1 І обернулися ми та й рушили в пустиню дорогою до Червоного моря, як Господь промовляв був до мене. І кружляли ми навколо гори Сеїр багато днів.

Then we turned, and took our journey into the wilderness by the way of the Red Sea, as the Lord directed me; and for many days we journeyed around Mount Seir.

2 І сказав Господь до мене, говорячи:

And the Lord spoke to me, saying,

3 Д осить вам кружляти навколо цієї гори, оберніться на північ!

You have roamed around this mountain country long enough; turn northward.

4 А народові наказуй, говорячи: Ви переходите границі ваших братів, Ісавових синів, що мешкають у Сеїрі. І будуть вони боятися вас, та й ви пильно стережіться!

And command the Israelites, You are to pass through the territory of your kinsmen the sons of Esau, who live in Seir; and they will be afraid of you. So watch yourselves carefully.

5 Н е дражніть їх, бо Я не дам вам з їхнього краю місця ані на стопу ноги, бо гору Сеїр Я дав Ісавові, як спадщину.

Do not provoke or stir them up, for I will not give you of their land, no, not enough for the sole of your foot to tread on, for I have given Mount Seir to Esau for a possession.

6 Ї жу купите від них за срібло і будете їсти, а також воду будете купувати в них за срібло і будете пити.

You shall buy food from them for money, that you may eat, and you shall also buy water from them for money, that you may drink.

7 Б о Господь, Бог твій, поблагословив тебе в кожному чині твоєї руки, знає Він ходу твою в цій великій пустині. Оце сорок літ Господь, Бог твій, з тобою, не відчув ти недостачі ні в чому.

For the Lord your God has blessed you in all the work of your hand. He knows your walking through this great wilderness. These forty years the Lord your God has been with you; you have lacked nothing.

8 І перейшли ми від наших братів, Ісавових синів, що сидять у Сеїрі, від дороги степу, від Елату, і від Ецйон-Ґеверу. І обернулися ми, та й перейшли дорогою моавської пустині.

So we passed on from our brethren the sons of Esau, who dwelt in Seir, away from the Arabah (wilderness), and from Elath and from Ezion-geber. We turned and went by the way of the wilderness of Moab.

9 І сказав Господь мені: Не ворогуй з Моавом, і не дратуй їх війною, бо Я не дам тобі з його краю спадщини, бо Лотовим синам дав Я Ар на спадок.

And the Lord said to me, Do not trouble or assault Moab or contend with them in battle, for I will not give you any of their land for a possession, because I have given Ar to the sons of Lot for a possession.

10 П еред тим сиділи в ньому еми, народ великий, і численний, і високий, як велетні.

(The Emim dwelt there in times past, a people great and many, and tall as the Anakim.

11 Р ефаями вважалися й вони, як велетні, а моавітяни кличуть їх: еми.

These also are known as Rephaim, as are the Anakim, but the Moabites call them Emim.

12 А в Сеїрі перед тим сиділи були гореї, а Ісавові сини заволоділи ними та вигубили їх перед собою, та й осіли замість них, як зробив Ізраїль Краєві спадку свого, що дав їм Господь.

The Horites also formerly lived in Seir, but the sons of Esau dispossessed them and destroyed them from before them and dwelt in their stead, as Israel did to the land of their possession which the Lord gave to them.)

13 Т епер устаньте, і перейдіть поток Зеред. І перейшли ми потік Зеред.

Now rise up and go over the brook Zered. So we went over the brook Zered.

14 А час, що ходили ми від Кадеш-Барнеа, аж перейшли потік Зеред, тридцять і вісім літ, аж вимерло все те покоління військових із табору, як Господь присягнув був їм.

And the time from our leaving Kadesh-barnea until we had come over the brook Zered was thirty-eight years, until the whole generation of the men of war had perished from the camp, as the Lord had sworn to them.

15 Т акож і Господня рука була на них, щоб вигубити їх із табору аж до решти.

Moreover the hand of the Lord was against them to exterminate them from the midst of the camp, until they were all gone.

16 І сталося, коли вигинули всі військові і вимерли з-посеред народу,

So when all the men of war had died from among the people,

17 т о Господь промовляв до мене, говорячи:

The Lord spoke to me, saying,

18 Т и сьогодні проходиш моавську границю Ар.

You are this day to pass through Ar, the border of Moab.

19 І прийдеш близько до Аммонових синів, не ненавидь їх і не дратуй їх, бо не дам тобі спадку з краю Аммонових синів, бо Лотовим синам Я дав його на спадщину.

But when you come near the territory of the sons of Ammon, do not trouble or assault them or provoke or stir them up, for I will not give you any of the land of the Ammonites for a possession, because I have given it to the sons of Lot for a possession.

20 З а край рефаїв вважався також він, рефаї сиділи в ньому перед тим, а аммонітяни кликали їх: замзуми,

(That also is known as a land of Rephaim; Rephaim dwelt there formerly, but the Ammonites call them Zamzummim,

21 н арод великий, і численний, і високий, як велетні. І вигубив їх Господь перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них,

A people great and many, and tall as the Anakim. But the Lord destroyed them before, and they dispossessed them and settled in their stead,

22 я к зробив Він Ісавовим синам, що сидять у Сеїрі, що заволоділи хореянами перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них, і сидять аж до сьогодні.

As He did for the sons of Esau, who dwell in Seir, when He destroyed the Horites from before them, and they dispossessed them and settled in their stead even to this day.

23 А аввеїв, що сидять по оселях аж до Ази, вигубили їх кафтори, що вийшли з Кафтору, та й осіли замість них.

As for the Avvim who dwelt in villages as far as Gaza, the Caphtorim who came from Caphtor destroyed them and dwelt in their stead.)

24 У ставайте, рушайте, та й перейдіть потік Арнон! Ось Я дав у твою руку Сигона, царя Хешбону, амореянина, а край його зачни забирати, та й воюй з ним.

Rise up, take your journey, and pass over the Valley of the Arnon. Behold, I have given into your hand Sihon the Amorite, king of Heshbon, and his land; begin to possess it and contend with him in battle.

25 Т ого дня Я зачну наводити страх та жах перед тобою на народи під усім небом, які, коли почують чутку про тебе, то затремтять, і жахнуться перед тобою.

This day will I begin to put the dread and fear of you upon the peoples who are under the whole heavens, who shall hear the report of you and shall tremble and be in anguish because of you.

26 І послав я послів з пустині Кедемот до Сигона, царя хешбонського, з мирними словами, говорячи:

So I sent messengers from the wilderness of Kedemoth to Sihon king of Heshbon with words of peace, saying,

27 Н ехай же я перейду в твоїм краї в дорозі, я піду дорогою, не збочу ні праворуч, ні ліворуч.

Let me pass through your land. I will go only by the road, turning aside neither to the right nor to the left.

28 Ї жу за срібло продаси мені, і я їстиму, і воду даси мені за срібло, і я питиму. Нехай тільки перейду я ногами,

You shall sell me food to eat and sell me water to drink; only let me walk through,

29 я к зробили мені Ісавові сини, що сидять у Сеїрі, і моави, що сидять ув Арі, аж перейду я Йордан до того Краю, що його нам дає Господь, Бог наш.

As the sons of Esau, who dwell in Seir, and the Moabites, who dwell in Ar, did for me, until I go over the Jordan into the land which the Lord our God gives us.

30 Т а не хотів Сигон, цар хешбонський, дати нам перейти через свою землю, бо Господь, Бог твій, зробив запеклим дух його, та ожорсточив його серце, щоб дати його в руку твою, як сьогодні це видко.

But Sihon king of Heshbon would not let us pass by him; for the Lord your God hardened his spirit and made his heart obstinate, that He might give him into your hand, as at this day.

31 І сказав Господь мені: Ось, Я зачав давати перед тобою Сигона та його край; зачни заволодівати, щоб успадкувати його край.

And the Lord said to me, Behold, I have begun to give Sihon and his land over to you. Begin to take possession, that you may succeed him and occupy his land.

32 І вийшов Сигон навпроти нас, він та ввесь народ його, на війну до Ягацу.

Then Sihon came out against us, he and all his people, to fight at Jahaz.

33 І дав його нам Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його та ввесь його народ.

And the Lord our God gave him over to us, and we defeated him and his sons and all his people.

34 І того часу ми здобули всі його міста, і зробили закляттям кожне місто, чоловіків і жінок та дітей, нікого не позоставили ми.

At the same time we took all his cities and utterly destroyed every city—men, women, and children. We left none to remain.

35 Т ільки худобу забрали ми собі на здобич, та захоплене в містах, що ми їх здобули.

Only the cattle we took as booty for ourselves and the spoil of the cities which we had captured.

36 В ід Ароеру, що на березі арнонського потоку, і від міста, що в долині, і аж до Ґілеаду не було міста, яке було б сильніше від нас, усе віддав нам Господь, Бог наш.

From Aroer, which is on the edge of the Arnon Valley, and from the city that is in the valley, as far as Gilead, there was no city too high and strong for us; the Lord our God delivered all to us.

37 Т ільки до краю Аммонових синів не наблизився ти, до всього побережжя потоку Яббоку, і до міст гори, та до всього, про що наказав був Господь, Бог наш.

Only you did not go near the land of the Ammonites, that is, to any bank of the river Jabbok and the cities of the hill country, and wherever the Lord our God had forbidden us.