1 І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амалика, то він сидів у Ціклаґу два дні.

Now after the death of Saul, when David returned from the slaughter of the Amalekites, he had stayed two days in Ziklag,

2 І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табору від Саула, а одежа його роздерта, і порох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на землю й поклонився.

When on the third day a man came from Saul’s camp with his clothes torn and dust on his head. When he came to David, he fell to the ground and did obeisance.

3 І сказав йому Давид: Звідки це ти приходиш? А той відказав: Я втік з Ізраїлевого табору.

David said to him, Where have you come from? He said, I have escaped from the camp of Israel.

4 І сказав до нього Давид: Що це сталося, розкажи но мені! А той відказав: Народ утік із бою, а також багато з народу попадало й повмирало, і теж Саул та син його Йонатан померли.

David said to him, How did it go? Tell me. He answered, The men have fled from the battle. Many have fallen and are dead; Saul and Jonathan his son are dead also.

5 А Давид сказав юнакові, що розповідав йому: Як ти пізнав, що помер Саул та син його Йонатан?

David said to the young man, How do you know Saul and Jonathan his son are dead?

6 І сказав той юнак, що розповідав йому: Припадком натрапив я на горі Ґілбоа, аж ось Саул, настромлений на списа свого, а колесниці та їздці доганяють його.

The young man said, By chance I happened to be on Mount Gilboa and I saw Saul leaning on his spear, and behold, the chariots and horsemen were close behind him.

7 І він обернувся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я!

When he looked behind him, he saw me and called to me. I answered, Here I am.

8 І сказав він до мене: Хто ти? А я відказав йому: Я амаликитянин.

He asked me, Who are you? I answered, An Amalekite.

9 І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопив мене корч, а вся душа ще в мені!...

He said to me, Rise up against me and slay me; for terrible dizziness has come upon me, yet my life is still in me.

10 І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не буде живий по упадку своїм. І взяв я вінця, що на голові його, та наплечника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого.

So I stood up against him and slew him, because I was sure he could not live after he had fallen. So I took the crown on his head and the bracelet on his arm and have brought them here to my lord.

11 І схопився Давид за одежі свої, та й роздер їх, і теж усі люди, що були з ним.

Then David grasped his own clothes and tore them; so did all the men with him.

12 І голосили вони й плакали, та постили аж до вечора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за народом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попадали від меча.

They mourned and wept for Saul and Jonathan his son, and fasted until evening for the Lord’s people and the house of Israel, because of their defeat in battle.

13 І сказав Давид юнакові, що розповідав йому: Звідки ти? А той відказав: Я син одного приходька, амаликитянина.

David said to the young man who told him, Where are you from? He answered, I am the son of a foreigner, an Amalekite.

14 І сказав йому Давид: Як ти не побоявся простягти руку свою, щоб убити Господнього помазанця?

David said to him, Why were you not afraid to stretch forth your hand to destroy the Lord’s anointed?

15 І покликав Давид одного з слуг своїх і сказав: Підійди, убий його! І той ударив його, і він помер.

David called one of the young men and said, Go near and fall upon him. And he smote him so that he died.

16 І сказав до нього Давид: Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посвідчили проти тебе, говорячи: Я вбив Господнього помазанця.

David said to, Your blood be upon your own head; for you have testified against yourself, saying, I have slain the Lord’s anointed.

17 І Давид заголосив за Саулом та за його сином Йонатаном такою жалобною піснею,

David lamented with this lamentation over Saul and Jonathan his son,

18 т а й сказав навчити Юдиних синів пісні про лука. Ось вона написана в книзі Праведного:

And he commanded to teach it, the bow, to the Israelites. Behold, it is written in the Book of Jashar:

19 О пишното Ізраїлева, побита із лука на згір'ях своїх, ой попадали лицарі!

Your glory, O Israel, is slain upon your high places. How have the mighty fallen!

20 Н е розказуйте в Ґаті про це, не сповіщайте на вулицях Ашкалону, щоб не тішилися филистимлянські дочки, щоб не раділи дочки необрізаних!

Tell it not in Gath, announce it not in the streets of Ashkelon, lest the daughters of the Philistines rejoice, lest the daughters of the uncircumcised exult.

21 Ґ ілбоавські гори, щоб на вас не було ні роси, ні дощу, ані поля для жертви принесення! Бо сплямлений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не помазаний!

O mountains of Gilboa, let there be no dew or rain upon you, or fields with offerings. For there the shield of the mighty was defiled, the shield of Saul, as though he were not anointed with oil.

22 В ід крови забитих, від лою хоробрих не відривався був лук Йонатанів, і не вертався меч Саулів напорожньо!

From the blood of the slain, from the fat of the mighty, the bow of Jonathan turned not back, and the sword of Saul returned not empty.

23 С аул та Йонатан, ці улюблені й милі за свойого життя, і в смерті своїй нерозлучні, прудкіші були від орлів та сильніші від левів!

Saul and Jonathan, beloved and lovely! In their lives and in their deaths they were not divided. They were swifter than eagles, they were stronger than lions.

24 Д очки Ізраїлеві, за Саулом заплачте, що вас зодягав у багряницю з прикрасами, що оздоблював золотом вашу одежу!

You daughters of Israel, weep over Saul, who clothed you in scarlet with delights, who put ornaments of gold upon your apparel.

25 О й, попадали лицарі посеред бою!... Йонатан на пагірках твоїх ось забитий!

How have the mighty fallen in the midst of the battle! Jonathan lies slain upon your high places.

26 С корблю по тобі, Йонатане, мій брате! Ти для мене був вельми улюблений, кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого!

I am distressed for you, my brother Jonathan; very pleasant have you been to me. Your love to me was wonderful, passing the love of women.

27 О й, попадали лицарі, і загинула зброя військова!...

How have the mighty fallen, and the weapons of war perished!