його дому.

And King David sent to Zadok and to Abiathar the priests, saying, Say to the elders of Judah, Why are you the last to bring the king back to his house, when the word of all Israel has come to the king, to bring him to his house?

12 ( 19-13) Ви браття мої, ви кість моя та тіло моє! І чого ви будете останніми, щоб вернути царя?

You are my kinsmen; you are my bone and my flesh. Why then are you the last to bring back the king?

13 ( 19-14) А Амасі скажете: Чи ж ти не кість моя та не тіло моє? Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо ти не будеш у мене вождем війська по всі дні замість Йоава.

And say to Amasa, Are you not of my bone and of my flesh? May God do so to me, and more also, if you are not commander of my army hereafter in place of Joab.

14 ( 19-15) І прихилив він серце всіх Юдиних мужів, як одного чоловіка. І послали вони до царя: Вернися ти та всі твої слуги!

He inclined the hearts of all the men of Judah as one man, so they sent word to, Return, you and all your servants.

15 ( 19-16) І вернувся цар, і прийшов аж до Йордану, а Юда прийшов до Ґілґалу назустріч цареві, щоб перепровадити царя через Йордан.

So returned and came to the Jordan. And Judah came to Gilgal to meet the king, to conduct him over the Jordan.

16 ( 19-17) А Шім'ї, Ґерин син, Веніяминівець, що з Бахуріму, поспішив і зійшов з Юдиними мужами на зустріч царя Давида.

And Shimei son of Gera, a Benjamite of Bahurim, hastily came down with the men of Judah to meet King David,

17 ( 19-18) І з ним було тисяча чоловіка з Веніямина, та Ціва, слуга Саулового дому, і п'ятнадцятеро синів його та двадцятеро його рабів із ним. І вони перейшли Йордан перед царем.

And 1, 000 men of Benjamin with him. And Ziba, the servant of the house of Saul, and his fifteen sons and twenty servants with him, rushed to the Jordan and pressed quickly into the king’s presence.

18 ( 19-19) І перейшов порон, щоб перепровадити царський дім та зробити, що було добре в очах його. А Шім'ї, Ґерин син, упав перед царем, як той переходив Йордан,

And there went over a ferryboat to bring over the king’s household and to do what he thought good. And Shimei son of Gera fell down before the king as David came to the Jordan,

19 ( 19-20) та й цареві сказав: Нехай пан не порахує мені переступу, і не пам'ятай, що раб твій провинився був того дня, коли мій пан цар вийшов був з Єрусалиму, щоб цар не поклав це до серця свого!

And said to the king, Let not my lord impute iniquity to me and hold me guilty, nor remember what your servant did the day my lord went out of Jerusalem; may the king not take it to heart.

20 ( 19-21) Бо раб твій знає, що згрішив він, і ось я прийшов сьогодні з усього Йосипового дому перший, щоб вийти зустріти мого пана царя.

For your servant knows that I have sinned; therefore, behold, I am today the first of all the house of Joseph to come down to meet my lord the king.

21 ( 19-22) А Авішай, син Церуїн, відповів та й сказав: Чи ж не буде забитий Шім'ї за те, що проклинав Господнього помазанця?

But Abishai son of Zeruiah said, Shall not Shimei be put to death for this, because he cursed the Lord’s anointed?

22 ( 19-23) А Давид відказав: Що вам до мене, сини Церуїні, що ви сьогодні стаєте мені за сатану? Чи сьогодні буде забитий хто в Ізраїлі? Хіба ж я не знаю, що сьогодні я цар над Ізраїлем?

David said, What have I to do with you, you sons of Zeruiah, that you should be an adversary to me today? Shall anyone be put to death today in Israel? For do not I know that I am this day king over Israel?

23 ( 19-24) А до Шім'ї цар сказав: Не помреш! І заприсягнув йому цар.

Therefore the king said to Shimei, You shall not die. And the king gave him his oath.

24 ( 19-25) І зійшов спіткати царя й Мефівошет, онук Саулів. А він не оправляв ніг своїх і не оправляв вуса свого, і не оправляв своєї одежі від дня, як цар вийшов, аж до дня, коли він вернувся з миром.

Mephibosheth the son of Saul came down to meet the king, and had not dressed his feet, trimmed his beard, or washed his clothes from the day the king left until he returned in peace and safety.

25 ( 19-26) І сталося, коли прийшов він до Єрусалиму зустріти царя, то сказав йому цар: Чому ти не пішов зо мною, Мефівошете?

And when he came to Jerusalem to meet the king, David said to him, Why did you not go with me, Mephibosheth?

26 ( 19-27) А той відказав: Пане мій царю, раб мій обманив мене! Бо я, раб твій, сказав: осідлаю собі осла, і сяду на нього, та й поїду з царем, бо раб твій кульгавий.

He said, My lord O king, my servant deceived me; for I said, Saddle me the donkey that I may ride on it and go to the king, for your servant is lame.

27 ( 19-28) Та він очернив раба твого перед паном моїм царем. А мій пан цар, немов Божий Ангол, тому зроби, що добре в очах твоїх!

He has slandered your servant to my lord the king. But the king is as an angel of God; so do what is good in your eyes.

28 ( 19-29) Бож хіба ввесь дім батька мого не був вартий смерти перед моїм паном царем? Та ти вмістив раба свого серед їдців свого столу. І яке ж я маю право скаржитися перед царем?

For all of my father’s house were but doomed to death before my lord the king; yet you set your servant among those who ate at your own table. What right therefore have I to cry any more to the king?

29 ( 19-30) І сказав йому цар: Пощо ти говориш іще оці свої слова? Я сказав: ти та Ціва поділите поле.

The king said to him, Why speak any more of your affairs? I say, You and Ziba divide the land.

30 ( 19-31) І сказав Мефівошет до царя: Нехай він візьме навіть усе по тому, коли мій пан, цар прийшов із миром до дому свого!.

Mephibosheth said to the king, Oh, let him take it all, since my lord the king has returned home in safety and peace.

31 ( 19-32) А ґілеадянин Барзіллай зійшов з Роґеліму, і перейшов з царем Йордан, щоб провести його за Йордан.

Now Barzillai the Gileadite came down from Rogelim and went on to the Jordan with the king to conduct him over the Jordan.

32 ( 19-33) А Барзіллай був дуже старий, віку восьмидесяти літ. І він годував царя, як той сидів був у Маханаїмі, бо він був дуже заможна людина.

Now Barzillai was a very aged man, even eighty years old; and he had provided the king with food while he remained at Mahanaim, for he was a very great man.

33 ( 19-34) І сказав цар до Барзіллая: Перейди зо мною, і я буду годувати тебе при собі в Єрусалимі.

And the king said to Barzillai, Come over with me, and I will provide for you with me in Jerusalem.

34 ( 19-35) І сказав Барзіллай до царя: Скільки ще часу життя мого, що я піду з царем до Єрусалиму?

And Barzillai said to the king, How much longer have I to live, that it would be worthwhile for me to go up with the king to Jerusalem?

35 ( 19-36) Я сьогодні віку восьмидесяти літ. Чи можу я розпізнавати між добрим та злим? Чи розкуштує твій раб, що буду їсти та що буду пити? Чи послухаю я ще голосу співаків та співачок? І пощо буде ще раб твій тягарем для свого пана царя?

I am this day eighty years old. Could I now discern between good and evil? Can your servant appreciate what I eat or drink? Can I any longer enjoy the voices of singing men and women? Why then should your servant be still a burden to my lord the king?

36 ( 19-37) Трохи перейде твій раб із царем за Йордан. І чого цар висвідчує мені оце?

Your servant will only go over the Jordan with the king. Why should the king repay me with such a reward?

37 ( 19-38) Нехай раб твій вернеться, і нехай помре у своєму місті при гробі батька свого та своєї матері. А ось раб твій, син мій Кімган перейде з паном моїм, із царем, а ти зроби йому, що добре в очах твоїх.

Let your servant turn back again, that I may die in my own city and be buried by the grave of my father and mother. But here is your servant Chimham; let him go over with my lord the king. And do to him what shall seem good to you.

38 ( 19-39) І сказав цар: Кімган перейде зо мною, а я зроблю йому, що миле в очах твоїх. І все, що вибереш у мене, я зроблю тобі!

The king answered, Chimham shall go over with me, and I will do to him what seems good to you; and whatever you ask of me I will do for you.

39 ( 19-40) І ввесь народ перейшов Йордан, перейшов і цар. І цар поцілував Барзіллая, та й поблагословив його, і той вернувся на своє місце.

So all the people went over the Jordan. When the king had crossed over, he kissed Barzillai and blessed him, and returned to his own place.

40 ( 19-41) І перейшов цар до Ґілґалу, а з ним перейшов Кімган та ввесь Юдин народ, і вони перепровадили царя, а також перейшла половина Ізраїлевого народу.

Then the king went on to Gilgal, and Chimham went with him; and all the people of Judah and also half the people of Israel escorted the king.

41 ( 19-42) Аж ось усі ізраїльтяни прийшли до царя. І сказали вони цареві: Чому вкрали тебе наші браття, люди Юдині, і перепровадили царя та його дім через Йордан, та всіх Давидових людей з ним?

And all the men of Israel came to the king and said to him, Why have our kinsmen, the men of Judah, stolen you away and have brought the king and his household over the Jordan, and all David’s men with him?

42 ( 19-43) І відповіли всі Юдині люди Ізраїлеві: Бо близький цар до нас! І чого то запалився тобі гнів на цю річ? Чи справді з'їли ми що в царя? Чи теж справді він роздав нам які дарунки?

But all the men of Judah answered the men of Israel, Because the king is near of kin to us. Why then be angry about it? Have we eaten at all at the king’s expense? Or has he given us any gift?

43 ( 19-44) І відповіли ізраїльтяни юдеям та й сказали: Нас десять частин у царя, а також і в Давида ми ліпші від вас. Чому ж ви злегковажили нас? Хіба ж не нам було перше слово, щоб вернути царя? Але слово юдеїв було гостріше від слова ізраїльтян.

Then the men of Israel answered the men of Judah, We have ten shares in the king; and we have more right to David than you have. Why then did you despise and ignore us? Were we not the first to speak of our bringing back our king? But the words of the men of Judah were more violent than the charges of the men of Israel.