1 А один чоловік, на ймення Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав був маєтка,

But a certain man named Ananias with his wife Sapphira sold a piece of property,

2 т а й з відома дружини своєї присвоїв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів.

And with his wife’s knowledge and connivance he kept back and wrongfully appropriated some of the proceeds, bringing only a part and putting it at the feet of the apostles.

3 І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю?

But Peter said, Ananias, why has Satan filled your heart that you should lie to and attempt to deceive the Holy Spirit, and should withdraw secretly and appropriate to your own use part of the price from the sale of the land?

4 Х іба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові!

As long as it remained unsold, was it not still your own? And after it was sold, was not at your disposal and under your control? Why then, is it that you have proposed and purposed in your heart to do this thing? You have not lied to men but to God.

5 Я к Ананій зачув ці слова, то впав та й умер... І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

Upon hearing these words, Ananias fell down and died. And great dread and terror took possession of all who heard of it.

6 Ю наки ж повставали, обгорнули його, і винесли та й поховали.

And the young men arose and wrapped up and carried it out and buried it.

7 І сталось, годин через три прийшла й дружина його, про випадок нічого не знавши.

Now after an interval of about three hours his wife came in, not having learned of what had happened.

8 І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона ж відказала: Так, за стільки.

And Peter said to her, Tell me, did you sell the land for so much? Yes, she said, for so much.

9 Д о неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть...

Then Peter said to her, How could you two have agreed and conspired together to try to deceive the Spirit of the Lord? Listen! The feet of those who have buried your husband are at the door, and they will carry you out.

10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

And instantly she fell down at his feet and died; and the young men entering found her dead, and they carried her out and buried her beside her husband.

11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це...

And the whole church and all others who heard of these things were appalled.

12 А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі. І були однодушно всі в Соломоновім ґанку.

Now by the hands of the apostles (special messengers) numerous and startling signs and wonders were being performed among the people. And by common consent they all met together in the covered porch (walk) called Solomon’s.

13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

And none of those who were not of their number dared to join and associate with them, but the people held them in high regard and praised and made much of them.

14 І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок,

More and more there were being added to the Lord those who believed, crowds both of men and of women,

15 т ак що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них.

So that they kept carrying out the sick into the streets and placing them on couches and sleeping pads, that as Peter passed by, at least his shadow might fall on some of them.

16 І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані!

And the people gathered also from the towns and hamlets around Jerusalem, bringing the sick and those troubled with foul spirits, and they were all cured.

17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнились заздрощами,

But the high priest rose up and all who were his supporters, that is, the party of the Sadducees, and being filled with jealousy and indignation and rage,

18 і руки наклали вони на апостолів, і до в'язниці громадської вкинули їх.

They seized and arrested the apostles (special messengers) and put them in the public jail.

19 А ле Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:

But during the night an angel of the Lord opened the prison doors and, leading them out, said,

20 І діть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя.

Go, take your stand in the temple courts and declare to the people the whole doctrine concerning this Life (the eternal life which Christ revealed).

21 Я к це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели.

And when they heard this, they accordingly went into the temple about daybreak and began to teach. Now the high priest and his supporters who were with him arrived and called together the council (Sanhedrin), even all the senate of the sons of Israel, and they sent to the prison to have brought.

22 А служба, прийшовши, не знайшла їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,

But when the attendants arrived there, they failed to find them in the jail; so they came back and reported,

23 г оворячи: В'язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену, і сторожу, що при дверях стояла; а коли відчинили, то нікого всередині ми не знайшли!

We found the prison quite safely locked up and the guards were on duty outside the doors, but when we opened, we found no one on the inside.

24 Я к почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що б то сталося.

Now when the military leader of the temple area and the chief priests heard these facts, they were much perplexed and thoroughly at a loss about them, wondering into what this might grow.

25 Т а прийшовши один, сповістив їх, говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають народ.

But some man came and reported to them, saying, Listen! The men whom you put in jail are standing in the temple and teaching the people!

26 П ішов тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не побили камінням.

Then the military leader went with the attendants and brought, but without violence, for they dreaded the people lest they be stoned by them.

27 П рипровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:

So they brought them and set them before the council (Sanhedrin). And the high priest examined them by questioning,

28 Ч и ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас...

Saying, We definitely commanded and strictly charged you not to teach in or about this Name; yet here you have flooded Jerusalem with your doctrine and you intend to bring this Man’s blood upon us.

29 В ідповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей!

Then Peter and the apostles replied, We must obey God rather than men.

30 Б ог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві.

The God of our forefathers raised up Jesus, Whom you killed by hanging Him on a tree (cross).

31 Й ого Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів.

God exalted Him to His right hand to be Prince and Leader and Savior and Deliverer and Preserver, in order to grant repentance to Israel and to bestow forgiveness and release from sins.

32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому.

And we are witnesses of these things, and the Holy Spirit is also, Whom God has bestowed on those who obey Him.

33 Я к зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й радилися, як їм смерть заподіяти?...

Now when they heard this, they were cut to the heart and infuriated and wanted to kill the disciples.

34 І встав у синедріоні один фарисей, Гамаліїл на ймення, учитель Закону, поважаний від усього народу, та й звелів на часинку апостолів вивести.

But a certain Pharisee in the council (Sanhedrin) named Gamaliel, a teacher of the Law, highly esteemed by all the people, standing up, ordered that the apostles be taken outside for a little while.

35 І промовив до них: Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що з ними робити ви маєте.

Then he addressed them: Men of Israel, take care in regard to what you propose to do concerning these men.

36 Б о перед цими днями повстав був Тевда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпорошились та обернулись в ніщо.

For before our time there arose Theudas, asserting himself to be a person of importance, with whom a number of men allied themselves, about 400; but he was killed and all who had listened to and adhered to him were scattered and brought to nothing.

37 П ісля нього повстав, під час перепису, Галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошились.

And after this one rose up Judas the Galilean, during the time of the census, and drew away a popular following after him; he also perished and all his adherents were scattered.

38 І тепер кажу вам: Відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде, розпадеться вона.

Now in the present case let me say to you, stand off (withdraw) from these men and let them alone. For if this doctrine or purpose or undertaking or movement is of human origin, it will fail (be overthrown and come to nothing);

39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями! І послухались ради його.

But if it is of God, you will not be able to stop or overthrow or destroy them; you might even be found fighting against God!

40 І , покликавши знов апостолів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпустили.

So, convinced by him, they took his advice; and summoning the apostles, they flogged them and sternly forbade them to speak in or about the name of Jesus, and allowed them to go.

41 А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса.

So they went out from the presence of the council (Sanhedrin), rejoicing that they were being counted worthy to suffer shame and be exposed to disgrace for His name.

42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа.

Yet they never ceased for a single day, both in the temple area and at home, to teach and to proclaim the good news (Gospel) of Jesus the Christ (the Messiah).