1 І сказав Господь до Мойсея: Увійди до фараона, бо Я зробив запеклим серце його та серце рабів його, щоб показати ці ознаки Мої серед нього,

The Lord said to Moses, Go to Pharaoh, for I have made his heart hard, and his servants’ hearts, that I might show these My signs before him,

2 і щоб ти розповідав в уші сина свого та онука свого, що зробив Я в Єгипті, та про ознаки Мої, що вчинив я серед них. І ви будете знати, що Я Господь!

And that you may recount in the ears of your son and of your grandson what I have done in derision of the Egyptians and what things I have done there—My signs done among them—that you may recognize and know that I am the Lord.

3 І ввійшли Мойсей та Аарон до фараона, та й сказали йому: Так сказав Господь, Бог євреїв: Аж доки ти будеш відмовлятися впокоритися передо Мною? Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені!

So Moses and Aaron went to Pharaoh, and said to him, Thus says the Lord, the God of the Hebrews, How long will you refuse to humble yourself before Me? Let My people go, that they may serve Me.

4 Б о коли ти відмовишся відпустити народ Мій, то ось Я взавтра спроваджу сарану на твій край.

For if you refuse to let My people go, behold, tomorrow I will bring locusts into your country.

5 І покриє вона поверхню землі, і не можна буде бачити землі. І поїсть вона решту вцілілого, позосталого вам від граду, і поїсть вона кожне дерево, що росте вам з землі.

And they shall cover the land so that one cannot see the ground; and they shall eat the remainder of what escaped and is left to you from the hail, and they shall eat every tree of yours that grows in the field;

6 І переповняться нею доми ваші, і доми всіх рабів ваших, і доми всього Єгипту, чого не бачили батьки ваші та батьки батьків твоїх від дня існування їх на землі аж до сьогодні! І він відвернувся, і вийшов від фараона.

The locusts shall fill your houses and those of all your servants and of all the Egyptians, as neither your fathers nor your fathers’ fathers have seen from their birth until this day. Then Moses departed from Pharaoh.

7 І сказали раби фараона до нього: Аж доки цей буде нам пасткою? Відпусти цих людей, і нехай вони служать Господеві, Богові своєму. Чи ти ще не знаєш, що знищений Єгипет?

And Pharaoh’s servants said to him, How long shall this man be a snare to us? Let the men go, that they may serve the Lord their God; do you not yet understand and know that Egypt is destroyed?

8 І повернено Мойсея та Аарона до фараона, а він їм сказав: Ідіть, служіть Господеві, Богові вашому. Хто та хто піде?

So Moses and Aaron were brought again to Pharaoh; and he said to them, Go, serve the Lord your God; but just who are to go?

9 І відповів Мойсей: Ми підемо з молоддю нашою та з старими нашими, з синами нашими та з дочками нашими, з дрібною нашою худобою та з великою нашою худобою підемо, бо в нас свято Господнє.

And Moses said, We will go with our young and our old, with our sons and our daughters, with our flocks and our herds, for we must hold a feast to the Lord.

10 А він відказав: Нехай буде так Господь із вами, як я відпущу вас і дітей ваших!... Та глядіть, бо щось лихе перед вами.

Pharaoh said to them, Let the Lord be with you, if I ever let you go with your little ones! See, you have some evil purpose in mind.

11 Т ож нехай ідуть самі чоловіки, та й служіть Господеві, бо того ви бажаєте. І вигнано їх від лиця фараонового.

Not so! You that are men, go and serve the Lord, for that is what you want. And were driven from Pharaoh’s presence.

12 І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку на єгипетську землю сараною, і нехай вона найде на єгипетський край, і нехай поїсть усю земну траву, усе, що град позалишав.

Then the Lord said to Moses, Stretch out your hand over the land of Egypt for the locusts, that they may come up on the land of Egypt and eat all the vegetation of the land, all that the hail has left.

13 І простяг Мойсей свою палицю на єгипетську землю, і Господь навів східній вітер на землю, цілий день той і цілу ніч. Настав ранок, і східній вітер наніс сарани!

And Moses stretched forth his rod over the land of Egypt, and the Lord brought an east wind upon the land all that day and all that night; when it was morning, the east wind brought the locusts.

14 І найшла сарана на всю єгипетську землю, і залягла в усім єгипетськім краї, дуже багато! Перед нею не було такої сарани, як вона, і по ній не буде такої!

And the locusts came up over all the land of Egypt and settled down on the whole country of Egypt, a very dreadful mass of them; never before were there such locusts as these, nor will there ever be again.

15 І покрила вона поверхню всієї землі, і потемніла земля! І поїла вона всю земну траву та ввесь плід дерева, що град позоставив. І не зосталось ніякої зелені ані на дереві, ані на польовій рослинності в усім єгипетськім краї!

For they covered the whole land, so that the ground was darkened, and they ate every bit of vegetation of the land and all the fruit of the trees which the hail had left; there remained not a green thing of the trees or the plants of the field in all the land of Egypt.

16 І поспішив фараон покликати Мойсея та Аарона, та й сказав: Згрішив я Господеві, Богові вашому, та вам!

Then Pharaoh sent for Moses and Aaron in haste. He said, I have sinned against the Lord your God and you.

17 А тепер пробач же мій гріх тільки цього разу, і помоліться до Господа, вашого Бога, і нехай тільки відверне від мене цю смерть!

Now therefore forgive my sin, I pray you, only this once, and entreat the Lord your God only that He may remove from me this death.

18 І він вийшов від фараона й молився до Господа.

Then Moses left Pharaoh and entreated the Lord.

19 І повернув Господь західній дуже сильний вітер назад, і він поніс сарану, та й укинув її до Червоного моря. Не позосталась жодна сарана в усім єгипетськім краї.

And the Lord turned a violent west wind, which lifted the locusts and drove them into the Red Sea; not one locust remained in all the country of Egypt.

20 Т а Господь учинив запеклим фараонове серце, і він знов не відпустив Ізраїлевих синів.

But the Lord made Pharaoh’s heart more strong and obstinate, and he would not let the Israelites go.

21 І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку до Неба, і станеться темрява на єгипетській землі, і нехай буде темрява, щоб відчули її.

And the Lord said to Moses, Stretch out your hand toward the heavens, that there may be darkness over the land of Egypt, a darkness which may be felt.

22 І простяг Мойсей свою руку до неба, і сталася густа темрява по всій єгипетській землі три дні.

So Moses stretched out his hand toward the sky, and for three days a thick darkness was all over the land of Egypt.

23 Н е бачили один одного, і ніхто не вставав з свого місця три дні! А Ізраїлевим синам було світло в їхніх садибах.

The Egyptians could not see one another, nor did anyone rise from his place for three days; but all the Israelites had natural light in their dwellings.

24 І покликав фараон Мойсея, та й сказав: Ідіть, служіть Господеві! Тільки дрібна ваша худоба та ваша худоба велика нехай позостанеться. Також дітвора ваша нехай іде з вами!

And Pharaoh called to Moses, and said, Go, serve the Lord; let your little ones also go with you; it is only your flocks and your herds that must not go.

25 Т а Мойсей відказав: Дай в наші руки також жертви та цілопалення, і ми спорядимо жертву Господеві, Богові нашому.

But Moses said, You must give into our hand also sacrifices and burnt offerings, that we may sacrifice to the Lord our God.

26 І також худоба наша піде з нами, не зостанеться ані копита, бо з нього ми візьмемо на служення Господеві, Богові нашому. Бо ми не знаємо, поки прибудемо туди, чим будемо служити Господеві.

Our livestock also shall go with us; there shall not a hoof be left behind; for of them must we take to serve the Lord our God, and we know not with what we must serve the Lord until we arrive there.

27 І вчинив запеклим Господь фараонове серце, і він не хотів відпустити їх.

But the Lord made Pharaoh’s heart stronger and more stubborn, and he would not let them go.

28 І сказав йому фараон: Іди від мене! Стережися, щоб ти не бачив більше лиця мого, бо того дня, коли побачиш лице моє, ти помреш!

And Pharaoh said to Moses, Get away from me! See that you never enter my presence again, for the day you see my face again you shall die!

29 А Мойсей відказав: Так сказав ти... Я більш уже не побачу лиця твого!

And Moses said, You have spoken truly; I will never see your face again.