1 І вп'явся очима Павло на той синедріон і промовив: Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлінням!

Then Paul, gazing earnestly at the council (Sanhedrin), said, Brethren, I have lived before God, doing my duty with a perfectly good conscience until this very day '> as a citizen, a true and loyal Jew].

2 А ле первосвященик Ананій звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по устах.

At this the high priest Ananias ordered those who stood near him to strike him on the mouth.

3 Т оді промовив до нього Павло: Тебе битиме Бог, ти стіно побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Законом, наказуєш бити мене проти Закону?

Then Paul said to him, God is about to strike you, you whitewashed wall! Do you sit as a judge to try me in accordance with the Law, and yet in defiance of the Law you order me to be struck?

4 А присутні сказали: То ти Божому первосвященикові лихословиш?

Those who stood near exclaimed, Do you rail at and insult the high priest of God?

5 І промовив Павло: Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихослов.

And Paul said, I was not conscious, brethren, that he was a high priest; for the Scripture says, You shall not speak ill of a ruler of your people.

6 І Павло, спостерігши, що частина одна саддукеї, а друга фарисеї, покликнув у синедріоні: Мужі-браття, я фарисей, і син фарисея. За надію на воскресення мертвих мене судять!

But Paul, when he perceived that one part of them were Sadducees and the other part Pharisees, cried out to the council (Sanhedrin), Brethren, I am a Pharisee, a son of Pharisees; it is with regard to the hope and the resurrection of the dead that I am indicted and being judged.

7 Я кже він це промовив, колотнеча постала поміж саддукеями та фарисеями, і розділилась юрба.

So when he had said this, an angry dispute arose between the Pharisees and the Sadducees; and the whole assemblage was divided.

8 С аддукеї бо твердять, що немає воскресення, ані Ангола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.

For the Sadducees hold that there is no resurrection, nor angel nor spirit, but the Pharisees declare openly and speak out freely, acknowledging them both.

9 І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали сперечатися, кажучи: У чоловікові цьому ми жадного лиха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи Ангол, не противмося Богові.

Then a great uproar ensued, and some of the scribes of the Pharisees’ party stood up and thoroughly fought the case, and declaring, We find nothing evil or wrong in this man. But if a spirit or an angel spoke to him—? Let us not fight against God!

10 А коли колотнеча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів воякам увійти та забрати його з-поміж них, і відвести в фортецю.

And when the strife became more and more tense and violent, the commandant, fearing that Paul would be torn in pieces by them, ordered the troops to go down and take him forcibly from among them and conduct him back into the barracks.

11 А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкувати й у Римі!

And following night the Lord stood beside Paul and said, Take courage, Paul, for as you have borne faithful witness concerning Me at Jerusalem, so you must also bear witness at Rome.

12 А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву склали, говорячи, що ні їсти, ні пити не будуть, аж доки Павла не заб'ють!

Now when daylight came, the Jews formed a plot and bound themselves by an oath and under a curse neither to eat nor drink till they had done away with Paul.

13 А тих, що закляття таке поклали, було більш сорока.

There were more than forty, who formed this conspiracy.

14 І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: Ми клятву склали нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!

And they went to the chief priests and elders, saying, We have strictly bound ourselves by an oath and under a curse not to taste any food until we have slain Paul.

15 О тож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він наблизиться, готові забити його...

So now you, along with the council (Sanhedrin), give notice to the commandant to bring down to you, as if you were going to investigate his case more accurately. But we are ready to slay him before he comes near.

16 Я к зачув же сестрінець Павлів про цю змову, то прибув, і ввійшов у фортецю, і Павла завідомив.

But the son of Paul’s sister heard of their intended attack, and he went and got into the barracks and told Paul.

17 П авло ж зараз покликав одного з сотників, та й сказав: Цього юнака запровадь до тисяцького, бо він має йому щось сказати.

Then Paul, calling in one of the centurions, said, Take this young man to the commandant, for he has something to report to him.

18 Т ой же взяв його, та й запровадив до тисяцького та сказав: Павло в'язень покликав мене, і просив запровадити до тебе цього юнака, що має тобі щось сказати.

So he took him and conducted him to the commandant and said, Paul the prisoner called me to him and requested me to conduct this young man to you, for he has something to report to you.

19 І взяв тисяцький того за руку, і набік відвів і спитав: Що ти маєш звістити мені?

The commandant took him by the hand, and going aside with him, asked privately, What is it that you have to report to me?

20 А той розповів: Змову склали юдеї, просити тебе, щоб ти взавтра до синедріону Павла припровадив, ніби хочуть вони докладніш розпізнати про нього.

And he replied, The Jews have agreed to ask you to bring Paul down to the council (Sanhedrin) tomorrow, as if intending to examine him more exactly.

21 О тож, не послухайся їх, бо чигає на нього їх більш сорока чоловіка, що клятву склали ні їсти, ні пити, аж доки його не заб'ють... І тепер он готові вони, і чекають твого приречення.

But do not yield to their persuasion, for more than forty of their men are lying in ambush waiting for him, having bound themselves by an oath and under a curse neither to eat nor drink till they have killed him; and even now they are all ready, waiting for your promise.

22 Т оді тисяцький відпустив юнака, наказавши йому не розповідати ані одному, що мені ти це виявив.

So the commandant sent the youth away, charging him, Do not disclose to anyone that you have given me this information.

23 І він закликав котрихсь двох із сотників, і наказа: Пришикуйте на третю годину вночі дві сотні вояків, щоб іти до Кесарії, і кіннотчиків сімдесят, та дві сотні стрільців.

Then summoning two of the centurions, he said, Have two hundred footmen ready by the third hour of the night (about 9: 00 p. m.) to go as far as Caesarea, with seventy horsemen and two hundred spearmen.

24 П риготуйте також в'ючаків і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фелікса.

Also provide beasts for mounts for Paul to ride, and bring him in safety to Felix the governor.

25 І листа написав він такого ось змісту:

And he wrote a letter having this message:

26 К лавдій Лісій намісникові вседостойному Феліксові поздоровлення!

Claudius Lysias sends greetings to His Excellency Felix the governor.

27 Ц ього мужа, що його юдеї схопили були та хотіли забити, урятувава я, із вояками прийшовши, довідавшися, що він римлянин.

This man was seized by the Jews, and was about to be killed by them when I came upon them with the troops and rescued him, because I learned that he is a Roman citizen.

28 І хотів я довідатися про причину, що за неї його оскаржали, та й привів був його до їхнього синедріону.

And wishing to know the exact accusation which they were making against him, I brought him down before their council (Sanhedrin),

29 Я знайшов, що його винуватять у спірних речах їхнього Закону, і що провини не має він жадної, вартої смерти або ланцюгів.

I found that he was charged in regard to questions of their own law, but he was accused of nothing that would call for death or for imprisonment.

30 Я к донесли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на мужа цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позивальникам, щоб перед тобою сказали, що мають на нього. Будь здоровий!

when it was pointed out to me that there would be a conspiracy against the man, I sent him to you immediately, directing his accusers also to present before you their charge against him.

31 О тож вояки, як наказано їм, забрали Павла, і вночі попровадили в Антипатриду.

So the soldiers, in compliance with their instructions, took Paul and conducted him during the night to Antipatris.

32 А другого дня, полишивши кіннотчиків, щоб ішли з ним, у фортецю вони повернулись.

And the next day they returned to the barracks, leaving the mounted men to proceed with him.

33 А ті прибули в Кесарію, і, листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.

When these came to Caesarea and gave the letter to the governor, they also presented Paul before him.

34 Н амісник листа прочитав і спитав, із якого він краю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:

Having read the letter, he asked to what province belonged. When he discovered that he was from Cilicia,

35 Я тебе переслухаю, як прийдуть і твої позивальники. І звелів стерегти його в Іродовому преторії.

He said, I will hear your case fully when your accusers also have come. And he ordered that an eye be kept on him in Herod’s palace (the Praetorium).