1 І повиходили всі Ізраїлеві сини, і була зібрана громада, як один чоловік, від Дану аж до Беер-Шеви, а ґілеадський край до Господа в Міцпу.

Then all the Israelites came out, and the congregation assembled as one man to the Lord at Mizpah, from Dan even to Beersheba, including the land of Gilead.

2 І стали проводирі всього того народу, усі Ізраїлеві племена, на зборах Божого народу, чотириста тисяч пішого люду, хто витягує меча.

And the chiefs of all the people, of all the tribes of Israel, presented themselves in the assembly of the people of God, 400, 000 men on foot who drew the sword.

3 І почули Веніяминові сини, що Ізраїлеві сини ввійшли до Міцпи. І сказали Ізраїлеві сини: Скажіть, як сталося таке зло?

(Now the Benjamites heard that the Israelites had gone up to Mizpah.) There the Israelites asked, How did this wickedness happen?

4 І відповів той чоловік Левит, чоловік тієї замордованої жінки, та й сказав: До Ґів'и, що Веніяминова, увійшов я та наложниця моя, щоб ночувати.

And the Levite, the husband of the woman who was murdered, replied, I came to Gibeah which belongs to Benjamin, I and my concubine, to spend the night.

5 І встали на мене господарі Ґів'и, і вночі оточили через мене той дім. Мене замишляли забити, а наложницю мою збезчестили, і померла вона.

And the men of Gibeah rose against me and beset the house round about me by night; they meant to kill me and they raped my concubine, and she is dead.

6 І схопив я наложницю, і порізав її, та й послав її по всьому полі Ізраїлевого володіння, бо вони вчинили розпусту та гидоту серед Ізраїля.

And I took my concubine and cut her in pieces and sent her throughout all the country of the inheritance of Israel, for they have committed abomination and folly in Israel.

7 О сь ви всі Ізраїлеві сини, дайте собі тут слово та раду!

Behold, you Israelites, all of you, give here your advice and counsel.

8 І встав увесь народ, як один муж, говорячи: Не підемо ніхто до намету свого, і не знайдемо ніхто до дому свого!

And all the people arose as one man, saying, Not any of us will go to his tent, and none of us will return to his home.

9 А тепер оце та річ, що зробимо Ґів'ї: підемо на неї за жеребком!

But now this we will do to Gibeah: we will go up by lot against it,

10 І візьмемо десятеро людей на сотню, щодо всіх Ізраїлевих племен, і сотню на тисячу, і тисячу на десять тисяч, щоб узяли поживи для народу, щоб вони прийшли зробити Ґів'ї Веніямина, згідно з усією гидотою, що він зробив Ізраїлеві.

And we will take ten men of 100 throughout all the tribes of Israel, and 100 of 1, 000, and 1, 000 out of 10, 000, to bring provisions for the men, that when they come to Gibeah of Benjamin they may do to them according to all the folly which they have committed in Israel.

11 І був зібраний кожен ізраїльтянин до того міста разом, як один чоловік.

So all the men of Israel gathered against the city, united as one man.

12 І послали Ізраїлеві племена людей по всіх Веніяминових родах, говорячи: Що це за зло, що сталось між вами?

And the tribes of Israel sent men through all the tribe of Benjamin, saying, What wickedness is this that has been done among you?

13 А тепер давайте тих людей, розпусних синів, що в Ґів'ї, і ми повбиваємо їх, та й вигубимо зло з Ізраїля. Та не хотіли Веніяминові сини слухати голосу своїх братів, Ізраїлевих синів.

Now therefore, give up the men, the base fellows in Gibeah, that we may put them to death and put away evil from Israel. But the Benjamites would not listen to the voice of their kinsmen the Israelites.

14 І Веніяминові сини були зібрані з міст до Ґів'ї, щоб піти на війну з Ізраїлевими синами.

But the Benjamites out of the cities assembled at Gibeah to go out to battle against the other Israelites.

15 І Веніяминові сини з міст були перелічені того дня, двадцять і шість тисяч чоловіка, що витягують меча, окрім мешканців Ґів'и, із них були перелічені сім сотень вибраного чоловіка.

And the Benjamites mustered out of their cities at that time 26, 000 men who drew the sword, besides the inhabitants of Gibeah, who mustered 700 chosen men.

16 З усього того народу було сім сотень вибраного чоловіка, із нечинною рукою правиці своєї, лівші, кожен той кидав каменем із пращі на волос, і не схибував.

Among all these were 700 chosen left-handed men; every one could sling stones at a hair and not miss.

17 І були перелічені ізраїльтяни, окрім Веніямина, чотириста тисяч чоловіка, що витягують меча, кожен військовий.

And the men of Israel, other than Benjamin, mustered 400, 000 men who drew the sword; all these were men of war.

18 І встали вони, і ввійшли до Бет-Елу, і питалися Бога, та й сказали Ізраїлеві сини: Хто піде нам спереду на бій з Веніяминовими синами? І сказав Господь: Юда спереду.

The Israelites arose and went up to the house of God and asked counsel of God and said, Which of us shall take the lead to battle against the Benjamites? And the Lord said, Judah shall go up first.

19 І встали Ізраїлеві сини рано вранці, і таборували при Ґів'ї.

Then the Israelites rose in the morning and encamped against Gibeah.

20 І вийшов Ізраїльтянин на війну з Веніямином, і сточили ізраїльтяни з ними бій при Ґів'ї.

And the men of Israel went out to battle against Benjamin and set the battle in array against them at Gibeah.

21 І вийшли Веніяминові сини з Ґів'и, та й повалили між Ізраїлем того дня двадцять і дві тисячі чоловіка на землю.

The Benjamites came forth out of Gibeah and felled to the ground that day 22, 000 men of the Israelites.

22 І зміцнився народ, Ізраїлеві мужі, і точили бій далі в тому місці, де точили бій першого дня.

But the people, the men of Israel, took courage and strengthened themselves and again set their battle line in the same place where they formed it the first day.

23 І ввійшли Ізраїлеві сини до Бет-Елу, та й плакали перед Господнім лицем аж до вечора. І питалися вони Господа, говорячи: Чи далі піду я на бій з синами Веніямина, мого брата? І сказав Господь: Ідіть на нього!

And the Israelites went up and wept before the Lord until evening and asked of the Lord, Shall we go up again to battle against our brethren the Benjamites? And the Lord said, Go up against them.

24 І прийшли Ізраїлеві сини до Веніяминових синів дня другого.

So the Israelites came near against the Benjamites the second day.

25 А Веніямин вийшов із Ґів'ї другого дня навпроти них, та й повалив між Ізраїлевими синами на землю ще вісімнадцять тисяч чоловіка, усі ті, що витягають меча.

And Benjamin went forth out of Gibeah against them the second day and felled to the ground the Israelites again, 18, 000 men, all of whom were swordsmen.

26 І прийшли всі Ізраїлеві сини та ввесь народ, і ввійшли до Бет-Елу, та й плакали, і сиділи там перед Господнім лицем, і постили того дня аж до вечора. І принесли вони цілопалення та мирні жертви перед Господнім лицем.

Then all the Israelites, the whole army, went up and came to the house of God and wept; and they sat there before the Lord and fasted that day until evening and offered burnt offerings and peace offerings before the Lord.

27 І питалися Ізраїлеві сини Господа (а за тих днів ковчег Божого заповіту був там.

And the Israelites inquired of the Lord—for the ark of the covenant of God was there in those days,

28 А Пінхас, син Елеазара, Ааронового сина, стояв тими днями перед Його лицем), говорячи: Чи далі піду ще на бій з синами Веніямина, мого брата, чи спинюся? А Господь сказав: Ідіть, бо взавтра Я дам його в твою руку.

And Phinehas son of Eleazar, the son of Aaron, ministered before it in those days—saying, Shall we yet again go out to battle against our brethren the Benjamites or shall we quit? And the Lord said, Go up, for tomorrow I will deliver them into your hand.

29 І поставив Ізраїль засідку навколо Ґів'ї.

So Israel set men in ambush round about Gibeah.

30 І пішли Ізраїлеві сини на синив Веніяминових третього дня, і сточили бій проти Ґів'ї, як і раніш.

And the Israelites went up against the Benjamites on the third day and set themselves in array against Gibeah as at other times.

31 І вийшли Веніяминові сини навпроти народу, одірвалися від міста, і зачали класти трупи з народу, як раз-у-раз, на битих дорогах, що одна йде до Бет-Елу, а одна до Ґів'ї, у полі, коло тридцяти чоловіка між Ізраїлем.

And the Benjamites went out against their army and were drawn away from the city; and they began to smite and kill some of the people as at other times, in the highways, one of which goes up to Bethel and the other to Gibeah, and in the open country—about thirty men of Israel.

32 І сказали Веніяминові сини: Биті вони перед нами, як перше! А Ізраїлеві сини сказали: Утікаймо, і відірвемо їх від міста на дороги.

And the Benjamites said, They are routed before us as at first. But the Israelites said, Let us flee and draw them from the city to the highways.

33 І кожен муж Ізраїля повстав із свого місця, і сточили бій у Баал-Тамарі, а Ізраїлева засідка рушила з свого місця, з Мааре-Ґева.

And all the men of Israel rose out of their places and set themselves in array at Baal-tamar, and the men of Israel in ambush rushed out of their place in the meadow of Geba.

34 І прийшли перед Ґів'у десять тисяч чоловіка, вибраного з усього Ізраїля, і бій став тяжкий. А вони не знали, що суне на них те зло.

And there came against Gibeah 10, 000 chosen men out of all Israel, and the battle was hard; but the Benjamites did not know disaster was close upon them.

35 І вдарив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і Ізраїлеві сини повалили того дня між Веніямином двадцять і п'ять тисяч і сто чоловіка, усі ті, що витягають меча.

And the Lord overcame Benjamin before Israel, and the Israelites destroyed of the Benjamites that day 25, 100 men, all of whom were swordsmen.

36 І побачили Веніяминові сини, що побиті вони, а ізраїльтяни уступили місце Веніяминові, бо вірили засідці, яку поставили на Ґів'у.

So the Benjamites saw that they were defeated. The men of Israel gave ground to the Benjamites, because they trusted in the men in ambush whom they had set against Gibeah.

37 А засідка поспішилася, і напала на Ґів'у. І засідка вступилася, і побила все місто вістрям меча.

And the men in ambush quickly rushed upon Gibeah, and the liers-in-wait moved out and smote all the city with the sword.

38 А Ізраїльтянин мав із засідкою умовленого знака, щоб із міста підняла великий дим.

Now the appointed signal between the men of Israel and the men in ambush was that when they made a great cloud of smoke arise from the city,

39 І відступили ізраїльтяни в бою, а Веніямин зачав класти трупи в Ізраїлі, близько тридцятеро люда, бо казали вони: Дійсно, справді побитий він перед нами, як за першого бою!

The men of Israel should all turn back in battle. Now Benjamin had begun to smite and kill some of the men of Israel, about thirty persons. They said, Surely they are falling before us as in the first battle.

40 А з міста став підійматися стовп диму. І обернувся Веніямин позад себе, аж ось усе місто піднялося димом до неба!

But when the cloud began to rise out of the city in a pillar of smoke, the Benjamites looked behind them, and behold, the whole of the city went up in smoke to the heavens.

41 І обернувся Ізраїльтянин, а Веніяминівець перестрашився, бо побачив, що досягло його те зло.

When the men of Israel turned back again, the men of Benjamin were dismayed, for they saw that disaster had come upon them.

42 І обернулися вони перед Ізраїльтянином до дороги на пустиню, та бій досягав його, а ті, що з міст, валили його в середині його.

Therefore they turned their backs before the men of Israel and fled toward the wilderness, but the battle followed close behind and overtook them; and the inhabitants of the cities destroyed those who came through them in their midst.

43 В они оточили Веніямина, гнали його до Менухи, топтали його аж до Ґів'ї зо сходу сонця.

They surrounded the Benjamites, pursued them, and overtook and trod them down at their resting-place as far as opposite Gibeah toward the east.

44 П олягло тоді з Веніямина вісімнадцять тисяч чоловіка, усе це люди хоробрі.

And there fell 18, 000 men of Benjamin, all of them men of valor.

45 І повернулися вони, і втікли в пустиню до Села-Ріммону. А ті побили поодиноких утікачів по дорогах, як дозбирюється останній виноград, п'ять тисяч люда. І гналися за ними аж до Ґід'ому, і побили з нього дві тисячі люда.

And turned and fled toward the wilderness to the rock of Rimmon, and Israel picked off on the highways 5, 000 men of them; they pursued hard after them to Gidom and slew 2, 000 more of them.

46 І було всіх, що впали того дня з Веніямина, двадцять і п'ять тисяч чоловіка, що витягають меча, усе це люди хоробрі.

So that all of Benjamin who fell that day were 25, 000 men who drew the sword, all of them men of valor.

47 І обернулися вони, і повтікали в пустиню до Села-Ріммону, шістсот чоловіка. І сиділи вони в Села-Ріммоні чотири місяці.

But 600 men turned and fled to the wilderness to the rock Rimmon and remained at the rock Rimmon four months.

48 А ізраїльтяни вернулися до Веніяминових синів, та й повбивали їх вістрям меча, мужчин із міста, і худобу, і все знайдене. А всі міста, що знаходились по дорозі, пустили з огнем.

And the men of Israel turned back against the Benjamites and smote them with the sword, men and beasts and all that they found. Also they set on fire all the towns to which they came.