1 І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської.

They came to the other side of the sea to the region of the Gerasenes.

2 І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого.

And as soon as He got out of the boat, there met Him out of the tombs a man of an unclean spirit.

3 В ін мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його,

This man continually lived among the tombs, and no one could subdue him any more, even with a chain;

4 б о часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його.

For he had been bound often with shackles for the feet and handcuffs, but the handcuffs of chains he wrenched apart, and the shackles he rubbed and ground together and broke in pieces; and no one had strength enough to restrain or tame him.

5 І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння...

Night and day among the tombs and on the mountains he was always shrieking and screaming and beating and bruising and cutting himself with stones.

6 А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому,

And when from a distance he saw Jesus, he ran and fell on his knees before Him in homage,

7 і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене!

And crying out with a loud voice, he said, What have You to do with me, Jesus, Son of the Most High God? I solemnly implore you by God, do not begin to torment me!

8 Б о сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини!

For Jesus was commanding, Come out of the man, you unclean spirit!

9 І запитав Він його: Як тобі на ім'я? А той відповів: Леґіон мені ймення багато бо нас.

And He asked him, What is your name? He replied, My name is Legion, for we are many.

10 І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі.

And he kept begging Him urgently not to send them away out of that region.

11 П асся ж там на горі гурт великий свиней.

Now a great herd of hogs was grazing there on the hillside.

12 І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли.

And the demons begged Him, saying, Send us to the hogs, that we may go into them!

13 І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі...

So He gave them permission. And the unclean spirits came out and entered into the hogs; and the herd, numbering about 2, 000, rushed headlong down the steep slope into the sea and were drowned in the sea.

14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повиходили люди побачити, що сталось.

The hog feeders ran away, and told in the town and in the country. And came to see what it was that had taken place.

15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіона, убраний сидів, і при умі, і полякались вони...

And they came to Jesus and looked intently and searchingly at the man who had been a demoniac, sitting there, clothed and in his right mind, who had had the legion; and they were seized with alarm and struck with fear.

16 С амовидці ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней.

And those who had seen it related in full what had happened to the man possessed by demons and to the hogs.

17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю.

And they began to beg to leave their neighborhood.

18 А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним.

And when He had stepped into the boat, the man who had been controlled by the unclean spirits kept begging Him that he might be with Him.

19 І сус же йому не дозволив, а промовив до нього: Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!

But Jesus refused to permit him, but said to him, Go home to your own and bring back word to them of how much the Lord has done for you, and had sympathy for you and mercy on you.

20 І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

And he departed and began to publicly proclaim in Decapolis how much Jesus had done for him, and all the people were astonished and marveled.

21 І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем.

And when Jesus had recrossed in the boat to the other side, a great throng gathered about Him, and He was at the lakeshore.

22 І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,

Then one of the rulers of the synagogue came up, Jairus by name; and seeing Him, he prostrated himself at His feet

23 і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!...

And begged Him earnestly, saying, My little daughter is at the point of death. Come and lay Your hands on her, so that she may be healed and live.

24 І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього.

And Jesus went with him; and a great crowd kept following Him and pressed Him from all sides.

25 А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,

And there was a woman who had had a flow of blood for twelve years,

26 щ о чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,

And who had endured much suffering under many physicians and had spent all that she had, and was no better but instead grew worse.

27 я к зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його...

She had heard the reports concerning Jesus, and she came up behind Him in the throng and touched His garment,

28 Б о вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю...

For she kept saying, If I only touch His garments, I shall be restored to health.

29 І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!

And immediately her flow of blood was dried up at the source, and '> suddenly] she felt in her body that she was healed of her '> distressing] ailment.

30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?

And Jesus, recognizing in Himself that the power proceeding from Him had gone forth, turned around immediately in the crowd and said, Who touched My clothes?

31 І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?

And the disciples kept saying to Him, You see the crowd pressing hard around You from all sides, and You ask, Who touched Me?

32 А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.

Still He kept looking around to see her who had done it.

33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла...

But the woman, knowing what had been done for her, though alarmed and frightened and trembling, fell down before Him and told Him the whole truth.

34 А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!

And He said to her, Daughter, your faith (your trust and confidence in Me, springing from faith in God) has restored you to health. Go in (into) peace and be continually healed and freed from your '> distressing bodily] disease.

35 Я к Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?...

While He was still speaking, there came some from the ruler’s house, who said, Your daughter has died. Why bother and distress the Teacher any further?

36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй!

Overhearing but ignoring what they said, Jesus said to the ruler of the synagogue, Do not be seized with alarm and struck with fear; only keep on believing.

37 І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.

And He permitted no one to accompany Him except Peter and James and John the brother of James.

38 І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили.

When they arrived at the house of the ruler of the synagogue, He looked at tumult and the people weeping and wailing loudly.

39 А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить!

And when He had gone in, He said to them, Why do you make an uproar and weep? The little girl is not dead but is sleeping.

40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.

And they laughed and jeered at Him. But He put them all out, and, taking the child’s father and mother and those who were with Him, He went in where the little girl was lying.

41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань!

Gripping her by the hand, He said to her, Talitha cumi—which translated is, Little girl, I say to you, arise '> from the sleep of death]!

42 І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!...

And instantly the girl got up and started walking around—for she was twelve years old. And they were utterly astonished and overcome with amazement.

43 А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.

And He strictly commanded and warned them that no one should know this, and He '> expressly] told them to give her to eat.