1 А Давид переглянув народ, що з ним, і настановив над ними тисячників та сотників.

David numbered the men who were with him and set over them commanders of thousands and of hundreds.

2 І послав Давид народ, третину під рукою Йоава, і третину під рукою Авішая, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під рукою ґатянина Іттая. І сказав цар до народу: Конче піду також і я з вами!

David sent forth the army, a third under command of Joab, a third under Abishai son of Zeruiah, Joab’s brother, and a third under Ittai the Gittite. told the men, I myself will go out with you also.

3 Т а народ сказав: Ти не підеш! Бо якщо ми справді втечемо, вони не звернуть на нас уваги. І якщо половина нас повмирає, вони не звернуть на нас уваги, бо ти як нас десять тисяч. А тепер буде ліпше, як будеш допомагати нам із міста.

But the men said, You shall not go out. For if we flee, they will not care about us; if half of us die, they will not care about us. But you are worth 10, 000 such as we are. So now it is better that you be able to help us from the city.

4 І сказав до них цар: Що буде добре в очах ваших, зроблю. І став цар при брамі, а ввесь народ повиходив за сотнями та за тисячами.

The king said to them, Whatever seems best to you I will do. So he stood beside the gate, and all the army came out by hundreds and by thousands.

5 А цар наказав Йоавові й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Обережно будьте мені з моїм юнаком Авесаломом! А ввесь народ чув, як цар наказав усім провідникам про Авесалома.

The king commanded Joab, Abishai, and Ittai, saying, Deal gently for my sake with the young man Absalom. And all the people heard when the king gave orders to all the commanders about Absalom.

6 І вийшов народ на поле навперейми Ізраїля, і був бій в Єфремовому лісі.

So the army went out into the field against Israel, and the battle was fought in the forest of Ephraim.

7 І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими рабами. І була там того дня велика поразка, полягло двадцять тисяч!

men of Israel were defeated by the servants of David, and there was a great slaughter that day of 20, 000 men.

8 І поширився там бій по всій тій землі, і того дня більш народу пожер ліс, ніж поїв меч.

For the battle spread over the face of all the country, and the forest devoured more men that day than did the sword.

9 І спіткався Авесалом із Давидовими рабами, а Авесалом їхав на мулі. І підбіг мул під гущавину великого дуба, а його волосся заплуталося в дубі, і він опинився між небом та між землею, а мул, що під ним, перебіг...

Then Absalom met the servants of David. Absalom rode on a mule, and the mule went under the thick boughs of a great oak, and Absalom’s head caught fast of the oak; and the mule under him ran away, leaving him hanging between the heavens and the earth.

10 І побачив це один чоловік, і доніс Йоаву та й сказав: Ось я бачив Авесалома, що висить на дубі.

A certain man saw it and told Joab, Behold, I saw Absalom hanging in an oak.

11 І сказав Йоав до чоловіка, що доносив йому: Ось ти бачив, а чому ти не вразив його там на землі, а я дав би був тобі десять шеклів срібла та одного пояса.

Joab said to the man, You saw him! Why did you not strike him down to the ground? I would have given you ten shekels of silver and a girdle.

12 І сказав той чоловік до Йоава: А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла, не простягну своєї руки на царського сина, бо ми чули на власні вуха, що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені мого юнака Авесалома!

The man told Joab, Though I should receive 1, 000 pieces of silver, yet I would not put forth my hand against the king’s son. For in our hearing the king charged you, Abishai, and Ittai, Have a care, whoever you be, for the young man Absalom.

13 А бо коли б я допустився в душі своїй неправди, а всяка річ не затаїться перед царем! то й ти став би проти мене.

Otherwise, if I had dealt falsely against his life—for nothing is hidden from the king—you yourself would have taken sides against me.

14 І сказав Йоав: Не буду отак зволікати з тобою! І він узяв три стрілі в руку свою, і вбив їх у серце Авесалома, що ще живий висів на середині дуба...

Joab said, I will not tarry thus with you. He took three darts in his hand and thrust them into the body of Absalom while he was yet alive in the midst of the oak.

15 І оточили його десять юнаків, Йоавові зброєноші, і вдарили Авесалома, та й убили його...

And ten young men, Joab’s armor-bearers, surrounded and struck Absalom and killed him.

16 І засурмив Йоав у сурму, а народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав народ.

Then Joab blew the trumpet, and the troops returned from pursuing Israel, for Joab restrained and spared them.

17 І взяли вони Авесалома, та й кинули його в лісі до великої ями, і накидали над ним дуже велику могилу з каміння, а ввесь Ізраїль повтікав кожен до намету свого.

They took Absalom and cast him into a great pit in the forest and raised a very great heap of stones upon him. And all Israel fled, everyone to his own home.

18 А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам'ятника, що в царській долині, бо він казав: Нема в мене сина, щоб згадувати про ймення моє. І він назвав пам'ятникові ім'я на своє ім'я. І звалось його: Яд-Авесалом, і так зветься він аж до цього дня.

Now Absalom in his lifetime had reared up for himself a pillar which is in the King’s Valley, for he said, I have no son to keep my name in remembrance. He called the pillar after his own name, and to this day it is called Absalom’s Monument.

19 А Ахімаац, Садоків син, сказав: Побіжу я й сповіщу цареві, що Господь визволив його від руки його ворогів.

Then said Ahimaaz son of Zadok, Let me now run and bear the king tidings of how the Lord has avenged David of his enemies.

20 І сказав йому Йоав: Не ти вісник цього дня, а сповістиш іншого дня. А цього дня не сповістиш тому, що це ж царський син помер.

Joab told him, You shall not carry news today, but another time. Today you shall bear no news, for the king’s son is dead.

21 І сказав Йоав до кушита: Іди, донеси цареві, що ти бачив. А кушит уклонився Йоавові, та й побіг.

Then said Joab to the Cushite, Go tell the king what you have seen. And the Cushite bowed to Joab and ran.

22 А Ахімаац, син Садока, знову сказав до Йоава: А нехай буде, що буде! Побіжу й я за кушитом! Йоав же відказав: Пощо ти побіжиш, мій сину, коли нема доброї вістки?

Then said Ahimaaz son of Zadok again to Joab, But anyhow, let me, I pray you, also run after the Cushite. Joab said, Why should you run, my son, seeing you will have no reward, for you have not sufficient tidings?

23 А нехай буде, що буде, побіжу! І той сказав йому: Біжи! І побіг Ахімаац дорогою рівнини, і випередив кушита.

But he said, Let me run anyhow. So Joab said to him, Run. Then Ahimaaz ran by the way of the plain and outran the Cushite.

24 А Давид сидів між двома брамами. А вартівник пішов на дах брами на мур, і звів свої очі та й побачив, аж ось біжить самітний чоловік.

Now David was sitting between the two gates; and the watchman went up to the roof over the gate by the wall, and when he looked, he saw a man running alone.

25 І кликнув вартівник, і доніс цареві. А цар сказав: Якщо він сам, вістка в устах його! А чоловік усе йшов та зближався.

The watchman called out and told the king. The king said, If he is alone, he has news to tell. And he came on and drew near.

26 І побачив вартівник іншого чоловіка, що біг. І кликнув вартівник до сторожа брами й сказав: Ось біжить самітний чоловік. А цар сказав: І цей зо звісткою!

Then the watchman saw another man running, and the watchman called to the gatekeeper, Behold, another man running alone. The king said, He also brings news.

27 І сказав вартівник: Я бачу біг першого, як біг Ахімааца, Садокового сина. А цар сказав: То чоловік добрий, і приходить з доброю звісткою.

The watchman said, I think the man in front runs like Ahimaaz son of Zadok. The king said, He is a good man and comes with good tidings.

28 І кликнув Ахімаац, і сказав до царя: Мир! І вклонився він цареві своїм обличчям до землі та й сказав: Благословенний Господь, Бог твій, що видав людей, які піднесли були руку свою проти мого пана царя!

And Ahimaaz called and said to the king, All is well! And he fell down to the ground on his face before the king and said, Blessed be the Lord your God, Who has shut up the men who lifted up their hands against my lord the king.

29 А цар сказав: Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом? І сказав Ахімаац: Я бачив велике замішання, коли Йоав посилав царського раба та мене, твойого раба, та я не знаю, що то...

The king said, Is the young man Absalom safe? Ahimaaz answered, When Joab sent the king’s servant and me, your servant, I saw a great tumult, but I do not know what it was.

30 І сказав цар: Відійди набік, стань отут. І той відійшов набік та й став.

The king told him, Turn aside; stand here. And he turned aside and stood still.

31 А ж ось приходить кушит. І сказав кушит: Нехай прийме звістку мій пан цар, бо сьогодні визволив тебе Господь від руки всіх повстаючих на тебе.

And behold, the Cushite (Ethiopian) came, and he said, News, my lord the king! For the Lord has delivered you this day from all who rose up against you.

32 І сказав цар до кушита: Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом? І сказав кушит: Нехай станетья, як тому юнакові, ворогам мого пана царя та всім, що повстали на тебе на зло!...

The king said to the Cushite, Is the young man Absalom safe? The Cushite replied, May the enemies of my lord the king and all who rise against you to do evil be like that young man is.

33 ( 19-1) І затремтів цар, і вийшов на горішній поверх брами, та й заплакав. А коли йшов, то так говорив: Сину мій, Авесаломе, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, якби я був помер замість тебе, Авесаломе! Сину мій, сину мій!...

And the king was deeply moved and went up to the chamber over the gate and wept. And as he went, he said, O my son Absalom, my son, my son Absalom! Would to God I had died for you, O Absalom, my son, my son!