1 І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табору.

And the people grumbled and deplored their hardships, which was evil in the ears of the Lord, and when the Lord heard it, His anger was kindled; and the fire of the Lord burned among them and devoured those in the outlying parts of the camp.

2 І народ став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, і погас той огонь.

The people cried to Moses, and when Moses prayed to the Lord, the fire subsided.

3 І він назвав ім'я того місця: Тав'ера, бо між ними горів був Господній огонь.

He called the name of the place Taberah, because the fire of the Lord burned among them.

4 А збиранина, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: Хто нагодує нас м'ясом?

And the mixed multitude among them began to lust greatly, and the Israelites wept again and said, Who will give us meat to eat?

5 М и згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник.

We remember the fish we ate freely in Egypt and without cost, the cucumbers, melons, leeks, onions, and garlic.

6 А тепер душа наша в'яне, немає нічого, тільки манна нам перед очима.

But now our soul (our strength) is dried up; there is nothing at all to be seen but this manna.

7 А манна як коріяндрове насіння вона, а вигляд її, як вигляд кришталу.

The manna was like coriander seed and its appearance was like that of bdellium.

8 Л юди розходилися, і збирали її та мололи жорнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа.

The people went about and gathered it, and ground it in mills or beat it in mortars, and boiled it in pots, and made cakes of it; and it tasted like cakes baked with fresh oil.

9 А коли роса спадала на табір, спадала й та манна на нього.

And when the dew fell on the camp in the night, the manna fell with it.

10 І почув Мойсей, що народ плаче в родинах своїх, кожен при вході намету свого. І сильно запалав гнів Господній, і в очах Мойсеєвих то було зле.

And Moses heard the people weeping throughout their families, every man at the door of his tent; and the anger of the Lord blazed hotly, and in the eyes of Moses it was evil.

11 І сказав Мойсей до Господа: Нащо вчинив Ти зло своєму рабові, і чому я не знайшов милости в очах Твоїх, що Ти поклав тягара всього народу на мене?

And Moses said to the Lord, Why have You dealt ill with Your servants? And why have I not found favor in Your sight, that You lay the burden of all this people on me?

12 Ч и я був вагітний усім тим народом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця, до землі, яку Ти присягнув батькам його?

Have I conceived all this people? Have I brought them forth, that You should say to me, Carry them in your bosom, as a nursing father carries the sucking child, to the land which You swore to their fathers ?

13 З відки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому народові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м'яса, і ми будемо їсти!

Where should I get meat to give to all these people? For they weep before me and say, Give us meat, that we may eat.

14 Н е подолаю я сам носити всього цього народа, бо він тяжчий за мене!

I am not able to carry all these people alone, because the burden is too heavy for me.

15 А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!

And if this is the way You deal with me, kill me, I pray You, at once, and be granting me a favor and let me not see my wretchedness.

16 І сказав Господь до Мойсея: Збери ж мені сімдесятеро люда зо старших Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою.

And the Lord said to Moses, Gather for Me seventy men of the elders of Israel whom you know to be the elders of the people and officers over them; and bring them to the Tent of Meeting and let them stand there with you.

17 І Я зійду, і буду розмовляти там із тобою, і візьму від Духа, що на тобі, і покладу на них, і вони носитимуть із тобою тягара того народу, і не будеш носити ти сам.

And I will come down and talk with you there; and I will take of the Spirit which is upon you and will put It upon them; and they shall bear the burden of the people with you, so that you may not have to bear it yourself alone.

18 А до народу скажи: Освятіться назавтра, і будете їсти м'ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м'яса, і ви будете їсти.

And say to the people, Consecrate yourselves for tomorrow, and you shall eat meat; for you have wept in the hearing of the Lord, saying, Who will give us meat to eat? For it was well with us in Egypt. Therefore the Lord will give you meat, and you shall eat.

19 Н е один день будете ви їсти, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день,

You shall not eat one day, or two, or five, or ten, or twenty days,

20 а ле цілий місяць, аж поки не вийде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви знехтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?

But a whole month—until it comes out at your nostrils and is disgusting to you—because you have rejected and despised the Lord Who is among you, and have wept before Him, saying, Why did we come out of Egypt?

21 І сказав Мойсей: Шістсот тисяч піхоти той народ, що я серед нього, а Ти сказав: Я дам їм м'яса, і вони будуть їсти місяць часу.

But Moses said, The people among whom I am are 600, 000 footmen, and You have said, I will give them meat, that they may eat a whole month!

22 Ч и худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них, і вистачить їм? Чи також збереться для них уся морська риба, і вистачить їм?

Shall flocks and herds be killed to suffice them? Or shall all the fish of the sea be collected to satisfy them?

23 А Господь сказав до Мойсея: Чи Господня рука буває коротка? Тепер ти побачиш, чи сповниться тобі Моє слово, чи ні.

The Lord said to Moses, Has the Lord’s hand (His ability and power) become short (thwarted and inadequate)? You shall see now whether My word shall come to pass for you or not.

24 І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старших народу, і поставив їх навколо скинії.

So Moses went out and told the people the words of the Lord, and he gathered seventy men of the elders of the people and set them round about the Tent.

25 І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдесят чоловіка старших. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали.

And the Lord came down in the cloud and spoke to him, and took of the Spirit that was upon him and put It upon the seventy elders; and when the Spirit rested upon them, they prophesied. Then they did so no more.

26 І зосталося двоє людей в таборі, ім'я одному Елдад, а ймення другому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в таборі.

But there remained two men in the camp named Eldad and Medad. The Spirit rested upon them, and they were of those who were selected and listed, yet they did not go out to the Tent, but they prophesied in the camp.

27 І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: Елдад і Медад пророкують у таборі!

And a young man ran to Moses and said, Eldad and Medad are prophesying in the camp.

28 І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї молодости, та й сказав: Пане мій Мойсею, заборони їм!

Joshua son of Nun, the minister of Moses, one of his chosen men, said, My lord Moses, forbid them!

29 І сказав йому Мойсей: Чи ти заздрісний за мене? О, якби то ввесь Господній народ став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!

But Moses said to him, Are you envious or jealous for my sake? Would that all the Lord’s people were prophets and that the Lord would put His Spirit upon them!

30 І вернувся Мойсей до табору, він та старші Ізраїлеві.

And Moses went back into the camp, he and the elders of Israel.

31 І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табором, як денна дорога туди й як денна дорога сюди навколо табору, і коло двох ліктів на поверхні землі.

And there went forth a wind from the Lord and brought quails from the sea, and let them fall beside the camp, about a day’s journey on this side and on the other side, all around the camp, about two cubits above the ground.

32 І встав народ, і цілий той день і цілу ту ніч, і цілий день назавтра збирали перепелицю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табору.

And the people rose all that day and all night and all the next day and caught and gathered the quails. He who gathered least gathered ten homers; and they spread them out for themselves round about the camp.

33 Т е м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою поразкою в народ...

While the meat was yet between their teeth, before it was consumed, the anger of the Lord was kindled against the people, and the Lord smote them with a very great plague.

34 І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадливий.

That place was called Kibroth-hattaavah, because there they buried the people who lusted, whose physical appetite caused them to sin.

35 З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту, і були в Гацероті.

The Israelites journeyed from Kibroth-hattaavah to Hazeroth, where they remained.